Мавка
Ма́вки (На́вка, Ня́вка) є різновидом русалок, на відміну від яких мали довге лляне волосся. Ім'я Мавки утворено від «навь» (Навка), що значить «втілення смерті». Вони не мають тіла, не відзеркалюються у воді, не мають тіні та спини, тому видно всі нутрощі. Разом з тим слово «мавка» співзвучне з готським mawi — «дівчина». Враховуючи значний вплив готів на побут і культуру східних слов'ян за часів їхнього перебування в складі Готського королівства (середина ІІІ ст. — до 375 р. н. е.), готська версія походження цього слова видається цілком вірогідною.
Традиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови. Щоб урятувати душу дитини, потрібно було на Троїцькі святки підкинути вгору хустину, назвати ім'я й промовити: «Хрещу тебе», і врятована душа попадала в рай. Якщо ж душа доживала до семи років і не потрапляла в рай, то немовля перетворювалося на русалку або мавку і завдавало людям шкоди[1][2].
В художній літературі [ред.]
Мавка — головний персонаж драматичної поеми Лесі Українки в «Лісова пісня».
У казці Олега Романчука «Гуцульська легенда» мавка Любава.
Іван у горах чує голос Марічки, прямує за ним і зустрічає кохану у вигляді нявки. «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський.
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
 |
Це незавершена стаття про слов'янську міфологію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
