Чорний Потік (Берегівський район)
| село Чорний Потік | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Громада | Вилоцька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020090100042821 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1251 |
| Колишня назва | Фекете Поток |
| Населення | 1074 |
| Площа | 2552 км² |
| Густота населення | 0,42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90323 |
| Телефонний код | +380 03143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°10′51″ пн. ш. 22°54′24″ сх. д. / 48.18083° пн. ш. 22.90667° сх. д.Координати: 48°10′51″ пн. ш. 22°54′24″ сх. д. / 48.18083° пн. ш. 22.90667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
122 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90322, с.Вербовець, вул.Миру, 66 |
| Карта | |
  Чорний Потік | |
 Чорний Потік | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Чорний Поті́к — село у Вилоцькій селищній громаді Берегівського району Закарпатської області України.
Колишня назва — Фекете Поток.
Історія[ред. | ред. код]
За усними переказами, вуглярі шукали таке місце для випалювання вугілля, аби і ліс добрий, і вода близько. Там, де тепер село – давно був ліс. На роки було з чого вугілля випалювати. А від вугілля вода у потоці, який протікав через ліс, була чорною, і назвали потік Чорним. Вуглярі на зрубах біля потоку стали будувати собі хижі – помалу виникло село. Назвали його Чорним Потоком.
Першими жителями села були Нірі, Йоно, Потокі. Їх імена носять окремі частини села і тепер. І зараз через село звивається потічок, який часто висихає, оголюючи і показуючи своє чорне дно, хоч вугілля вже давно не випалюють.
Деякі історики, в тому числі Ботлік Йожеф і Дупко Дєрдь, вказують, що в древні часи околиці села зайняло плем’я вождя Тугутума, а один його рід, а саме Форкоша Ігманда, утворив тут хутір. Під час татаро-монгольської навали в 1241-1242-х роках поселення було повністю спустошене.
Вперше в історичних документах село згадується в 1260 році. Зустрічаємося з його назвою, коли король Іштван У передав село у власність сину Тібо – Мікловшу з роду Гуткеледів.
Землевласники в 1567 році Імре Кун, Міклош і вдова Яношней Кун мали чотири цілі кріпацькі наділи та 6 желярських, Кун Ласло – 4 цілі кріпацькі наділи та 8 желярських. В 1775 році вже є 14 власників, серед яких – найбільші сім’ї Будаї, Уйгеї.
Під час турецької навали в 1717 році село постраждало відносно менше за інші – було взято в полон 3-х чоловік, всі вони повернулися додому.
Під час реформації село приєдналося до реформатської віри. Стара церква була побудована приблизно в 1670 році. Теперішня церква побудована в 1848 році, має 300 місць. Непридатні тепер для вживання, два дзвони виготовив майстер Егрі Ференц із Малих Геєвців. Куплена в 1930 році фісгармонія не функціонує, богослужіння проводять під акомпонемент електрооргану.
Останній великий ремонт був зроблений в 1997 році. У власності громади є стара споруда школи з 1800-х років. Зараз у ній знаходиться приміщення для проведення навчання основ релігії та Біблії. В ХХ столітті в церкві служили душпастирі: Корокної Іштван, Боднар Ласло, Сюк Шандор, Бочі Дюла, Ореймус Янош, Сабо Елемир, Горкої Борно, Гомокі Габор. Зараз громаду обслуговує пастор Гомокі Павло.
До села належали хутори: Громадський, Тігора і Гараста.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 992 особи, з яких 478 чоловіків та 514 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1073 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| угорська | 95,25 % |
| українська | 3,45 % |
| російська | 0,56 % |
| молдовська | 0,09 % |
| інші | 0,65 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- Боржавська вузькоколійка
- на території села є два каштани, яким за 160 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Див. також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (квітень 2014) |