Jaguar XJ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jaguar XJ
Jaguar XJ
Виробник Jaguar
Батьківська компанія Tata
Також називається Jaguar Sovereign
Daimler Sovereign
Daimler Double-Six
Роки виробництва 1968 — по сьогодні
Місце виробництва Ковентрі, Велика Британія
Попередник(и) Jaguar 420, Jaguar Mark X, Jaguar Mark II, Jaguar S-Type (1963)
Клас Люкс-автомобіль
Стиль кузова седан
Компонування FR
Двигун(и) Бензинові і Дизельні
Коробка передач Автоматична і механічна
Подібні Audi A8
BMW 7 Серії
Mercedes-Benz S-Клас
Maserati Quattroporte
Porsche Panamera
Aston Martin Rapide

Jaguar XJ — спортивний 4-дверний люкс-седан, декілька поколінь якого виробляється фірмою Jaguar Cars з 1968 року. Являється флагманською моделлю фірми і наразі єдина модель компанії, яку найдовший час випускають під одним іменем. З 1969 по 1997 рік існували дві дорожчі версії моделі, які виготовляла фірма Daimler під назвами Daimler Sovereign і Daimler Double-Six. Також до 2009 року всі Ягуари XJ мали єдине базове 4-фарне облицювання передньої частини.

Історія моделі[ред.ред. код]

Mark I (Серія 1, 2 і 3)[ред.ред. код]

Перший седан з позначенням Jaguar XJ з'явився на світ в 1968 році, замінивши собою відразу чотири окремі серії седанів цієї марки. Перше покоління протримався на конвеєрі 24 роки, зазнавши два серйозних рестайлінги.

XJ Series I

Перший XJ отримав індекс Series I (Серія 1). Ззовні новий автомобіль був трохи схожий на своїх попередників Jaguar Mark X і Jaguar 420, але в дечому від них відрізнявся, наприклад, новим менш-округлим кузовом, новою решіткою радіатора, оновленим інтер’єром. Спочатку на XJ ставилися два двигуни — рядні «шістки» 2.8 і 4.2 (такі версії іменувалися XJ6), що перейшли у спадок з попередніх моделей і також ставились на спортивну модель Jaguar E-Type. Підсилювач керма і шкіряна оббивка салону були в стандартній комплектації на обох моделях, а кондиціонер пропонувався як екстра опція на моделі 4.2. З жовтня 1969 року була запущена у виробництво модель Daimler Sovereign, яка спочатку базувалась на моделі Jaguar 420, а пізніше – на моделях XJ.

В 1970 році на моделі XJ6 4.2 була замінена трансмісія з моделі Borg-Warner Model 8 на модель Borg-Warner Model 12[1]. На новій коробці передач тепер було 3 ступені, що дозволяло водіям тримати низькі коефіцієнти на високих оборотах для досягнення кращого прискорення[1].

В 1972 році стала доступною довго-базова версія моделі з незначним збільшеним місцем для ніг пасажирів заднього сидіння.

У 1972-му в гаму увійшла топ-версія XJ12 з агрегатом V12 5.3[2], яка на довгі роки стала єдиним у світі седаном, оснащеним двигуном цієї схеми (аналогічний двигун у BMW з'явився тільки в 1986-му). Характерним для цього двигуна була максимальна швидкість в 225 км/год, що зробило цей седан на той час найшвидшим у світі. Модель ззовні відрізнялась від XJ6 спрощеною решіткою радіатора. Тоді ж вийшла модель Daimler Double-Six, яка відродила назву моделі 1926-1934 років і використовувала той самий двигун.

XJ Series II

Восени 1973 року модель оновили і присвоїли індекс Series II (Серія 2). Зміни торкнулись «лиця» машини, зменшився розмір решітки радіатора і вище ставився бампер. В 1975 році до гами двигунів додався 3.4-літровий. Інтер'єр отримав суттєві оновлення, в тому числі спрощене опалення.

Моделі Серії 2 були відомими за свою низьку якість збирання, яку приписували через приналежність фірми до групи British Leyland, поряд з проблемами відносин з трудовими союзами, які тоді мучили більшість промисловості Англії.

В 1975 році моделі, призначені для Північної Америки, отримали гумове покриття на бамперах, що по краям закінчувалось поворотними сигналами. В 1976 році американські версії отримали електричне впорскування палива.

В 1977 році трансмісію моделі Borg-Warner, яка досі використовувалась на моделях XJ, була замінена на THM 400, яку ставила фірма General Motors[3].

