Фредерік Бартольді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фредерік Бартольді
Frédéric Auguste Bartholdi
Bartholdi's Statue of Liberty.png
Фредерік Бартольді в майстерні, фото.
Ім'я при народженні Frédéric Auguste Bartholdi
Дата народження 2 квітня 1834(1834-04-02)
Місце народження Кольмар
Дата смерті 4 жовтня 1904(1904-10-04) (70 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Навчання Національна школа красних мистецтв, Париж.
Напрямок академізм
Роки творчості 1864- 1903
Твори фонтани, міські монументи ( Верцингеториксу, художнику Шонгауеру, генералу Раппу тощо)
Премії

Орден Почесного легіону

Фредерік Бартольді (фр. Frédéric Auguste Bartholdi, * 2 квітня 1834, Кольмар — † 4 жовтня 1904, Париж) — французький скульптор 19 століття, гучна слава якого значно перевищувала його талант. Автор скульптури «Свободи» в гавані міста Нью-Йорк.

Феномен слави. Роден і Бартольді.[ред.ред. код]

Феномен прижиттєвої чи посмертної слави дивує вже не перше століття. І часто ці слави зовсім не збігаються.

Мало кому відомий Сезанн при житті вважався лише наближеним до імпресіоністів художником, що виїхав у далеку провінцію, де і помер. Ван Гог малював сотні картин, а при житті продали лише одну його картину, та й то художниці, яка зрозуміла, що саме вона купує. При цьому Ван Гог не мав визнання при житті і малював картини для окраси простих осель середнього класу чи бідних. Після смерті отримав шалену славу і визнання у світі. А картини, призначені для окраси простих осель, тепер коштують мільйони і ними можуть володіти лише мільйонери чи супермузеї.

Statue of Liberty, NY.jpg

Слава спокійного, пересічного скульптора академічного напрямку Бартольді при житті мала шалену силу. І він отримав усі значні замови на монументи в різних країнах світу. Хоча не відкривав а ні нових шляхів в мистецтві, а ні сказав нового слова ні в техніці, ні в образній побудові монументів. Роден зробить лише один монумент в далекому провінційному, нікому не відомому місті Кале. Монумент мало кому відомим мешканцям маленького міста уславить і митця, і місто, і породить низку схожих пам'ятників, бо був новим словом в скульптурі. Хоча не стояв в гавані мегаполісу і не дряпав очі мільйонам глядачів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Кольмар. Італійське прізвище Бартольді не дивина у Франції, куди перебралося багато італійців. Предки художника Сезанна - теж італійці, що оселилися у Франції, покинувши італійське місто Чозена.

Після смерті батька, родина оселилась в Парижі.Юнак навчався в Національній школі красних мистецтв, де опановував і архітектуру, і живопис. Художню кар'єру Фредерік почав як архітектор в рідному місті Кольмар, де мати мала велику оселю. Першим скульптурним монументом Бартольді став пам'ятник генералу Раппу в тому ж Кольмарі.

Під час франко-пруської війни скульптор з італійським походженням Бартольді служив ад'ютантом у Гарібальді, національного героя Італії. Вимоги світового мореплавства спонукали побудову нових, штучних каналів( наприклад, Панамського). Другим став Суецький. Для окраси каналу Бартольді і створив алегоричну скульптуру « Свободи, що несе світло людству». Але арабський лідер Ісмаіл-паша відмовився від монумента неарабського за змістом і формою.

Багато років забрав допрацьований монумент «Свободи» і його побудова в Нью-йорку, що Франція подарувала тепер Сполученим Штатам. В 1882 р. скульптор отримав Орден Почесного легіону. 4 жовтня 1904 року Бартольді помер в Парижі від туберкульозу. Його могила на цвинтарі Монпарнас.

Морока зі статуєю Свободи[ред.ред. код]

Скульптуру Свободи роботи Фредеріка Бартольді не бажали приймати не тільки у арабському Єгипті, а й в Сполучених Штатах. Навіть сама ідея монумента первісно не мала в країні популярності. Тому уряд США первісно відмовився фінансувати цей поект. Фігура почала іржавіти в Парижі.

В справу популяризації проекту і самої скульптури втрутився володар газет Джозеф Пулітцер, німецькомовний емігрант із Австро-Угорщини. Він розгорнув тривалу кампанію критики уряду (хоча не бачив скульптуру, художні якості котрої були невисокі). Критикував також багатіїв-меценатів, що не давали на її монтаж грошей, критикував пересічних громадан — за байдужість до ідеї. Скандальна критика і наполегливість Пулітцера спрацювали. Фонд створення монументу Свододи почав отримувати грошові суми і згодом грошей вистачило на закінчення монтажу. Уряд пішов на урочистості з приводу закінчення робіт, аби не втрачати популярність у виборців. Скульптуру урочисто відкрив 28 жовтня 1886 року тодішній президент Сполучених Штатів Гровер Клівленд.

Перелік головних творів[ред.ред. код]

Бельфорський лев.
  • Монумент генералу Раппу, Кольмар, Франція.
  • Чотири янголи, церква в місті Бостон, 1874 р.
  • Статуя генерала Лафаєта, Нью-Йорк, 1876 р.
  • Жіночі фігури для фонтану, місто Вашінгтон, 1878 р.
  • Бельфорський лев, Бельфор, Франція, 1880 р.
  • Художник Мартин Шонгауер, скульптура, Кольмар.
  • Скульптура Дідро, площа Дідро, Париж, 1884 р.
  • Фонтан Бартольді, місто Ліон, Франція, 1892 р.
  • монумент «Подяка Швейцарії, що захищала Страсбург», місто Базель, Швейцарія, 1895 р.
  • Кінний монумент Верцингеториксу, вождю франків, що програв війну римлянам, Клермон-Ферран, Франція, 1903 р.

Галерея скульптур[ред.ред. код]

Музей Ф.Бартольді в Кольмарі[ред.ред. код]

До 21 століття дійшла багата оселя родини Бартольді, що належала матері скульптора в місті Кольмар. З 1922 року в приміщені утворено музей скульптора Бартольді.

Музей Бартольді, місто Кольмар.

Посиланння[ред.ред. код]