Громико Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Андрійович Громико, фото від 25 липня 1967 року

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (*5 (18) липня 1909, Старі Громики, Могильовська губернія  — †2 липня 1989, Москва) — радянський дипломат, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селі Старі Громики Гомельського повіту Могильовської губернії. Походив зі збіднілого руського шляхетського роду, відомого з початку XVI ст., одна з гілок якого - відомий український старшинський рід Громики, велика частина якого за часів Російської імперії була переведена в податниє стани. У офіційних біографіях указувалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Вчився в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Мінський сільськогосподарський інститут, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКИД) СРСР. У 1939 — завідувач Відділом американських країн НКИД. З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР в США. З 1943 до 1946 — посол СРСР в США і одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. З 1946 до 1949 — заступник Міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР. З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великобританії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 — Міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 — 1-й заступник Голови Ради Міністрів СРСР. З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 — Голова Президії Верховної Ради СРСР; після кончини К. У. Черненко на цей пост був обраний Громико, а не новий Генсек ЦК КПРС М. С. Горбачов, всупереч сталій в 1977—1985 традиції суміщати ці посади. З жовтня 1988 — на пенсії.

З 1952 до 1956 — кандидат в члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 — член Політбюро ЦК КПРС. У 1946—1950 і 1958—1989 — депутат Верховної Ради СРСР.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Після його смерті в Гомелі був проведений траурний мітинг, в центрі міста встановлений бюст.

Посилання[ред.ред. код]