Українська демонологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Песиголовці. Ілюстрація у київському псалтирі, 1397

Українська демонологія — сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів (демонів).

Символіка української демонології — символіка, пов'язана з образами чортів, відьом, домовиків, русалок, мавок, песиголовців, упирів та інших.

Витоки української демонології[ред.ред. код]

У час прийняття християнства український народ мав розвинену демонологію. Однак з часом саме під впливом християнства змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу злу, нечисту.

Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їх уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці і т. д. Частина з них є генетичним продовженням та своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно з народними віруваннями, виник раніше, ніж із хаосу утворився світ.

Українські демонологічні образи[ред.ред. код]

Демонологія у літературних творах[ред.ред. код]

Створені українським народом демонічні образи яскраві, химерні, а втім реальні, так як може бути реальним живопис талановитого колориста, котрий відходить від суворості ліній та витриманості перспективи, натомість відтворює своїм пензлем імпресію образа у вишуканому поєднанні фарб, не могли не відбитися у народних казках та піснях, повсякденному спілкуванні, а також творах українських авторів як класичних, так і сучасних. Тижневик «Дзеркало Тижня» пропонує зацікавленому читачеві невеличкий огляд зв'язку української демонології та літературної спадщини у статті Курка ряба: монополія літературного монстра. Автор статті приходить до висновку щодо живучості цих образів у народній свідомості:

Коли б ми справді забули українську демонологію, як самі думаємо, то навряд чи були б такими, як є: з язичницькими забобонами, улюбленими етнічними приказками та яскравою символікою у побуті. То чому б нам усе не згадати й не подивуватися із сили власної фантазії?

Джерела[ред.ред. код]