Червоний Бір
| село Червоний Бір | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Громада | Ємільчинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 15 |
| Площа | 0,199 км² |
| Густота населення | 75,38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11257 |
| Телефонний код | +380 4149 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°39′18″ пн. ш. 27°53′50″ сх. д. / 50.65500° пн. ш. 27.89722° сх. д.Координати: 50°39′18″ пн. ш. 27°53′50″ сх. д. / 50.65500° пн. ш. 27.89722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
224 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11257, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Симони |
| Карта | |
  Червоний Бір | |
 Червоний Бір | |
| Мапа | |
| |
Червоний Бір (до 1946 року — Царів Борок) — село в Україні, в Звягельському районі Житомирської області. Населення становить 15 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Природний ландшафт місцевості багатий хвойними лісами, чагарниками та болотами.
Серед рідкісної флори є великі плантації багна та азалії понтійської. Тут росте чорниця, буяхи та брусниця. Село межує з такими селами. На півночі з Брідок, на сході з Вербами, на південному сході з Абрамок, на північному заході з Катюха.
Історія[ред. | ред. код]
На карті Волинської губернії під редакцією Шуберта Ф. Ф. за 1867—1875 років на місці нинішнього села позначено поселення Царів Борок в урочищі з такою ж назвою. Пізніше поруч було створено слободу Царів Бір.
Ось що сказано про село в минулому географічному словнику Королівства Польського: «Царів Бір, колонія і урочище, повіт Житомирський, волость Барашівська. Відстань до Житомира 88 км. Колонія має 48 дворів і 301 мешканця, урочище — 5 дворів і 31 мешканця.»[1] Це було суто польське поселення.
Мешканці слободи і урочища в основному займалися землеробством і скотарством, а дехто працював в казенному лісі. У своїй власності люди мали від 13 до 50 десятин землі.
У 1913 році княгиня Баратова Марія Антонівна володіла часткою землі, яка зазначена в селі Неділищі загальним розміром 170 десятин[2].
До революції в 1917 році царівбірці вільно здійснювали свої духовні обряди в костелі Св. Антонія села Бараші.
Після проведення сталінської примусової колективізації всю землю в селян відібрали без жодної компенсації. Щоб остаточно винищити заможне селянство радянська влада в кінці 30 років минулого століття посилила червоний терор. Не минула ця трагедія і мешканців села.
Органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 10 мешканців села, з яких 2 чоловіки розстріляно. Нині всі постраждалі від репресій реабілітовані і їхні імена відомі.[3]
- Баньківський Григорій Йосипович
- Бахуринський Матвій Томашович
- Башинський Антон Францович
- Березовська Кароліна Йосипівна
- Гошко Антоніна Карлівна
- Залевська Антоніна Іванівна
- Кайданович Ємілія Антоновна
- Мислинський Домінік Антонович
- Синицький Йосип Томашович
- Янчевський Іван Йосипович
Відомі люди[ред. | ред. код]
В селі народився Малецький Леонід Йосипович, поет- філософ, автор одинадцяти поетичних книг.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Slownik_geograficzny. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
- ↑ Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 4 / 140
- ↑ Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
- ↑ Самітник з хутора Червоний Бір. Архів оригіналу за 21 серпня 2016.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; юдаїзм. – Житомир; Видавництво Волинь, 2010. — 172 с. — INSB 978—966 — 690—107– 4
Посилання[ред. | ред. код]
- Carew Bród, ... pow, żytomierski ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 291. (пол.)
- Погода в селі Червоний Бір [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||