Фрідріх Макс Мюллер
| Фрідріх Макс Мюллер | |
| нім. Max Müller | |
 |
|
| санскритолог та індіолог | |
| Народився | 6 грудня 1823 Дессау Німеччина |
|---|---|
| Помер | 28 жовтня 1900 (76 років) Оксфорд |
| Галузь наукових інтересів | Індіологія Міфологія Мовознавство |
Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (нар. 06.12.1823, Дессау — помер 28.10.1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник "Школи природного міфу".
Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.
З 1875, присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та ін.
Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849—1873; 2-е видання 1890—1892, в 4 томах) - це одне з найбільших досягнень XIX ст.
Школа Природного Міфу [ред.]
Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що були вражаючими для древніх людей, що впливали на їх уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідотства древнього астрально-міфологічного світогляду.
Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.
Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в Божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших Богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.
В цілому концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до при родних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзжнавство не могло б існувати».
Основні роботи [ред.]
- «Порівняльна міфология» (1856),
- «Стружки з німецької майстерні» (1867—1875),
- «Вступ у науку про релігію» (1873),
- «Природна релігія» (1889),
- «Фізична релігія» (1891),
- «Антропологічна релігія» (1892),
- «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
- «Шість систем індійської філософії» (1899).
Джерела [ред.]
 |
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності. (грудень 2011) |
