Фриз Микола
| Микола Фриз | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
7 грудня 1914 с. Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область |
| Смерть |
26 лютого 1969 (54 роки) м. Йонкерс,  США |
| Громадянство |
 Українська держава (1941) ОУН |
| Псевдо | «Вернигора» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Українська держава (1941) ОУН |
| Вид ЗС |
 УПА |
| Командування | |
| тереновий провідник ЗЧ ОУН у Франції | |
Мико́ла Фриз (псевдо: «Верни́гора» (нар. 1914, Залокоть, Австро-Угорщина нині Дрогобицький район, Львівська область — пом. 1969, Йонкерс, США) — діяч ОУН, командир УПА, керівник пропаганди на Лемківщині.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Фриз народився 1914 року в селі Залокоть, нині Дрогобицького району Львівської області[1].
Закінчивши в рідному селі початкову школу, вчився в Українській гімназії в Дрогобичі. 1932 року став членом юнацтва ОУН. Успішно здавши 1934 року матуру, вступив до Духовної семінарії в Перемишлі. Успішно закінчив її в травні 1939 року. Після цього був висвячений на диякона. Того року був покликаний до обласного проводу ОУН на пост референта Юнацтва ОУН.
У 1943—1944 роках працював директором дівочої бурси в Ліську і продовжував підпільну працю в ОУН, особливо серед інтелігенції повіту.
Від липня 1944 року як окружний референт пропаганди під псевдонімом «Вернигора» проводив виховну роботу серед новоорганізованих сотень УПА. Того ж року одружився з Катериною Білани із Волі Матіяшової.
У травні 1945 року призначений референтом пропаганди надрайону «Бескид», який охоплював усю Лемківщину.
1947 року сотник Вернигора перейшов із групою бандерівців на Захід. Їздив різними країнами з доповідями про український визвольний рух та працював у Проводі ЗЧ ОУН.
1948 року нелегально перейшов кордон Франції, де став провідним діячем ОУРФ, а також крайовим провідником ОУН у Франції (1948—1961 роки). Одночасно займався виданням часопису «Українець».
Більшовицька агентура весь час вела підступну роботу проти Вернигори. 1967 року із дружиною, дочкою Богданою і трьома синами Володимиром, Ігорем і Михайлом емігрував до США і поселився в Йонкерсі біля Нью-Йорку.
Микола активно включився в суспільно-громадське життя, працюючи в фармацевтичній фірмі. 1969 року несподівано помер на 54-му році життя. Похований на цвинтарі Ґейт оф Гевен у Гановер, Нью-Джерсі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Улітку 2002 року в селі Залокоть відкрито пам'ятник Миколі Фризу. На відкриття приїхав із Йонкерса син Ігор із мамою — дружиною Миколи Фриза.
Праці[ред. | ред. код]
- Микола Вернигора. «Про рейди УПА» // УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942—1950. — Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957. — Т. 1. — С. 67—76.
Література[ред. | ред. код]
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дайджест «Видатні постаті Дрогобиччини» Військові діячі. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 2 жовтня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Хомин Василь. Наше славне минуле з нами завжди // Нація і держава [Архівовано 28 грудня 2007 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
