Август II Фрідріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Авґуст II Фрідріх
Авґуст Сильний
Авґуст II ФрідріхАвґуст Сильний

Coat of arms of Saxony.svg
Курфюрст Саксонії
Час на посаді:
1694 — 1733
Попередник Іоанн-Георг IV
Наступник Авґуст III Фрідріх

Alex K Rzech Pospolita1.svg
Король Польщі
Час на посаді:
1697 — 1706
Попередник Ян III Собеський
Наступник Станіслав Лещинський

Alex K Rzech Pospolita1.svg
Король Польщі
Час на посаді:
1709 — 1733
Попередник Ян III Собеський
Наступник Август III Фрідріх

Народився
Помер 31 січня 1733
Польща Варшава, Польща

А́вгуст ІІ Фрі́дріх, також Август Сильний (нім. August II der Starke, пол. August II Mocny) (12 травня 1670 — 31 січня 1733) — король Речі Посполітої (16971706, 17091733), курфюрст Саксонії (Фрідріх-Август І з 1694).

Повний титул: польською - Z Łaski Bożej król Polski, wielki książę Litewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, Żmudzki, Kijowski, Wołyński, Podolski, Podlaski, Inflancki, Smoleński, Siewierski, Czernichowski oraz książę Saksonii i książę elektor itd. itd.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Подільський, Підляській, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, курфюст князь Саксонський, князь електор і ін.

Зміст

Походження[ред.]

Син саксонського курфюрста Іоанна Георга III. (нім. Johann Georg III. von Sachsen)

Політична діяльність[ред.]

Вибраний королем Польщі після смерти Яна III Собеського. Домігся королівського трону в результаті боротьби зі ставлеником Франції принцом Конті за допомогою підкупу частини депутатів сейму та введення до Польщі саксонського війська. Його правління підтримувала монархія Габсбургів. У 1-му десятилітті свого королювання (до 1706 р.) Авґуст II спирався на антифранцузьку міжнародно-політичну систему («Великий союз»), до складу якого, крім габсбургської Австрії, входили Англія, Голландія (нині Нідерланди), Бранденбург-Пруссія, Португалія, Савойя і більша частина князівств «Священної Римської імперії германської нації».

Авґуст II прагнув реалізувати особисту унію, утворити унітарне саксонсько-польсько-литовське державне об’єднання, яке поставило б представника династії Веттінів у один ряд з провідними монаршими дворами. Для цього шукав підтримки сусідніх держав, пропонуючи їхнім правителям в обмін на допомогу в боротьбі з «шляхетськими вольностями» польські та литовські землі. Намагався приєднати до спадкових саксонських володінь Ліфляндію (нині північна частина Латвії і південна частина Естонії) та Естляндію (нині півнчна частина Естонії), а також Трансільванію (нині у складі Румунії) й Молдову.

За правління Авґуста II Фрідріха у результаті війни Священної ліги проти Османської імперії на Карловицькому конгресі 16981699 рр. було підписано договір, за яким до Польщі відійшли Поділля та частина Правобережної України. Незважаючи на постанову сейму 1699 р. про заборону козацької «міліції», намагався використати козацтво Правобережної України, про що свідчила вручена фастівському полковнику Семенові Палію корогва з королівським гербом. Окремі частини козаків влітку 1700 р. брали участь в облозі польськими військами Риґи. Королівським універсалом від 15 червня 1700 р. на українських землях Корони Польської греко-католики зрівнюються у правах з римо-католиками. На початку 1702 р. Авґуст II видав універсал про ліквідацію козацтва у Київському та Брацлавському воєводствах. Спільно з Пєтром I згідно з Нарвським договором 30 серпня 1704 р. придушив повстання під проводом Семена Палія, А. Абазина, С. Самуся та Іскри на Правобережній Україні. Протягом 1711—12 рр. за наполяганням Авґуста II (згідно з польсько-московськими домовленостями) відбулося виселення жителів козацьких полків з Правобережжя на Лівобережну Україну.

В результаті шведської окупації Польщі та невдоволення внутрішньої опозиції, так званої Великопольської шляхетської конфедерації, Авґуст II згідно з договором із королем Швеції Карлом ХІІ від 24 вересня 1706 р. віддав польську корону його ставленику — Станіславу I Лещинському. Річ Посполита у цей час була виключена із сфер впливу Австрії і Франції. Поступово польсько-литовська держава потрапила під вплив Московії. Після Полтавської битви 1709 р. і перемоги Пєтра I над Карлом XII Авґуст II відновив владу над Річчю Посполитою. 20 жовтня 1709 р. Авґуст II і Пьотр I уклали мир в Торуні, згідно з яким Росія зобов’язувалася надавати королю військову підтримку. У відповідь вальний сейм 1710 р. у Варшаві ратифікував «Вічний мир» 1686 р. і визнав встановлені ним польсько-московські (російські) кордони.

Мапа володінь Августа ІІ Фрідріха

1715—1717 роки Авґуст II з допомогою саксонських військ вів боротьбу з Терногородською конфедерацією, яка закінчилася підписанням договору між королем і шляхтою про обмеження влади короля, затвердженого «Німим сеймом» 1717 року. Договір регулював унійні стосунки між Річчю Посполитою і Саксонією: саксонським урядовцям заборонялося втручатися у внутрішні справи Польщі й представляти її на міжнародному рівні; саксонське військо мало покинути польсько-литовську державу; королю заборонялося протягом тривалого часу перебувати у столиці Саксонії — Дрездені. Передбачалося проведення скарбово-військової реформи (встановлення на користь війська постійного поголовного податку в Польщі і подимного — в Литві); польське військо мало нараховувати 24 тисячі осіб; обмежувалися права коронних і польних гетьманів; у воєводських сеймиків відбиралося право набору до війська і збирання окремих податків; заборонялося створювати опозиційні шляхетські конфедерації.

У внутрішній політиці, крім боротьби з представниками окремих магнатських і шляхетських родів, Август II намагався створити постійну армію з артилерією і флотом; вживав заходи щодо поліпшення національної промисловості і торгівлі, зокрема хотів взяти контроль над транзитною торгівлею зі Сходом; домагався повернення у Польщу з-за кордону заможних магнатсько-шляхетських родин тощо. Август II мав одну з найрозвиненіших у тогочасній Європі дипломатичних служб — його постійні представники перебували майже у всіх європейських державах. Проте поступове зближення у 20—30-х роках 18 століття інтересів Російської імперії, Австрії і Пруссії щодо Польщі готувало поділи польських земель між цими державами. В останнє десятиріччя правління Август II державою фактично керувало угруповання представників магнатського роду Чарторийських та його прихильників — так звана «Фамілія». За їх допомоги після смерті Августа II польська корона була передана його синові Фридерику Августу III Саксонському.

Див. також[ред.]

Виноски[ред.]

Посилання[ред.]

Попередник:
Іоанн-Георг IV
Coat of arms of Saxony.svg
Курфюрст Саксонії

16941733
Наступник:
Август III Фрідріх
Попередник:
Ян III Собеський
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg
Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський

16971706
Наступник:
Станіслав Лещинський
Попередник:
Станіслав Лещинський
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg
Король Польщі

17091733
Наступник:
Август III Фрідріх