В 1978 році двигун 2.8 був знятий з лінійки британських моделей, натомість додали Daimler Vanden Plas 4.2 та Daimler Double-Six Vanden Plas 5.3.

XJ-C

Цікаво, що в 1974 році коротко-базова версія 4-дверного седана була виключена з виробництва. З тих пір варіант з подовженою на 10 см базою став основним[4]. Втім, укорочена платформа деякий час служила основою для елегантного купе XJ-C (1975-1978). Купе було представлене в жовтні 1973 року на Лондонському Мотор Шоу[5], але ще не було готовим до серійного виробництва, так як паливна криза західного світу призупинила виробництво і продаж всіх авто: пізніше повідомили, що саме проблеми з ущільнювачами вікон призупинили випуск. Купе Ягуари почали сходити зі салонів аж через 2 роки. Щоправда, навіть і з відкладанням запуску, модель страждала на просочення води і шуму вітру в салоні. Також через велику роботу над модифікованим в купе седаном, вищими цінами, ніж на базові седани, і низькою популярністю, спричиненою новими купе XJ-S, забезпечили малу кількість виготовлених машин.

Пропонувались версії, як з 6-циліндровими, так і з 12-циліндровими двигунами. Всі купе мали вініловий дах в базовій комплектації, але на сьогодні всі моделі, які збереглись, мають замінені металеві дахи. Деякі моделі навіть мали бампери наступного покоління[6]. Існували й моделі з кузовом кабріолет, але їх не виготовляли на заводі, а переробляли вже з готових купе. Існували й версії Даймлер, але їх було небагато.

XJ Series III

В 1979 році відбувся черговий фейсліфтинг моделі і їй присвоїли індекс Series III (Серія 3). Цього разу над рестайлингом працювало ательє Pininfarina. Зовні найбільш явні зміни, що торкнулись Серії 3, були грубіші й більш включені гумові бампери з декорованою хромованою панеллю лише на верхній стороні, втоплені дверні ручки для збільшеної безпеки, вікна передніх дверей були позбавлені кватирок, решітка радіатора мала лише вертикальні прути, задні фари були замінені на більші кластери і була збільшена площа скла.

В гамі двигунів були 3 основні: 2 рядні 6-циліндрові 3.4 і 4.2 та V- подібний 12-циліндровий 5.3. Двигуни 4.2 і 5.3 включали систему впорскування палива Bosch, тоді як 3.4 мав карбюратор. Двигун 3.4 в США не був доступним.

Коротко-базова версія седану й купе були зняті з виробництва незадовго до припинення випуску Серії 2. Як опція, до Серії 3 пропонувався люк на даху і круїз-контроль, які вперше були застосовані на моделях XJ.

В 1979 році модельний ряд налічував такі моделі: Jaguar XJ6 3.4 й 4.2, XJ12 5.3, Daimler Sovereign 4.2 й Double-Six 5.3 та Daimler Vanden Plas 4.2 й Double-Six Vanden Plas 5.3.

В пізньому 1982 році відбулося невелике оновлення інтер'єру всіх моделей: бортовий комп'ютер, що вперше з’явився на моделях, був у стандартній комплектації на 12-циліндровій версії. Також були представлені нові литі диски, які є найбільш затребуваними серед власників авто, що мали розпізнавальні численні круглі отвори.

В 1983 році назва Sovereign була переміщена з Даймлера на новий високо модифікований Jaguar Sovereign. Базовий XJ12 більше не був доступним, V12 використовували лише високо модифіковані Jaguar Sovereign і Daimler Double-Six. Назва Vanden Plas також була відкинена. Тоді топовими люксовими версіями стали версії Даймлер, які мали інтер'єри моделі Vanden Plas.

Всього до 1992 року на основній фабриці в Ковентрі, а також на складальних підприємствах у ПАР, Новій Зеландії і Канаді було випущено понад 318 тисяч автомобілів 1-го покоління всіх трьох серій. До речі, останні автомобілі першого покоління були зібрані на канадській філії в 1992 році, через шість років після дебюту наступної генерації.

Mark II (XJ40, X300 та X308)[ред.ред. код]

XJ40

Машини другого покоління, позначені індексом XJ40 (19861994), хоч і зберегли силует попередніх, проте багато в чому були зроблені з чистого аркуша. Якби не фінансові проблеми материнської компанії British Leyland і паливні кризи попереднього десятиліття, модернізовані Ягуари XJ дебютували б раніше. Розробка моделі почалась ще на початку 1970-х років, а сама модель була представлена на Британському Міжнародному Мотор Шоу в 1986 році. З початком виготовлення XJ40 фірма зосереджує увагу на якості збирання, наприклад, спрощення процесу складання машин. Разом з цим було зменшено масу автомобіля, збільшено жорсткість шасі та знижено шум в салоні.

