Фрідріх Вільгельм I
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Фрідріх Вільгельм I | ||
 |
||
| король Пруссії | ||
|---|---|---|
| Час на посаді: | ||
| 1713 — 1740 | ||
| Попередник | Фрідріх I | |
| Наступник | Фрідріх II | |
|
|
||
| Народився | 15 серпня 1688 Берлін |
|
| Помер | 31 травня 1740 Потсдам |
|
| Громадянство |  Пруссія |
|
| Діти | король Фрідріх Великий | |
Фрі́дріх Вільге́льм I (*15 серпня 1688 — †31 травня 1740) — король Пруссії (1713—1740 рр). перетворив Пруссію з другорозрядної держави в одну з найпотужніших країн Європи. За свою увагу до армії і всього, що з нею пов'язано, отримав прізвисько «фельдфебель на троні». Батько Фрідріха Великого.
Зміст |
[ред.] Дитинство
Фрідріх — Вільгельм народився 14 серпня 1688 р. у родині курфюрста Фрідріха III (згодом — короля Пруссії, що прийняв титул Фрідріха I) і його дружини — Софії Шарлоти Ганновера. Це був їх третій син (двоє попередників Фрідріха-Вільгельма померли у дитинстві).
Дитина росла здоровою, життєрадісною, але галасливою і надзвичайно активною. Рудоволосий, як і більшість Гогенцоллернів, кронпринц був невеликого зросту, широкоплечий і кряжистий. Сильний від природи, він керував у дитячих іграх своїми численними кузенами. Відомий факт, що майбутній король Пруссії у дитинстві проявляв агресію по відношенню до майбутнього короля Англії — Георга II, і ця дитяча ворожнеча, частково, стала причиною напружених англо-прусських стосунків у 1710—1740 роки.
Мати дуже любила Фрідріха-Вільгельма, вона поблажливо ставилася до будь-яких проявів синового норову. З батьком-курфюрстом стосунки були набагато складнішими. Витончений естет, Фрідріх III, мріяв виростити всебічно освіченого, чутливого і галантного спадкоємця. Проте принц цікавився найбільш «низинними» предметами — роботою каменярів і теслярів, годуванням коней, садівництвом і городництвом. Спеціально для маленького принца був влаштований город, де дитина залюбки вирощувала овочі для королівської кухні.
До французської мови, обов'язкової в середовищі європейської аристократії XVIII сторіччя, Фрідріх-Вільгельм відчував відразу. Гуманітарні знання також були йому нецікаві. Хлопчик виявляв здібності до математиці, малювання, цікавився історією, мав непоганий музичний слух, проте, через свій упертий та агресивний характер, не зміг здобути належної освіти навіть у цих областях. Фрідріх-Вільгельм з дитинства був ревно релігійним і проніс відчуття любові до бога через все своє життя.
Ще у дитинстві принц зацікавився армією. Виявляючи схильність до з'ясування деталей будь-якого явища, Фрідріх-Вільгельм цікавився побутом і звичаями казарми, кроєм форми, слухав розповіді солдатів про минулі битви. Світські манери, яким безрезультатно намагалися навчити його і батьки, і вихователь  — граф Олександр фон Дона, принц не сприймав, оскільки вважав їх непотрібними.
У 1701 році батько Фрідріха-Вільгельма, курфюрст Фрідріх III, коронувався у Кенігсберзі як король Пруссії — Фрідріх I. Таким чином, тринадцятирічний кронпринц отримав новий титул.
[ред.] Юність
1 лютого 1705 роки померла мати кронпринца — тридцятишестирічна королева Софія-Шарлотта. Фрідріх-Вільгельм важко пережив цю втрату. І без того складні стосунки із батьком, у цей період значно погіршились.
Влітку 1706 року Фрідріх I посватав своєму синові принцесу Софію Доротею Ганновер. Цей брак був хитрою політичной аферою, оскільки вже з'ясувалося, що Георг Ганновер, батько принцеси, може стати королем Англії. Принцеса Софія була вродливою — висока, статна, схильна до повноти, вона сподобалася принцові своєю «грунтовністю». Хоча не можна сказати, що спадкоємець прусського престолу переживав до своєї нареченої палкі почуття. У червні 1706 року, у Ганновері, відбулося заручення.
Після весілля принц виїхав у Нідерланди (де йшла Війна за іспанську спадщину), де служив у війську герцога Мальборо.
Після повернення до Берліну, Фрідріх-Вільгельм почав приділяти увагу питанням державного управління — він щодня був присутнім на засіданнях Державної ради. Улюбленим заняттям у цей період для нього стало полювання (для цього наново обладнано невеликий мисливський замок Вустерхаузен).
У 1709 році принц знову відправляється до розташування військ герцога Мальборо і бере участь у знаменитій битві під Мальплаком. У цьому ж році дружина Фрідріха-Вільгельма народила дочку Вільгельміну, майбутню маркграфиню Байрейтську. Двоє інших дітей, народжених у 1707 і 1708 роках, померли, ледве народившись. Смерть обох хлопчиків Фрідріх-Вільгельм переживав дуже гостро — його мрією була багатодітна сім'я. До своєї дружини принц ставився із повагою, проте, вважав, що її функція полягає тільки у народженні дітей.
Саме у цей період почалася довга і віддана дружба Фрідріха-Вільгельма із князем Леопольдом Анхальт-Дессауським. Молодих людей об'єднувала любов до війни, презирство до світських манер та гуманітарних знань. Навіть свого сина князь Леопольд вважав за краще не навчати наукам, бо вони абсолютно не потрібні справжньому воїнові.
24 січня 1712 року у Фрідріха-Вільгельма народився довгоочікуваний син-спадкоємець, який був хрещений ім'ям Карл-Фрідріх (майбутній Фрідріх Великий). У тому ж 1712 році майбутній король Пруссії познайомився із Петром I. Вольовий та жорсткий російський імператор справив колосальне враження на Фрідріха-Вільгельма. Згодом обидва монархи стали не тільки союзниками, але й друзями.
[ред.] Король Пруссії
[ред.] Перші реформи
25 лютого 1713 року помер прусський король Фрідріх I. Того ж дня новий король Фрідріх-Вільгельм I скасував більшу частину придворних посад, а витрати на утримання двору зменшив у чотири рази. 5 березня 1713 року молодий король призначив комісію для перевірки Берлінського фінансового управління. Ревізія плавно перетворилась на показовий кримінальний процес.
У тому ж 1713 році Фрідріх-Вільгельм I перебудував владні структури великих міст, таких, як Берлін, Кенігсберг та Штеттін. Міста отримували призначених королем штадт-президентів, військових і земельних палат, що одночасно ставали головами у даній провінції. Так, штадт-президент Кенігсберга ставав головою військової і земельної палат східної Пруссії). Штадт-президенти ставали також головними збиральниками «податківцями» та відповідальними за надходження їх до казни.
21 червня 1713 року були опубліковані королівські «Поправки та уточнення відносно юстиції». Вони стали основою для Загального зведення законів Пруссії. У цьому кодифікованому нормативно-правовому акті проголошувалася рівність усіх станів перед законом.
На довгих 27 років ключовими словами в управлінні Пруссією стали — «контроль» та «економія».
[ред.] Див. також
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
