Шарль Леска
| Шарль Леска | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | ісп. Carlos Hipolito Saralegui Lesca[1] |
| Народився |
19 лютого 1887[1] Буенос-Айрес, Аргентина |
| Помер |
1948 Буенос-Айрес, Аргентина |
| Країна |
.svg){kind=small} ФранціяАргентина |
| Діяльність | журналіст, письменник |
| Знання мов | французька і іспанська |
| Заклад | Je suis partoutd |
| Учасник | Перша світова війна і Німецька окупація Франції |
| Партія | Французька дія |
Ка́рлос Іпо́літо Сарале́ґі Леска́, Ша́рль Леска́ (ісп. Carlos Hipolito Saralegui Lesca; 19 лютого 1887[2], Буенос-Айрес , Архентина — 1948, Аргентина) — франко-аргентинський праворадикальний журналіст і видавець. До початку Другої світової війни навчався у Франції. Після капітуляції Парижа почав співпрацювати з режимом Віші, писав публікації в колабораціоністській газеті Je suis partout, головним редактором якої в той час був Робер Бразійак.
Біографія[ред. | ред. код]
Карлос Іполіто Саралеґі Леска народився в сім'ї баскських емігрантів в Буенос-Айресі. З початком Першої світової війни вступив добровольцем у французьку армію. Там Леска познайомився з лідером монархічного руху «Аксьон франсез» (AF) Шарлєм Моррасом. Вступивши до лав AF, якийсь час ще залишався головним редактором «Je suis partout». У роки Другої світової війни підтримував генерала Петена, активно співпрацював з нацистами, був членом центрального комітету «Легіону французьких добровольців проти більшовизму». Незважаючи на протидію Морраса, Леска видає «Je suis partout» в німецькій зоні окупації[3]. У 1941 видав антисемітську книгу «Quand Israël se venge».
Після звільнення Парижа втік до Німеччини, пізніше виїхав у франкістську Іспанію. У 1946 через Уругвай перебрався до Аргентини Хуана Перона. Був одним з перших європейсько-фашистських злочинців, що тікали з Європи за допомогою французького кардинала Ежена Тіссерана та аргентинського кардинала Антоніо Каджіано. В Аргентині Леска організував так звану «пацючу стежку»[4], допомагав нацистським злочинцям ховатися від правосуддя. Так, саме Шарль Леска допоміг П'єру Дайє — бельгійцю зі зв'язками в іспанському уряді — знайти притулок в Аргентині.[4]
Леска був засуджений до смертної кари в травні 1947 року Верховним судом Франції, але, незважаючи на запити видачі з Парижа, так ніколи і не був виданий. Помер в Аргентині у 1948 році.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.argentina-rree.com/portal/archivos/justicia01.htm
- ↑ За деякими даними народився в 1871
- ↑ Pascale Pellerin, Les Philosophes des Lumieres dans la France des annees Noires: Voltaire, Montesquieu, Rousseau et Diderot, Editions L Harmattan, 2009—232 pages, p. 34
- ↑ а б Phayer, 2008, p.182.
Література[ред. | ред. код]
- Phayer Michael. 2008. Pius XII, The Holocaust, and the Cold War. Indianapolis: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-34930-9.
Посилання[ред. | ред. код]
- Charles Lescat — extradiciones [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
- Народились 19 лютого
- Народились 1887
- Уродженці Буенос-Айреса
- Померли 1948
- Померли в Буенос-Айресі
- Французькі військовики Першої світової війни
- Французькі перекладачі
- Французькі колаборанти з нацистською Німеччиною
- Французькі націоналісти
- Аргентинські перекладачі
- Французькі журналісти
- Аргентинські журналісти
- Засуджені до страти
- Аргентина у Першій світовій війні
- Аргентина у Другій світовій війні
- Антисемітизм
- Французи Аргентини
- Баски Аргентини