Спадщиною з 70-х років виглядали прямокутні блок-фари під єдиним ковпаком, що були застосовані на високо-модифіковані версії (Sovereign, Vanden Plas, Majestic), крім базових (XJ6, XJ12), на які ставили круглі фари; фасад автомобіля став більш «хижим», кузов автомобіля став більш квадратним, від задніх дверей від’єднали кватирки і кузов машини став 8-віконним; віконні рами на базовій моделі були чорні, тоді як дорожчі версії мали хромовані; на деяких версіях були видозмінені решітки радіатора. Інтер'єр отримав кілька оновлень, наприклад, переключення на цифрову комбінацію приладів[7].

Спочатку автомобіль комплектувався тільки двома рядними «шістками» моделі AJ6 — робочим об'ємом 2.9 і 3.6 літри, що мали по 4 клапани на циліндр. Дивно, але знаменитий V12 6.0 (модель з таким двигуном отримала індекс XJ81) з'явився в гамі тільки наприкінці виробництва моделі (1993 рік)[7], тому що спочатку він просто не вміщався у вузький простір моторного відсіку (так ягуарівські інженери саботували можливе застосування старого роверівського V8, яке могли нав'язати керівники концерну British Leyland). Моторний відсік розширили вже після покупки Ягуара концерном Форд в 1989 році. Тоді ж підняли літраж «шісткам» до 3.2 і 4.0 л і позбулися постійно дорікаючих несправностей повністю цифрової панелі приладів. Також наприкінці виробництва британці випустили партію «заряджених» Ягуарів XJ-R з двигуном V12, спортивною підвіскою і деякими зовнішніми прикрашеннями, але без обов'язкового для подальших спортивних версій нагнітача. Версія Daimler Double-Six також була представлена разом з моделлю XJ12.

XJ6 1993 року заробив титул "Найбезпечнішого автомобіля Британії" в результаті урядової перевірки[8].

Модельний ряд XJ40 включав у себе такі моделі: XJ6, Sovereign, Sport, Gold, Majestic, XJR, XJ12, Daimler і Vanden Plas.

XJ X300

Седани третього покоління випускалися з 1994 по 2003 рік. У своїй основі це було друге покоління з вміло замаскованою під найперші XJ зовнішністю[9][7]. Спереду знову ставили лише 4 круглі віддільні фари. Також зміни торкнулись бамперів машини: замість чорних гумових, відділених від кузова, які були на XJ40, почали ставити повністю інтегровані в кузов бампери, пофарбовані в колір кузова. Змінений був і інтер'єр моделі: з квадратного став округлий, отримав більші дерев'яні вставки. Модель отримала індекс X300. Ці машини комплектувалися «шістками» моделі AJ16, що були подальшим посиленням двигунів AJ6, об'ємами 3.2, 4.0, заряджений 4.0 (модель XJR) і 12-циліндровий 6.0.

XJ X308

Вже через три роки, коли відбувся черговий рестайлинг моделі, рядні «шістки» були замінені новими восьмициліндровими двигунами V8 3.2 (240 к. с.) і 4.0 (290 к. с. і 370 в «компресорної» версії), повністю сконструйованими власними силами. Новим моделям присвоїли індекс X308, а базова модель стала називатись XJ8. Ззовні зміни торкнулись поворотних ліхтарів, які були змінені з прямокутних на овальні, та протитуманних фар, які стали круглими[10][11]. В інтер'єрі зміни торкнулись дерев'яних вставок, які стали горіховими[12].

Однак повноцінну заміну шестилітровим V12 робити не стали — останній XJ з таким двигуном випустили в 1997 році. З тих пір топовою модифікацією став Jaguar XJR з 370-сильною «вісімкою», оснащеною привідним нагнітачем, 5-ступеневим «автоматом» і активною підвіскою CATS, що дебютувала при рестайлингу 1997 року. Також в моделях X308 була відсутня ручна трансмісія. Версія Daimler Double-Six випускалась разом з моделлю XJ12 до кінця її виробництва, а пізніше була замінена на модель Daimler Super V8.

