Ярослав Чемеринський
| Слуга Божий о. Ярослав Чемеринський | |
|---|---|
| Чемеринський Ярослав Миколайович | |
| Народився |
22 червня 1904 Товсте, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
1941 Львів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Українська РСР |
| Національність | українець |
| Місце проживання | м. Львів |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Львівська духовна семінарія |
| Посада | сотрудник церкви святих апостолів Петра і Павла |
| Термін | 1929 —1940 |
| Партія | ОУН |
| Головував |
тимчасовий крайовий провідник ОУН .jpg){kind=small} |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Рід | Чемеринські |
| Батько | Микола |
| Мати | Анна |
о. Ярослав-Антоній Чемеринський (22 червня 1904, Товсте — 19 червня 1941, Львів) — священник УГКЦ, один із провідних діячів ОУН, фінансовий референт Крайової ОУН, жертва радянських репресій. Слуга Божий.
Біографія[ред. | ред. код]
Ярослав-Антоній Чемеринський народився 22 червня 1904 року в с. Товсте Скалатського повіту (нині Гусятинський район Тернопільської області) в сім'ї Миколи Чемеринського, директора народної школи в Товстім і його дружини Анни з дому Чорна. Навчався в народній школі в рідному селі і Тернопільській українській гімназії (іспит зрілості склав 7 червня 1923 року)[1]. 25 жовтня 1923 року розпочав навчання у Львівській духовній семінарії. На четвертому році богословських студій 31 жовтня 1926 року отримав священичі свячення з рук єпископа Йосифа Боцяна[2].
У 1925—1927 роках був префектом Малої семінарії св. Йосафата у Львові. Від 11 липня 1927 року до 3 грудня 1928 року — сотрудник парафії в селі Вербилівці Рогатинського деканату, а з 3 грудня 1928 до 1 жовтня 1929 року — адміністратор у Вербилівцях. Від 2 грудня 1929 року був сотрудником у церкві святих апостолів Петра і Павла у Львові[3].
Як член і скарбник Крайової управи ОУН у 1931 (квітень-липень) і 1932 (березень-червень) роках (у періоди арешту фактичних провідників Степана Охримовича та Івана Габрусевича) виконував функції Крайового провідника ОУН. Виконуючи в заступстві відповідальні обов'язки Крайового провідника о. Я. Чемеринський ніякої бойової діяльності не ініціював, ані не керував жодними бойовими діями, започаткованими раніше. Його роль обмежувалась на втриманні організаційних зв'язків, пов'язання тих, що були розірвані внаслідок масових ув'язнень, кольпортажу підпільної літератури й на опіці над політичними в'язнями, що її організувала мережа ОУН[4].
Навесні 1940 року, під час масових арештів, він утікав на Захід, але внаслідок зради був схоплений НКВДистами за Перемишлем і вкинутий у тюрму на вул. Замарстинівській[5]. У червні 1941 року страчений у тюрмі на Лонцького.
Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Ярослава Чемеринського до лику блаженних[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 993: Особова справа священика Чемеринського Ярослава, арк. 8 — Curriculum vitae.
- ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 993: Особова справа священика Чемеринського Ярослава, арк. 7 — Протокол свячень.
- ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 993: Особова справа священика Чемеринського Ярослава, арк. 16 — Евіденційний листок.
- ↑ Мічук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів… [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.] — С. 272—274.
- ↑ Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — С. 306 (коментарі). — ISBN 978-966-2778-29-8.
- ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 16 липня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
- Мічук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. Перший том: (1920—1939) [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.] / за ред. Степана Ленкавського. — Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк: Українське видавництво, 1968. — 639 с.
- Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — 608 с. — ISBN 978-966-2778-29-8.
- Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Любомир Гузар. Хто не любить України — той не любить Бога [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.] // Українська правда, 14 листопада 2014
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
