Часник крапчастий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Часник крапчастий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Часник крапчастий (A. guttatum)
Біноміальна назва
Allium guttatum
Синоніми

Allium involucratum Welw. ex Cout.

Часник крапчастий[1], цибуля крапчаста[2] (Allium guttatum) — вид трав'янистих рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Східному Середземномор'ї й Причорномор'ї[3].

Опис[ред. | ред. код]

Суцвіття
На стадії плодоношення

Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина заввишки 30—80 см. Цибулина яйцеподібна, 1—1,5 см завтовшки, з буруватими перетинчастими зовнішніми оболонками, розщепленими потім зверху на паралельні волокна. Стебло циліндричне, тонке, безлисте, до половини обгорнуте піхвами прикореневих листків, що виходять із цибулини. Листків 3—4, дудчастих, коротших від стебла, з гладенькими піхвами і шорсткими ниткоподібними півциліндричними жолобчастими пластинками, 1,5—3 мм завширшки[4].

Покривало приблизно однієї довжини з суцвіттям, перетинчасте, одностульчасте, яйцеподібне, різко загострене в довгий зелений носик, швидко опадає. Суцвіття густе, багатоквіткове, кулясте або яйцеподібне, рідше півкулясте. Квітконіжки тонкі, неоднакові — серединні вдвоє-втроє довші, ніж зовнішні; зовнішні при основі з довгими біло-плівчастими прицвітками. Оцвітина проста, вузькодзвоникувата, маленька, близько 2,5 мм завдовжки. Пелюстки білуваті, з фіолетовою або коричневою плямочкою посередині, тупі, гладенькі; зовнішні — еліптично-довгасті, з кілем на спинці; внутрішні — довгасто-лопатчасті, трохи довші від зовнішніх. Тичинок шість, їх нитки на 1/4 довші від оцвітини; зовнішні — шилоподібні, суцільні; внутрішні — дуже широкі, внизу ширші, ніж листочки оцвітини, зверху з трьома вузькими зубцями, з яких середній несе пиляк, прикріплений до нитки спинкою. Маточка із тригніздною зав'яззю, ниткоподібним стовпчиком і маленькою головчастою, злегка трилопатевою приймочкою; насінних зачатків у кожному гнізді по два. Плід – майже куляста, трилопатева коробочка; лопаті коробочки широкоеліптичні, вузько виїмчасті. Насіння чорне, гранчасте, більш-менш сплющене[2][4][5][6].

Цвіте в червні — липні. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення відбувається в липні — серпні. Насіння поширюється завдяки пружним плодоніжкам при поштовхах, тому за типом розселення діаспор рослину відносять до балістів[2][4][7].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Мальта, Албанія, Колишня Югославія, Болгарія, Греція, Румунія, Україна; Північна Африка: Алжир, Лівія, Марокко; Азія: Туреччина, Кіпр[8][9].

В Україні поширений на півдні Степу, на островах і косах Причорномор'я та Приазов'я[2][4][10].

Екологія[ред. | ред. код]

Ценопопуляція цибулі крапчастої. Запорізьке Правобережжя

Часник крапчастий — цибулинний вегетативномалорухливий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до літньоквітучих ефемероїдів[7].

Рослина світлолюбна (геліофіт), відносно маловимоглива до температурних умов (мезотерм), умов зволоження (мезоксерофіт) і плодючості ґрунтів (олігомезотроф, кальцієфіт)[7][11].

За загальними (ценотичними) адаптаціями належить до рослин, пов'язаних переважно із кам'янистими (петрофіт) і піщаними (псамостепант) ландшафтами[7]. У межах ареалу та в Україні зростає в степах, на кам'янистих місцях, пісках, черепашниках у літоральній смузі[2][4][3].

В умовах Запорізької області зустрічається переважно: 1) уздовж скелястого узбережжя Днпра та його приток — на кам'янистих місцях (петрофітний степ, петрофітна комплексна рослинність) і прилеглих прирічкових пісках (псамофітний степ); 2) у Приазов'ї — на приморських черепашниках і пісках[10][12].

Локальні популяції, як правило, нечисленні, розріджені (максимальна щільність досягає 12 особин на 1 кв. м)[6][10][11].

Охорона[ред. | ред. код]

В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Одеської областей[13].

Природні популяції виду скорочуються головним чином через руйнування місць зростання, надмірну рекреацію і збирання квітів на букети[10][6][11].

У Донецькій області охороняється в національному природному парку «Меотида», пам'ятках природи «Новокатеринінське відслонення» і «Крива коса»[6].

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» і Приазовському національному природному парку[10][14].

Галерея[ред. | ред. код]

Запорізька область. Острів Хортиця

Запорізьке Правобережжя

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Allium guttatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г д Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 399. (рос.)(укр.)
  3. а б Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Наука, 1979.  — Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 269)
  4. а б в г д Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 105—106)
  5. Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 238—239)
  6. а б в г Червона книга Донецької області (Рослинний світ) / Під ред. В. М. Остапка. — Донецьк : Вид-во «Новая печать», 2010. — 432 с. (с. 276)
  7. а б в г Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1
  8. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 24.03.2018. (англ.)
  9. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 24.03.2018. (англ.)
  10. а б в г д Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85) — ISBN 966-375-018-9
  11. а б в Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 60)
  12. Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111
  13. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  14. Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016.  — Вип. 2. — С. 5—91 (с. 50)

Література[ред. | ред. код]

  • Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1979. —Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 269).
  • Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. – 760 с. (с. 238—239).
  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 105—106).