Mark III (X350 та X358)[ред.ред. код]

XJ X350

Непомітною революцією ознаменувався у 2003 році прихід Ягуарів XJ четвертого покоління, яким присвоїли індекс X350. При залишеному класичному дизайні автомобіль отримав абсолютно новий за конструкцією алюмінієвий кузов. Також оновилася лінійка двигунів: з'явилися модернізовані двигуни V6 3.0 (240 сил), V8 3.5 (265), V8 4.2 (295 і «компресорні» 400). Вперше під капотом флагмана (а до цього моменту лінійка седанів фірми розрослася до трьох сімейств) опинився дизель — спільна розробка Форда і концерну PSA видавала 204 «коні» за допомогою двох турбокомпресорів при робочому об'ємі 2,7 літра. Коробку передач теж змінили — замість 5-ступеневого «автомату» почали ставити 6-ступеневий.

XJ X358

У 2007 році модель модернізували і присвоїли індекс X358[13]. Ззовні зміни торкнулись переду машини, зокрема решітки радіатора і бампера, а також модель отримала нову емблему, на якій зображувалась морда дикої кішки, яку ставили на решітку радіатора, замість об’ємної статуетки біжучого ягуара, який до того часу ставився на капот моделей фірми, і бокові вентиляційні отвори, які також можна зустріти на моделях XK і XF. Гама двигунів залишилась незмінною. Також це було останнє покоління, яке мало версію Daimler.

Mark IV (X351)[ред.ред. код]

XJ X351

У 2009 році дебютувало нове покоління Ягуарів XJ з присвоїним індексом X351, яке суттєво відрізняється дизайном від свого попередника. Над його дизайном працював відомий дизайнер Ян Каллум. Ця модель є більшою й ширшою за своїх попередників. Зникли традиційні віддільні чотири круглі фари, які були основою на всіх моделях XJ. Фасад показує її зв'язок з моделлю бізнес-класу XF, але з вужчими фарами і більш квадратною решіткою радіатора. Задня частина машини з вертикальними, ширяючими фарами мали вигляд котячих пазурів, була новизною на моделі. На даху машини був люк, який простягся на всю довжину даху.

Модель отримала цілком новий інтер'єр, який мав панель приладів з новим LCD-дисплеєм. Колір оббивки й дерев’яних вставок можна було обирати на свій смак.

Автомобіль оснащують новими бензиновими V8 об'ємом 5.0 л (атмосферний і компресорний) та дизельними V6 об'ємом 3.0 л.

Премії[ред.ред. код]

  • 15 грудня 2010 британський журнал Top Gear присудив премію Ягуарові XJ «Найбільш розкішний автомобіль 2010 року»[14]. Також цей журнал присудив премію "Інтер'єр 2009 року"[15].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б News: New Automatic for XJ6 // Motor, 3534 (14 March 1970).
  2.  // Daily Mail Motor Show Review 1972 on 1973 Cars, Associated Newspapers Group Ltd (October 1972) С. Page 27 (Jaguar XJ12).
  3. Nachrichten aus der Technik: Jaguar mit amerikanischem Getriebe // Auto, Motor und Sport, 11 (25 May 1977).
  4. Jaguar XJ6 L // Daily Express Motor Show Review 1975 Cars, (October 1974).
  5. Jaguar XJ12 Series Two // Daily Express Motor Show Review 1974 Cars, (October 1973).
  6. Images of Series III bumpers fitted to a Daimler "XJ-C Coupe"
  7. а б в Thorley, Nigel (September 2003). Jaguar: All the Cars. Haynes Publishing. ISBN 1-84425-001-6. 
  8. Gunnell, John (2007). Standard Catalog of Jaguar: 1946–2005. Krause Publications. ISBN 978-0-89689-595-9. 
  9. Crespin, Peter (February 2009). The Essential Buyer's Guide: Jaguar/Daimler XJ (All models (inc VDP) 1994 to 2003). Veloce Publishing. ISBN 978-1-84584-200-0. 
  10. «Jaguar XJ Series X308 parts (exterior)». Jaguar classic parts. Процитовано 3 February 2014. 
  11. «Jaguar XJ Model X300 - X308 specs». Automobile-catalog. Процитовано 3 February 2014. 
  12. «Jaguar XJ X308 interior specs». Jaguar classic parts. Процитовано 4 February 2014. 
  13. Neo XJ. Перезагрузка, drive.ru
  14. Jaguar Россия - Jaguar XJ признан самым роскошным автомобилем 2010 года
  15. Top Gear №57(русское издание)

Посилання[ред.ред. код]