Чайтанья Махапрабгу
 |
|
Дхарма · Артха · Кама |
|
Веди · Упанішади |
|
Близькі теми
Космологія |
Чайтан'я Махапрабгу (бенг. চৈতন্য মহাপ্রভূ 18 лютого 1486, Майяпур, Бенгалія —1534 Пурі Орісса) — вайшнавський чернець і суспільний реформатор в Бенгалії та Оріссі початку XVI століття, основоположник ґаудія-вайшнавізму.
Чайтан'я був відомим проповідником бгакті-йоги (йоги любові і відданості Богові). Його проповідь була заснована на філософії «Бгаґавата-Пурани» і «Бгаґавад-Ґіти». Він проповідував важливість поклоніння Радзі та Крішні й поширював оспівування мантри «Харе Крішна».[1]
Його послідовники, відомі як ґаудія вайшнави або крішнаїти, вважають Чайтанью об'єднаною аватарою Радгі та Крішни, і вказують на те, що його прихід був передбачений в різних ведичних і пуранічних писаннях індуїзму.
Чайтан'я був також відомий під ім'ям Ґаура (що на санскриті означає «золотистий») через колір своєї шкіри, яка, як описується, була золотавого відтінку і Німай, поза як, за переказами, він народився під деревом ним.
Існує багато біографій Чайтан'ї в яких детально описано його життя. Найвідомішими з них є «Чайтан'я-чарітамріта» Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, «Чайтан'я Бгаґавата» Вріндавана Даса Тгакура і «Чайтан'я Манґала», автором якої був Лочана Даса Тгакура. Ці праці спочатку були написані на бенгалі, але на сьогоднішній день перекладені й видані українською та іншими мовами світу.
Зміст |
Життя Чайтаньї [ред.]
У «Чайтанья-чарітамріті» описується, що Німай народився повною місячною ніччю 18 лютого 1486 року в час місячного затемнення. Його батьки дали йому ім'я «Вішвамбгара». Він був другим дитям у Джаґаннатга Мішри і його дружини Шачидеві, які жили в той час у місті Навадвіпа в Надії, Бенгалія.
У юності Чайтанья в основному був відомий як ерудит, чия вченість і здатність аргументувати у філософських спорах була неперевершеною. Існує багато історій, що описують величезний потяг, який з найранішого дитинства Чайтанья відчував до оспівування імен Крішни, також з ранньої юності він прославився як великий знавець санскрита.
Після прибуття до Гаї задля здійснення обряду шраддга для покійного батька, Чайтанья зустрів гуру-аскета Ішвару Пурі, від якого і отримав посвяту в учні (дікшу). Ця зустріч сильно вплинула на характер Чайтаньї, і після повернення до Бенгалії місцеві вайшнави на чолі з Адваїта Ачар'єю були уражені раптовим перевтіленням Чайтаньї з ученого-ерудита у відданого, і незабаром Чайтанья став на чолі спільноти вайшнавів у Надії.
У віці 24 років Чайтанья прийняв посвячення в санньясу від Кешава Бгараті, і незабаром після цього покинув Бенгалію і відправився в паломництво по святих місцях по всій Індії, постійно оспівуючи імена Крішни. Він провів останні 16 років свого життя в Пурі, Орісса.
У «Чайтанья-чарітамріті» описується, що під час цього останнього періоду свого життя Чайтанья занурився в глибокий медитаційний транс (самадгі) і часто проявляв симптоми божественного екстазу.
Традиція і культурна спадщина Чайтаньї [ред.]
Чайтанья як засновник ґаудія-вайшнавізма [ред.]
Не зважаючи на те, що Чайтанья отримав ініціацію у філософській течії (сампрадаї) мадхавачар'ї, яка відноситься до двайта-веданти, однак через значні відмінності в теології і духовних практиках з лінією Мадгвачар'ї, Чайтанья вважається засновником своєї власної філософської традиції в рамках вайшнавізму, відомою як гаудія-вайшнавізм.
Шикшаштака [ред.]
Наскільки відомо, Чайтанья не залишив після себе жодних письмових повчань, за виключенням Шикшаштаки (що в перекладі з санскриту означає «вісім настанов»). Вважається, що в цих віршах міститься у стислій формі вся філософія Вайшнавізму.
Шість Ґосвамі Вріндавани та їхні послідовники [ред.]
Чайтанья попросив вибрану групу своїх послідовників (які згодом стали відомі як Шість Ґосвамі Вріндавани) систематично викласти у письмовій формі ґаудія-вайшнавське богослів'я. Цих вайшнавів-святих і богословів звали: Рупа Ґосвамі, Санатана Ґосвамі, Ґопала Бгатта Ґосвамі, Раґгунатга Бгатта Ґосвамі, Раґгунатга Даса Ґосвамі і Джіва Ґосвамі, який був племінником братів Рупи і Санатани. Вони були відповідальні за створення теології ґаудія-вайшнавізму.
Нароттама Даса Тгакура, Шрініваса Ачарья і Шьямананда Пандіта були найактивнішими проповідниками в другому поколінні ґаудія-вайшнавізма. Отримавши вчення в Джіви Ґосвамі, вони зіграли ключову роль в поширенні учень Шести Ґосвамі Вріндавани по всій Бенгалії, Оріссі й іншим регіонам Східної Індії.
Вперше лідери всіх гілок послідовників Чайтаньї зібралися разом на фестивалі в Кхетурі, організованому дружиною Ніт'янанди Прабгу, — Джахнава Тгакурані. На таких фестивалях різні групи послідовників Чайтаньї діставали можливість познайомитися один з одним і ознайомитися з теологічними і практичними нюансами кожної гілки.
Учення Чайтаньї на Заході [ред.]
У XX столітті вчення Чайтаньї приніс на захід Бгактіведанта Свамі Прабгупада, який був представником гілки сарасвата (тобто учнів Бгактісіддганти Сарасваті) в традиції Чайтаньї.
З метою поширення учення Чайтаньї по всьому світу, Бгактіведанта Свамі заснував у 1966 році в США Міжнародне Товариство Свідомості Крішни (англ. ISKCON - International Society for Krishna Consciousness).
Ближче до кінця ХХ ст. інші гуру з гілки сарасвата, а також послідовники інших рухів в індуїзмі в яких поклоняються Чайтаньї Махапрабгу, в їх числі віддані з важливих святих місць вайшнавізму в районах Матгури, Західної Бенгалії і Орісси, теж заснували храми, присвячені Крішні і Чайтаньї за межами Індії.
З кінця XX століття Крішна-бгакті також вивчається як наука крішналогія у ряді наукових закладів світу.[2]
Вплив Чайтаньї на індуїзм [ред.]
На додаток до сильного впливу на індуїзм в цілому, в Бенгалії культурна спадщина Чайтаньї залишила глибокий слід: безліч людей здійснює поклоніння йому як аватарі Крішни щодня.
Чайтаньї також приписується знаходження загубленого древнього писання «Брахма-Самгіта».[3]
