Чичерін Георгій Васильович
| Георгій Васильович Чичерін | |
| Георгий Васильевич Чичерин | |
 |
|
| Народився | 12 (24) листопада 1872 Тамбовська губернія |
|---|---|
| Помер | 7 липня 1936 (63 роки) Москва |
| Громадянство |  СРСР |
| Відомий | Дипломат |
| Alma mater | Петербурзький університет |
| Посада | Нарком із іноземних справ СРСР |
| Попередник | Троцький Лев Давидович |
| Наступник | Літвінов Максим Максимович |
| Партія | РСДРП |
Гео́ргій (Ю́рій) Васи́льович Чиче́рін (12 (24) листопада 1872, помістя Караул, Кірсановський повіт, Тамбовська губернія — 7 липня 1936, Москва) — радянський дипломат, нарком іноземних справ РРФСР і СРСР (1918—1930). Музикознавець, автор книги про Моцарта. Член ЦВК СРСР 1—5 скликання, член ЦК ВКП(б) (1925—1930).
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився 12 (24) листопада 1872, помістя Караул, Кірсановський повіт, Тамбовська губернія в дворянській сім'ї. Батько - Василь Миколайович Чичерін (брат історика права Б. М. Чичеріна), мати - баронеса Жоржіна Єгорівна Мейєндорф, з остзейського дворянства, була онукою, племінницею і двоюрідною сестрою відомих дипломатів.
Батьки Чичеріна належали до піетіста і виховували його в тому ж дусі. Головними враженнями дитинства Чичеріна були постійні молитвослів'я, спільне спів релігійних гімнів, читання Біблії вголос, взагалі вкрай екзальтована атмосфера зі напруженими настроями. [1]
Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1891-1896). У 1897 поступив на службу в Міністерство закордонних справ (де працював також його батько), працював в архіві МЗС.
З юних років був ерудитом, поліглотом, серйозно цікавився європейським модернізмом, був одним з видатних пропагандистів творчості Р. Вагнера і Ф. Ніцше в Росії, зіграв істотну роль у формуванні світогляду свого друга М. А. Кузміна (їхнє листування - важливий історико-культурний пам'ятник).
Одночасно починається і його захоплення лівими політичними ідеями, що призвело його після 1904 в табір меншовиків. У 1904 виїхав до Німеччини, формально залишаючись на службі в міністерстві закордонних справ. У Німеччині намагався лікуватися від гомосексуалізму [2] (в той час була поширена думка, що гомосексуалізм - хвороба, яку можливо вилікувати).
Член РСДРП з 1905, входив до берлінської секції КЗО. У 1907 році Чичерін був обраний секретарем Закордонного центрального бюро РСДРП і в цій посаді був на лондонському з'їзді. У цей час Чичерін був близький до групи «Голос Соціал-Демократа».
Наприкінці 1907 року Чичерін був заарештований в Берліні, засуджений за користування чужим паспортом, оштрафований і висланий з Прусії. Деякий час жив поблизу Дрездена.
Після переїзду редакції «Голосу СД» в Париж Чичерін також переїхав до Парижа. Брав участь у роботі Французької соціалістичної партії Жана Жореса. Був прихильником серпневого блоку (1912). У 1914 році працював у Бельгії.
Під час першої світової війни жив у Лондоні. Член Британської соціалістичної партії. Один з організаторів і секретар Комітету допомоги російським політкаторжанам і ссильнопоселенців. Головною помічницею Чичеріна в роботі по комітету була радикальна суфражистка Мері Бріджес-Адамс (Mary Bridges-Adams). Офіційним завданням комітету були збір і пересилання грошей революціонерам, які перебували в російських в'язницях, але під керівництвом Чичеріна комітет поступово перетворився на політичний орган, провідний систематичну агітацію проти російського уряду. [3]. Штаб-квартирою комітету був будинок на Лексхем Гарденс, 96 в районі Кенсінгтон.
Після Лютневої революції в Росії займався відправленням політемігрантів до Росії. 22 серпня 1917 року був заарештований англійською владою, але незабаром звільнений.
На дипломатичній роботі [ред.]
У січні 1918 приїхав до РРФСР і був призначений заступником наркома закордонних справ Троцького, при цьому Чичерін вступив до партії більшовиків. Підписав Брестський мир (3 березня 1918), з 9 квітня, після переходу Троцького в військовий наркомат, став в.о. наркома закордонних справ, з 30 травня народний комісар із закордонних справ. Як нарком закордонних справ РРФСР і СРСР (1918 - 1930) Чичерін зробив істотний дипломатичний внесок у виведення РРФСР з міжнародної ізоляції.
У 1921 р. уклав міжнародні угоди з Туреччиною, Іраном і Афганістаном, по яких віддавалася вся російська власність у цих країнах. У 1922 році очолив радянську делегацію на Генуезькій конференції, під час конференції підписав з німецьким міністром закордонних справ Вальтером Ратенау Рапалльський договір.
У 1923 році очолював радянську делегацію на Лозаннській конференції, де був визначений післявоєнний статус турецьких проток. Підписав договори СРСР з Туреччиною та Іраном (1925, 1927).
Чичерін перебував у натягнутих відносинах зі своїм заступником М. М. Літвіновим
З 1930 року на пенсії. 7 липня 1936 року помер. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.
Примітки [ред.]
- ↑ Діячі СРСР і революційного руху Росії. Енциклопедичний словник Гранат. Вид. Радянська енциклопедія, 1989. Стор. 752.
- ↑ My Cousin, Foreign Commissar Chicherin. Baron Alexander Meyendorff. Russian Review, Vol. 30, No. 2 (Apr., 1971), pp. 173-178
- ↑ Майський І. М. Спогади радянського посла. Книга 1. М. Наука. 1964. Стор. 269.
Література [ред.]
- Геворг Мирзоян. Израсходованный человек / Журнал «Эксперт». № 30-31 (764), 1-14 августа 2011. С. 63-67.
Посилання [ред.]
- Николай Бассехес Исчезнувшие советские дипломаты // ежемесячный журнал под редакцией П.М.Милюкова «Русские записки». — Париж: 1939. — В. июль. — Т. XIX. — С. 121-138.
