Хлорангідриди карбонових кислот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Загальна формула Хлорангідридів карбонових кислот

Хлорангідриди карбонових кислот (ацилхлориди) — похідні карбонової кислоти, в яких гідроксильна група -OH в карбоксильної групі -COOH замінена на атом хлору. Загальна формула R-COCl. Перший представник з R = H (хлористий форміл) не існує, хоча суміш CO і HCl в реакції Гаттермана—Коха поводиться подібно хлорангидридами мурашиної кислоти.

Номенклатура[ред. | ред. код]

Назва хлорангідрид походить від назв відповідних кислотних залишків (ацилів) шляхом додавання до них слова хлористий на початку або слова хлорид в кінці.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Хлорангідриди — це здебільшого рідини, що киплять при значно нижчих температурах, ніж відповідна кислота (через відсутність міжмолекулярних водневих зв'язків). Наприклад, оцтова кислота кипить при 118 °C, в той час як ацетилхлорид — при 51 °C.

В ІЧ-спектрах хлорангідридів міститься, як і у інших карбонільних сполук, інтенсивна смуга поглинання при 1800 см−1.

Отримання[ред. | ред. код]

Отримують хлорангідриди найчастіше взаємодією безводної карбонової кислоти з тіонілхлоридом (SOCl2)[1], трихлористим фосфором (PCl3)[2] або п'ятихлористим фосфором (PCl5)[3], фосгеном (COCl2)[4].

Ще один метод м'якого отримання хлорангидридов заснований на використанні оксалілхлориду:

Є методи отримання хлорангидридів без виділення хлороводню, наприклад, реакція Аппеля:

або використовуючи ціанурхлорид:[5]

В реакції з тіонілхлоридом утворюються газоподібні діокис сірки і хлороводень, які легко видаляються з реакційної посудини, сприяючи проходженню реакції. Надлишок тіонілхлориду (т.кип. 79 °C) легко видаляється на роторному випарнику. Механізм реакції для тіонілхлориду і пятихлористого фосфору схожі.

Реакція з оксалілхлорид каталізується диметилформамідом. На першій стадії утворюється імінієвий интермедіат:

Імінієва сіль реагує з кислотою, відбираючи кисень, і регенерує диметилформамід.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Нуклеофільні[ред. | ред. код]

Наявність кисню і хлору, сильних електроноакцепторів, при одному атомі вуглецю створює великий позитивний заряд на даному атомі, перетворюючи його таким чином в ціль нуклеофільних атак навіть для слабких нуклеофілів. Атом хлору є хорошою групою, що йде, що сприяє нуклефільному заміщенню.

З водою нижчі хлорангидриди реагують надзвичайно енергійно, утворюючи відповідну карбонову кислоту і соляну кислоту:

Менш енергійно відбувається взаємодія зі спиртами:

Аналогічно реагують тіоли:

Реакція з аміаком, первинними і вторинними амінами приводить до відповідних амідів:

Реакцією з солями карбонових кислот отримують ангідриди карбонових кислот:

Також вони реагують з ціанідами:

Застосування розчину лугу, піридину або надлишку аміну в даних реакціях бажано для видалення побічного продукту — хлороводню — і каталізу реакції. Реакція карбонових кислот зі спиртами та амінами оборотна, що призводить до невисоких виходів. У той же час реакція з хлорангидридами швидка і незворотна, а їх синтез досить простий, що робить двостадійний процес кращим.

З вуглецевими нуклеофілами, такими як реактиви Гріньяра, ацилхлориди реагують з високою швидкістю і утворенням кетонів. Використання надлишку реактиву Гріньяра призводить до отримання теоретичних спиртів. У той же час реакція з кадмійорганічними сполуками зупиняється на стадії утворення кетона. Аналогічним чином проходять реакції з реактивом Гілмана (літій диметилмідь (CH3)2CuLi).

В цілому ароматичні ангідриди менш реакційноздатні та вимагають більш жорстких умов проведення реакції, ніж алкільні. Хлорангідриди відновлюються такими сильними відновниками як літій алюміній гідрид або диізобутілалюміній гідрид з утворенням первинних спиртів. Літій три(трет-бутоксі)алюміній гідрид, об'ємистий відновник, відновлює до альдегідів також як і в реакції Розенмунда—Зайцева воднем над «отруєним» паладієвим каталізатором.

Електрофільні[ред. | ред. код]

Хлорангідриди карбонових кислот в присутності кислот Льюїса (хлорид заліза(III), хлорид алюмінію) вступають в реакцію Фріделя-Крафтса з ароматичними сполуками, утворюючи ароматичні кетони.

Перша стадія — відщеплення атома хлору кислотою Льюїса:

Далі йде атака ароматичної сполуки карбокатіоном:

Згодом відбувається відщеплення водню з утворенням хлороводню, що звільняється хлорид алюмінію утворює комплекс з ароматичним кетоном по атому кисню

Застосування[ред. | ред. код]

Завдяки високій реакційній здатності хлорангидріди широко застосовуються в органічному синтезі як ацилювальні агенти для введення в синтезовану молекулу залишку карбонової кислоти (ацильної групи).

Безпека[ред. | ред. код]

Через високу активність ацилхлоридів володіють загальною токсичністю, робота з ними повинна вестися з належною обережністю (захисний одяг, витяжна вентиляція). Ацилхлориди проявляють лакриматорні властивості через гідроліз до хлороводню і карбонової кислоти на слизових оболонках очей і дихальних шляхів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Титце, 1999, с. 128.
  2. Титце, 1999, с. 481.
  3. Титце, 1999, с. 159.
  4. Ulrich, H.; Richter, R. 4-Isocyanatophthalic Anhydride. A Novel Difunctional Monomer // Journal of Organic Chemistry. — 1973. — Т. 38, вип. 14 (21 квітня). — С. 2557. — DOI:10.1021/jo00954a034. (англ.)
  5. K. Venkataraman, D. R. Wagle. Cyanuric chloride: a useful reagent for converting carboxylic acids into chlorides, esters, amides and peptides // Tetrahedron Letters. — 1979. — Т. 20, вип. 32 (21 квітня). — С. 3037—3040. — DOI:10.1016/S0040-4039(00)71006-9. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Титце Л., Айхер Т. Препаративная органическая химия. — М. : Мир, 1999. — 704 с. (рос.)