Фрідріх Макс Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
Friedrich Max Muller.jpg
санскритолог та індіолог
Народився 6 грудня 1823(1823-12-06)
Дессау Німеччина
Помер 28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років)
Оксфорд
Громадянство Німеччина
Галузь наукових інтересів Індіологія Міфологія Мовознавство

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (нар. 06.12.1823, Дессау — помер 28.10.1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник "Школи природного міфу".

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875, присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та ін.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849—1873; 2-е видання 1890—1892, в 4 томах) - це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного Міфу[ред.ред. код]

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що були вражаючими для древніх людей, що впливали на їх уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідотства древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в Божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших Богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

В цілому концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до при родних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзжнавство не могло б існувати».

Основні роботи[ред.ред. код]

  • «Порівняльна міфология» (1856),
  • «Стружки з німецької майстерні» (1867—1875),
  • «Вступ у науку про релігію» (1873),
  • «Природна релігія» (1889),
  • «Фізична релігія» (1891),
  • «Антропологічна релігія» (1892),
  • «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
  • «Шість систем індійської філософії» (1899).


Джерела[ред.ред. код]