Фа-дієз мажор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 24 березня 2013.
| Фа-дієз мажор | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||||||||
Фа-дієз мажор (Fis-dur) — мажорна тональність, тонікою якої є звук фа-дієз. Гама фа-дієз мажор містить звуки:
фа♯ - соль♯ - ля♯ - сі - до♯ - ре♯ - мі♯ - фа♯.
Паралельна тональність — ре-дієз мінор, однойменний мінор — фа-дієз мінор. Фа-дієз мажор має шість дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-).
Найвідоміші твори, написані в цій тональності [ред.]
- Л. ван Бетховен — Соната для фортепіано N.24 op.78.
- Ф. Шопен — Баркарола ор.60
- О. Скрябін — Соната № 4 ор.30
- Д. Шостакович — Струнний квартет № 14 ор.142
Див.також [ред.]
В червоному просторі подані мажорні тональності, в зеленому - мінорні. Теоретично існуючі, але не використовані в практиці енгармонічні тональності записані дрібним шрифтом. У зовнішньому шарі показані відповідні даній тональності ключові знаки.


