Франко Тосоні Піттоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франко Тосоні Піттоні
Народження 2 грудня 1904(1904-12-02)
Трієст, Австро-Угорщина
Смерть 5 липня 1941(1941-07-05) (36 років)
Атлантичний океан, міжнародні води
Країна  Королівство Італія
Звання капітан 3-го рангу[d]
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Командор ордена Корони Італії
Командор ордена Корони Італії
Залізний хрест 2-го класу

Франко Тосоні Піттоні (італ. Franco Tosoni Pittoni, 2 грудня 1904, Трієст - 5 липня 1941, Атлантичний океан) — італійський морський офіцер-підводник, учасник Другої світової війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Франко Тосоні Піттоні народився 2 грудня 1904 року в Трієсті. У 1924 році був призваний на військову службу, під час якої вступив на офіцерські курси у Військово-морській академії в Ліворно. Закінчив їх наступного року у званні гардемарина. Після цього ніс службу на різних кораблях, зокрема на підводному човні «Ладзаро Моченіго» та лінкорі «Джуліо Чезаре».

У 1930 році пройшов навчання у Школі королівських військово-морських екіпажів (італ. Corpo regi equipaggi marittimi) у Полі. У 1933 році отримав звання лейтенанта і був призначений заступником командира канонерського човна «Джузеппе Більєрі». У 1934 році ніс службу на борту крейсера «Куарто», у 1935 році був заступником командира підводного човна «Фізалія». Протягом 1936-1938 ніс службу на борту крейсера «Больцано».

У 1938 році Франко Тосоні Піттоні закінчив Школу військово-морського командування (італ. Scuola navale di comando) і у 1939 році був призначений командиром новозбудованого підводного човна «Тембіен». У 1939-1940 роках командував міноносцем «Палладе». 25 квітня 1940 року був призначений командиром підводного човна «Альпіно Баньоліні».

Друга світова війна[ред. | ред. код]

6 червня 1940 року, за декілька днів до вступу Італії у Другу світову війну підводні човни «Альпіно Баньоліні» і «Капітано Тарантіні» вирушили з бази в Таранто в оперативну зону поблизу Криту. У ніч з 11 на 12 червня «Альпіно Баньоліні» потопив британський крейсер «Каліпсо», який став першим бойовим кораблем Королівського флоту Великої Британії, що був затоплений італійськими ВМС у роки Другої світової війни.

Після ще одного походу у Середземному морі «Альпіно Баньоліні» перебазувався у Бордо на базу підводних човнів BETASOM. Він здійснив 3 походи в Атлантичний океан, під час яких потопив 2 торгові судна противника. За це Франко Тосоні Піттоні був нагороджений другою Срібною медаллю «За військову доблесть» та німецьким Залізним хрестом 2 класу.

15 квітня 19491 року Франко Тосоні Піттоні був призначений командиром підводного човна «Мікеле Б'янкі». Здійснив один невдалий похід з 30 квітня по 30 травня. 4 липня «Мікеле Б'янкі» вирушив у новий похід, але наступного дня був потоплений британським підводним човном «Тайгріс» у точці з координатами 45°03′ пн. ш. 4°01′ зх. д. / 45.050° пн. ш. 4.017° зх. д. / 45.050; -4.017. Франко Тосоні Піттоні загинув разом з усіма членами екіпажу підводного човна.

Список потоплений кораблів[ред. | ред. код]

Підводний човен Дата Потоплене судно Приналежність Тоннаж
«Альпіно Баньоліні» 12 червня 1940 «Каліпсо» Велика Британія Велика Британія 4180 tsl
«Альпіно Баньоліні» 18 вересня 1940 Cabo Tortosa Іспанія Іспанія 3302 tsl
«Альпіно Баньоліні» 19 грудня 1940 Amicus Велика Британія Велика Британія 3660 tsl

Нагороди[ред. | ред. код]

Італійські[ред. | ред. код]

Іноземні[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.