Френк Ллойд Райт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Френк Ллойд Райт
Frank Lloyd Wright
Frank Lloyd Wright portrait.jpg
Дата народження 8 червня 1867(1867-06-08)
Місце народження Річленд-Сентер, Вісконсін, США
Дата смерті 9 квітня 1959(1959-04-09) (91 рік)
Місце смерті Фінікс, Арізона
Архітектурний стиль органічна архітектура як розділ функціоналізму
Найважливіші споруди «Будинки Прерій»
«Будинок над водоспадом»
музей Соломона Гуггенхайма
Містобудівні проекти «Міста широких горизонтів»
Нереалізовані проекти хмарочос «Іллінойс»
Френк Ллойд Райт

Френк Ллойд Райт (англ. Frank Lloyd Wright; 8 червня 1867, Річленд-сентер — 9 квітня 1959) — американський архітектор-новатор, творчість якого мала величезний вплив на розвиток західної архітектури в першій половині XX століття. Творець «органічної архітектури» і пропагандист відкритого плану.

Біографія[ред.ред. код]

Райт народився 8 червня 1867 в місті Річленд-сентер, шт. Вісконсин в сім'ї Вільяма Рассела Райта, вчителя музики і церковного діяча, й Ганни Ллойд Райт, вчительки з відомої у Вісконсині сім'ї Ллойдів. Виховувався в канонах унітаріанської церкви. В дитинстві багато грався з «розвиваючим» конструктором «Кіндергартен», розробленим Фрідріхом Фребелем. Батьки Райта розвелися в 1885 році внаслідок нездатності Вільяма утримувати сім'ю. Френку довелося прийняти на себе вантаж фінансової відповідальності за матір і двох сестер.

Райт навчався вдома, не відвідуючи школу. В 1885 він вступив на інженерний факультет Університету Вісконсина. Навчаючись в університеті, він підробляв помічником місцевого інженера-будівельника. Райт покинув університет, не отримавши при цьому вченого ступеня. У 1887 році він переїхав до Чикаго, де влаштувався в архітектурну контору Джозефа Лаймана Силсбі. Через рік перейшов на роботу у фірму «Адлер і Салліван», очолювану відомим ідеологом школи «Чикаго» Луїсом Салліваном. З 1890 в цій фірмі йому доручалися всі проекти з будівництва житлової нерухомості. У 1893 році Райту довелося покинути компанію, коли Салліван дізнався, що Райт проектує будинки «на стороні». У 1893 Райт засновує власну фірму в передмісті Чикаго Оук-парк. Перед 1901 в його послужному списку налічується вже близько 50 проектів.

Стиль прерій[ред.ред. код]

Дім Робі

Популярність Райту приносять «Будинки прерій», спроектовані ним з 1900 по 1917 роки. «Будинки прерій» створені в рамках концепції «органічної архітектури», ідеалом якої є цілісність і єднання з природою [1]. Для них характерний відкритий план, переважаючі в композиції горизонталі, далеко винесені за межі будинку схили даху, тераси, обробка необробленими природними матеріалами, ритмічні розчленовування фасаду каркасами, прообразом яких служили японські храми [2]. Багато з будинків в плані хрестоподібні, і розташоване в центрі вогнище-камін об'єднує відкритий простір. Інтер'єрам будинків Райт приділяв особливу увагу, створюючи меблі сам і добиваючись того, щоб кожен елемент був осмислений і органічно вписувався в створюване ним середовище. Найвідомішими серед «Будинків прерій» є будинок Віллітса, будинок Мартіна і будинок Робі.

Резиденція «Талієсін» (Taliesin)[ред.ред. код]

Резиденція Талієсін

Свій власний будинок, літню резиденцію Талієсін(англ.)укр., Райт побудував також в стилі «Будинків прерій» в 1911. Стимулом до споруди послужило захоплення Мартою (Мама) Босвік Чейні(англ.)укр., дружиною його клієнта Едвіна Чейні(англ.)укр., яка пізніше стане його цивільною дружиною та оселиться в цій літній резиденції.

Вид на Талієсин з повітря
Знак на в'їзді до маєтку.

