Валентина Веццалі

Марія Валентина Веццалі; Maria Valentina Vezzali; італ. Valentina Vezzali
Загальна інформація
Національність	італійка
Громадянство	Італія
Народження	14 лютого 1974 (50 років); Єзі, Італія
Зріст	164 см
Вага	53 кг
Вебсторінка	valentinavezzali.com
Спорт
Країна	Італія
Вид спорту	фехтування
Дисципліна	рапіра
Клуб	Gruppo Sportivo Fiamme Oro
Участь і здобутки
Найвищий рейтинг	1-й
Поточний рейтинг	1-й FIE (на 13.08.2009)
Валентина Веццалі у Вікісховищі
Нагороди
Спортивні медалі
Представник Італія
Фехтування
Олімпійські ігри
Чемпіонат світу
Чемпіонат Європи

Марі́я Валентина Вецца́лі (іт.: Maria Valentina Vezzali; *14 лютого 1974 року, Єзі, Італія) — італійська фехтувальниця (рапіра), п'ятиразова олімпійська чемпіонка, десятиразова чемпіонка світу, найтитулованіша рапіристка в історії спорту. Веццалі стала першою рапіристкою, яка змогла виграти індивідуальну першість на трьох Олімпійських іграх поспіль.

Атланта-1996[ред. | ред. код]

В 1/8 фіналу Веццалі виграла у росіянки Ольги Вєлічко (15:13), у чвертьфіналі — в американки Енн Марш (15:10), у півфіналі — у француженки Лорен Моден-Сессак (15:7). Але у фіналі турніру Веццалі не змогла переграти румунку Лауру Бадю — 10:15.

Але у командному турнірі Веццалі змогла відігратися. Після перемоги у чвертьфіналі над збірною Китаю (45:24) та у півфіналі над збірною Угорщини (45:42) на італійок у фіналі чекала збірна Румунії з Лаурою Бадя. Італія впевнено виграла — 45:33, а Валентина Веццалі вперше стала олімпійською чемпіонкою.

Сідней-2000[ред. | ред. код]

На другі свої Олімпійські ігри Веццалі їхала у ранзі фаворита турніру і вона виправдала це звання, здобувши золоту нагороду як в особистому так і в командному тірнірі. В 1/4 фіналу Веццалі переграла румунку Реку Сабо — 9:8, у півфіналі потрапила на свою кривдницю на Олімпійських іграх в Атланті, Лауру Бадю, і впевнено здолала її — 15:8. У фіналі перемогла німкеню Риту Кеніг — 15:5.

Командний турнір для збірної Італії пройшов рівно і італійки очіковано стали чемпіонками. У чвертьфіналі була обіграна збірна України — 45:39, у півфіналі — збірна США (45:38), а у фіналі — збірна Польщі (45:36).

Афіни-2004[ред. | ред. код]

На афінських Олімпійських іграх Веццалі змогла захистити свій чемпіонський титул. У фіналі вона зустрічалася зі своєю співвітчизнецею, Джованною Трілліні. У першому раунді суперниця лише одного разу змогла нанести укол Веццалі, але у другому Веццалі почала поступатися і перед третім раундом рахунок був рівним — 6:6. Веццалі зібралася і змогла нанести три уколи без відповіді.^[2]

Командних змагань рапіристок в програмі ігор не було, чемпіонат світу з цієї дисципліни пройшов у червні в Нью-Йорку, премогу там святкувала італійська збірна з Валентиною Веццалі.

Пекін-2008[ред. | ред. код]

У фіналі індивідуальної першості Веццалі перемогла кореянку Нам Хьюн Хі — 6:5, і стала п'ятиразовою олімпійською чемпіонкою. Таким чином Веццалі стала найтитулованішою жінкою-фехтувальницею в історії Олімпійських ігор.

У чвертьфіналі командної першості італійки переграли господарок турніру, рапіристок Китаю, — 37:24. Але півфінальна зустріч зі збірною Росії вийшла набагато складнішою. Команди йшли очко в очко і в останній дев'ятій дуелі Веццалі змогла відіграти три уколи у Світлани Бойко і зрівняти рахунок — 21:21. Але на 12-й секунді овертайму Бойко провела комбінацію, Веццалі відповіла, та виявити переможця відразу не вдалося — загорілося обидва світлові сигнали і доля матчу вирішувалася за допомогою суддівського рішення.^[3] Укол був зарахований на користь російської збірної. У матчі за третє місце італійки переграли угорок (32:23), а Валентина Веццалі здобула свою сьому олімпійську нагороду.

Кубок світу[ред. | ред. код]

Валентина Веццалі 12 разів ставала володаркою Кубка світу (1995/96, 1996/97, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2001/02, 2002/03, 2003/04, 2005/06, 2006/07, 2007/08, 2008/09.

2002 рік — на турнірі в Коме Веццалі потрапила до фіналу, але разом зі своєю суперницею по фіналу, Сабіною Бау, не вийшла на фінальний бій на знак протесту проти виключення командного турніру рапіристок з програми Олімпійських ігор в Афінах.^[4]

Закінчити свою кар'єру планує після Олімпійських ігор у Лондоні, де вона сподівається стати прапороносицею італійської олімпійської збірної.

Житєпис[ред. | ред. код]

Названа Велентиною на честь Дня святого Валентина, на який народилася.

Одружена з італійським футболістом Доменіко Джуліано. Має сина П'єтро, після народження якого швидко відновила форму і на чемпіонаті світу 2005 року знову здобула чемпіонство.

Хобі — кіно, теніс, вітрильники, читання.

У 2006 році була видана автобіографія Валентини Веццалі «A volto scoperto» («З незакритим обличчям»), написана у співавторстві з Катеріною Лучетті.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» — 3 жовтня 2000 року.
Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» — 5 вересня 2008 року.

Інтернет джерела[ред. | ред. код]

Профіль на сайті www.nahouw.net
Офіційний сайт. [Архівовано 7 січня 2004 у Wayback Machine.]
[1]
Профіль на сайті FIE [Архівовано 29 липня 2012 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Ranking list (англійською) . www.fie.ch. Процитовано 22.8.2009.
↑ Валентина Веццали защитила свой сиднейский титул, выиграв золото в Афинах (російською) . www.newsru.com. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 22.8.2009.
↑ Пора порадоваться (російською) . www.kommersant.ru. Архів оригіналу за 5 вересня 2008. Процитовано 22.8.2009.
↑ (російською) . www.sport-express.ru http://www.sport-express.ru/newspaper/2002-04-22/15_12/. Процитовано 22.8.2009. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)