Aloe marlothii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aloe marlothii
Aloe marlothii 1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Xanthorrhoeaceae
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Вид: Алое Марлота
Біноміальна назва
Aloe marlothii
A.Berger, 1905
підвиди
Aloe marlothii A. Berger subsp. marlothii
Aloe marlothii subsp. orientalis Glen & D.S.Hardy
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aloe marlothii
EOL: 1085410
IPNI: 529640-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 992641
The Plant List: kew-297637
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe marlothii

Aloe marlothii (укр. Алое марлоті, Алое Марлота)[1], A.Berger — сукулентна рослина роду Алое.

Етимологія[ред.ред. код]

Видова назва дана на честь професора Рудольфа Марлота (1855–1931), німецького ботаніка, аналітичного хіміка і фармацевта, що жив у Південній Африці з 1883 року, професора хімії в університеті Стелленбоса у 1889–1892 рр..[2]

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Цвітіння Aloe marlothii
Квіти Aloe marlothii
Aloe marlothii в природі

Багаторічний вічнозелений чагарник, що не гілкується заввишки 2-4 м з вершиною, прикрашеною розеткою потужних товстих листків. Листя ланцетовидні, соковиті, сріблясто-блакитні, 1-1,5 м завдовжки, 20-25 см завширшки. Краї й обидві сторони листка засаджені зубчиками червоного або коричневого забарвлення.

Квітконіс до 80 см заввишки, суцвіття прямостояче. Квітки 3-3,5 см завдовжки помаранчеві або оранжево-жовті.

В молодому віці легко сплутати з Aloe aculeata.

Місця зростання[ред.ред. код]

Південна Африка: Ботсвана, Південно-Африканська Республіка — Гаутенг, Квазулу-Наталь, Лімпопо, Мпумаланга, Північно-Західна провінція, Свазіленд, Зімбабве, Мозамбік. Росте на кам'янистих ґрунтах на висоті близько 1 120 м над рівнем моря і нерідко утворює справжні ліси.

Умови утримання[ред.ред. код]

Утримувати на повному сонці. Влітку поливають рідко (з просушуванням земляного кома). Цей вид перебуває в стані спокою в зимовий час, тримати його треба абсолютно сухим при температурі близько (4 °С). Особливо декоративне у віці 2-5 років. Обов'язковим є добре проникний субстрат, переважно пісок. Витримує температуру близько 0 °С. Дуже часто продається в магазинах.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

  • Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2)
  • Gibbs Russell, G. E. et al. 1985. List of species of Southern African plants, ed. 2. Mem. Bot. Surv. S. Africa v. 51.; v. 56. 1987 (L SAfr)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.
  • Pope, G.V. (ed.) (2001). Flora Zambesiaca 12(3): 1-106. Royal Botanic Gardens, Kew.
  • Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence.
  • Carter, S., Lavranos, J.J., Newton, L.E. & Walker, C.C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew publishing, Royal Botanic Gardens, Kew, England.
  • Bailey, L. H. & E. Z. Bailey. 1976. Hortus Third i-xiv, 1-1290. MacMillan, New York.
  • Guide to the aloes of South Africa. (англ.)
  • Article Citation Database (англ.)

Джерела[ред.ред. код]