Долина, в якій розташований Талієсин, належала до Громадянської війни родині матері Райта. Його дід по материнській лінії та дядько, іммігранти з Уельсу, були пасторами унітаріанській конгрегації, і його дві тітки в 1887 відкрили в долині школу спільного навчання. Мати Райта, Анна Райт, відправляла сина на канікули в долину щоліта, починаючи, з одинадцяти років. Сім'я, її ідеї, її релігія та ідеали, справили великий вплив на формування особистості молодого Райта, який пізніше змінив своє друге ім'я з «Лінкольна» (на честь Авраама Лінкольна) на «Ллойд» — в знак поваги до цієї гілки родини. Коли Райт вирішив побудувати будинок у цій долині, він вибрав ім'я валлійського барда Таліесіна, яке в перекладі означає «сяючий лоб». Райт розташував будинок на «лобі» пагорба, улюбленому з дитинства, а не на піку, тому «Талієсін» виглядає виникли з природного ландшафту. Говорячи його словами — «... Не в землі, але з землі». Будинок складався з з трьох крил, які включали житлове приміщення, офіс і господарські будівлі[3].

Крім того, що будівля органічно вписалася в ландшафт, Райт застосував у його будівництві свої ідеї органічної архітектури. Димарі та кам'яні опори були побудовані з місцевого вапняку, в штукатурці стін використовувався пісок з мілини сусідньої річки Вісконсін[4]. «Талієсин» двічі постраждав від пожеж. Перша пожежа в 1914 влаштував слуга, який убив перед цим Марту Босвік і двох її дітей, яка проживала в той час в будинку. Друга пожежа виникла в 1925. Будівля повністю перебудовувалася, перейменовуючи, відповідно, в «Талієсін II» і «Талієсін III».

В 1910 році Райт, під час подорожі по Німеччині, публікує своє двотомне портфоліо, і його роботи стають відомі в Європі.

"Юсонівський" період, 30-і роки[ред.ред. код]

«Будинок над водоспадом»

Другий пік у творчості Райта припадає на 30-і роки. Райт починає використовувати елементи заводського виготовлення і залізобетонні конструкції [5], продовжуючи протиставляти техніциським устремлінням функціоналізму романтичні ідеї єднання з природою [6] В 19351939 Райт будує для І.Дж. Кауфмана знаменитий «Будинок над водоспадом» («Fallingwater»), шт. Пенсильванія. Будинок представляє із себе композицію з бетонних терас і вертикальних поверхонь з вапняка, розташованих на сталевих опорах прямо над струмком. Частина кручі, на якій стоїть будинок, опинилася всередині будівлі і використовувалася Райтом як деталь оформлення інтер'єра. Будівництво будинку обійшлося в 155 000 $, з яких оплата роботи архітектора — 8 000 $. Не все в конструкції будинку вийшло досконалим, і він двічі реконструювався в 1994 і 2002 з додаванням додаткових сталевих опор.

Для клієнтів середнього класу Райт в цей період розробляє будинки помірної вартості. Сам Райт називає їх «юсоновськими» або «північноамериканськими», від абревіатури U.S.O.N.A (Unites States of Nothern America). Компактні, економічні і технологічні, «юсоновські» будинки розвивали принципи, закладені ще в «Будинках прерій». Широкий дах будинків ширяє над стінами за рахунок застосування вузьких стрічкових вікон під самою стелею. Будинки проектувалися в основному одноповерховими і Г-подібними в площині, що дозволяло їм вписуватися в ділянки складної форми. Каркасна конструкція дозволяла здешевити будівництво. «Юсоновські» будинки повинні були стати будівельними блоками містобудівної концепції Райта — «міста широких горизонтів». Концентроване перенаселене місто повинне було природним чином «деурбанізуватися» й розширитися по сільськогосподарських передмістях, а основним засобом пересування в ньому повинен був стати автомобіль. Концепція «міста широких горизонтів» істотно вплинула на характер забудови американського малоповерхового передмістя.

Деревуваті колони в інтер'єрі «Джонсон Вакс»

У цей період Райт будує і громадські будівлі, серед яких найбільш відома штаб-квартира компанії «Джонсон Вакс» (1936—1939) в Расіне, шт. Вісконсин. Основою конструкції є центральний зал з «деревуватою» колонадою, в якій кожна колона розширюється догори. Структуру дерева повторює і лабораторія — її приміщення групуються навколо центрального ядра-„стовбуру“, що несе шахти ліфтів, а плити перекриттів чергуються формою — квадратні плити утворюють каркас будівлі, в який вписуються круглі плити. Освітлення через систему напівпрозорих скляних трубок сприяє створенню атмосфери «святості» робочого місця.[7]

Пізні праці[ред.ред. код]

Музей Гуггенхайма
Хмарочос у Сан-Франциско

Апофеозом творчості Райта став музей Соломона Гуггенхайма в Нью-Йорку, який архітектор проектував і будував протягом 16 років (1943—1959). Зовні музей скидається на перекинуту спіраль, а його інтер'єр нагадує мушлю із заскленим внутрішнім двориком у центрі. Райт припускав, що експозиції повинні оглядатися зверху вниз: відвідувач піднімається на верхній поверх на ліфті й поступово спускається центральним спіральним пандусом. Картини, що висять на похилих стінах, при цьому повинні знаходитися в тому ж положенні, що й на мольберті художника. Керівництво музею виконало не всі вимоги Райта, і зараз огляд експозицій відбувається знизу вгору.

