Алое

Aloe succotrina

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Однодольні (Liliopsida)
Ряд:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Xanthorrhoeaceae
Підродина:	Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід:	Алое (Aloe) L.

Види

понад 500, див. Види Алое

Посилання

EOL:	107303
ITIS:	42772
NCBI:	25641
Віківиди:	Aloe

Aloe vera - Тулузький музей

Алое (Aloe) — рід сукулентних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.

[ред.] Етимологія

Aloe polyphylla

Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».

[ред.] Види

Відомо понад 500 видів Алое. Найвідоміші серед них — алое деревоподібне (Aloe arborescens), відоме у побуті як «столітник», та алое вера (Aloe vera), що входить до складу багатьох лікарських та косметичних засобів. Зовнішній вигляд алое дуже різноманітний: серед них є і розеткові, і деревоподібні форми, і навіть ліани (Aloe ciliaris); зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні рослини.

[ред.] Поширення

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острова Сокотра, Макаронезії та на півдні Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували в СРСР (Закавказзя) як лікарські рослини.

[ред.] Охоронний статус

22 види Алое входять до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES):^[1]

Квіти Aloe striata.
Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України

43 види Алое входять до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи.^[2]

[ред.] Історія

Лікувальні властивості алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в «Ebers Papyrus» — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н. е. алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців

Aloe hereroensis

будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавілонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся досі.

[ред.] Застосування

З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. В народній медицині сік листків алое деревовидного (A. arborescens), що вирощують в кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов одержав з листків цієї рослини, після витримування їх в темряві при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях. Вводиться підшкірно.

[ред.] Розведення

Лікарські властивості, екзотичний вигляд та невибагливість у догляді зробили алое надзвичайно популярним в кімнатному квітникарстві. А ще у алое прекрасні квіти. Щоправда, в кімнатних умовах алое зацвітає досить рідко (тому його і називають

Aloe ferox

«столітником» — «цвіте раз на сто років»)і в солідному віці (15-20 років). Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.

[ред.] Міжродові гібриди

Утворює міжродові гібриди шляхом схрещування з ґастерією (Ґастролея).

[ред.] Примітки

[ред.] Література

Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО „СЗКЭО «Кристалл»“, 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-9603-0061-2
Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7
Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)