У житлових будинках цього періоду Райт також відмовився від прямого кута як від «штучної» форми і звернувся до спіралі й циркульного кола.[8]

Не всі проекти Райта були реалізовані за його життя. Приміщення суду округу Марін, надмірно декорована і на межі кітчу [9], було добудоване через 4 роки після смерті архітектора. Не реалізованим залишився проект хмарочоса «Іллінойс» заввишки в милю, розрахований на 130 000 жителів, який за формою нагадує трикутну призму, що звужується догори.

Сім'я і особисте життя[ред.ред. код]

Ставши процвітаючим архітектором, Френк Ллойд Райт жив, стараючись ні в чому собі не відмовляти, і часто ставав мішенню для жовтої преси. Він був одружений офіційно тричі, й жив у низці цивільних шлюбів ще до оформлення попереднього розлучення.

  • Перший раз Райт одружується на Катерині «Кітті» Тобін у 1889 році. Шлюб розпався до 1909 року, розлучення було отримане до 1922 року.
  • Співжиття з Мамою Чені, дружиною одного з своїх клієнтів, закінчилося трагічною смертю Чені — вона і обидві її дитини були убиті слугою в будинку Райта «Талієсин I», а сам будинок був спалений.
  • Шлюб із Міріам Ноель (1923 р.) розпався через пристрасть Міріам до морфіну в 1927 році
  • Останньою дружиною Райта була Ольга Іванівна Гінценберг («Ольгіванна»). Він похований з нею і її дочкою в Західному Талієсині в місті Скоттсдейл, штат Арізона. На сімейному кладовищі у Вісконсині залишилася порожня могила Райта з надгробком.

У Райта залишилося сім дітей — три сини і чотири дочки. Двоє дітей Френка Ллойда Райта — Френк Ллойд Райт-молодший і Джон Ллойд Райт також стали архітекторами. Онука Френка Ллойда, Ганна Бакстер — актриса, лауреат премії «Оскар».

Список споруд[ред.ред. код]

Всього Райт побудував 363 будинки. До 2005 року з них збереглися приблизно 300. Два будинки було знищено під час урагану «Катріна» у 2005, один — під час урагану «Камілла» в 1969. Найщільніша концентрація споруд Райта знаходиться в Оак Парк, Іллінойс.

  • Будинок і студія архітектора, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1889—1909
  • Будинок Вінслоу, шт. Іллінойс, 1894
  • Будинок Віллітса, Хайленд Парк, шт. Іллінойс, 1901
  • Адміністративна будівля компанії Ларкін, Буффало, шт. Нью-Йорк
  • Будинок Мартіна, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1903—1905
  • Будівля унітаріанської церкви, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1904
  • Будинок Весткотта, Спрингфілд, шт. Огайо
  • Будинок Робі, Чикаго, шт. Іллінойс 1909
  • Талієсин I, Спринг Грін, шт. Вісконсин 1911
  • Імперський готель, Токіо, Японія 1923
  • Будинок Ізабелли Мартін, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1928
  • «Будинок над водоспадом», Беар Ран, шт. Пенсильванія, 1935
  • Штаб-квартира фірми «Джонсон Вакс», Расин, шт. Вісконсин
  • Західний Талієсин, Скоттсдейл, шт. Аризона
  • Прайс-тауер, Бартлсвіл, шт. Оклахома, 1956
  • Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк, 1943—1959
  • Судовий центр округу Марін, Сан-Рафаель, шт. Каліфорнія, 1957-1966

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стор. 201
  2. Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.90
  3. Welcome to Taliesin Preservation, Inc
  4. Taliesin, the Frank Lloyd Wright School of Architecture|Building Architects since 1932
  5. Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.274
  6. Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стор. 258
  7. Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.278
  8. Иконников А. В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001, т.1, стр. 559
  9. Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990, стор.279

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пфайффер Б. Райт. 1867 - 1959: Архитектура демократии. М., АртРодник, 2006
  • Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития. М., Стройиздат, 1990
  • Иконников А.В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. М., Прогресс-Традиция, 2001
  • Всеобщая история архитектуры, т. 11. Москва, 1973