Фехтування
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Олімпійська піктограма |
||
|
Фехтування
 Поєдинок на Олімпійських іграх 2004 у Греції між Уестоном Келсі (США) та Іваном Турчіним (Росія). |
||
| Спеціалізація | Використання зброї | |
| Використовувана зброя/обладнання | Рапіри, шпаги, шаблі, важка клинкова зброя | |
| Дотик/контакт | У сучасному фехтуванні, легкий та середній дотик (контакт) | |
| Країна походження | Країни Європи, можливо, Італія або  Німеччина |
|
| Засновник(и) | Невідомі | |
| Час заснування | До XIІI-го сторіччя (можливо, у XII-му сторіччі згідно книги братів Де Серпенте з Італії) | |
| Відомі майстри | Перелік відомих першунів, Сергій Голубицький |
|
| Олімпійський вид спорту | Починаючи з 1896 р. — чоловіки, з 1924 р. — жінки (правила МФФ) | |
| Інтернет-сторінки | Міжнародна Федерація Фехтування (МФФ), Асоціація Історичного Фехтування | |
| Картка:Бойове мистецтво | ||
Фехтува́ння (від нім. Fechten) — спортивне єдиноборство.
- рід спорту для чоловіків і жінок
- мистецтво двобою холодною зброєю (рапірами, шпагами, шаблями), поширений з XIІI-XIV сторіччя[1][2];
Фехтування — суто індивідуальний вид спорту. Навіть у командних змаганнях бої проводяться один на один.
Зміст |
[ред.] Історія
Був поширений давніше переважно аристократами і військовою елітою. Входить у програму олімпійських ігор. Серед радянських першунів багато українців: Т. Самусенко, В. Жданович, Я. Рильський, С. Косенко та ін. В Україні вправляються у фехтуванні понад 10 000 спортсменів.
[ред.] Особливості спорту
Бій між двома фехтувальниками на будь-якому виді зброї проводиться на спеціальній доріжці, шириною 1,5 — 2 м і завдовжки 14 м, зробленою з електропровідного матеріалу, яка ізольована від реєструючого уколи або удари апарату.
Бій управляється і оцінюється арбітром. Уколи і удари, нанесені фехтувальниками, реєструються лампами на електричному апараті. Фіксуються вони на основі електричної схеми, що проходить через зброю фехтувальника і його одяг, пов'язаних з апаратом дротяною системою. Арбітр оцінює удари і уколи, ґрунтуючись на свідченнях реєструючого апарату при обліку правил бою в кожному виді фехтування. Бої у видах зброї мають власні специфічні правила, що дозволяють зараховувати уколи і удари або оголошувати їх недійсними.
Розрізняють такі види спортивного фехтування залежно від використовуваної зброї:
- Фехтування на рапірах
- Фехтування на шпагах
- Фехтування на шаблях
- Фехтування на важкій клинковій зброї (історичне)
[ред.] Фехтування на рапірах
Рапіра — зброя, що коле, завдовжки 110 см і вагою 500 г, кисть руки захищена круглою гардою діаметром 12 см.
Чоловіки і жінки змагаються на рапірах в окремих турнірах. Пружина в пуандаре́ (наконечнику рапіри) настроюється на тиск в 500 г. Легші уколи апарат не реєструє. Зараховуються тільки уколи, нанесені у тулубі. Уколи в руки, ноги і маску є недійсними.
Поверхня, що вражається, на фехтувальнику закрита металізованою курткою, укол в яку реєструється кольоровою лампою на апараті. Укол в області, не закриті металізованою курткою, реєструються білою лампою.
Бій у фехтуванні на рапірах сформувався на основі історичного розвитку холодної зброї. Бойове єдиноборство визначало необхідність вколоти і ранити супротивника. В той же час було важливо уникнути отримання уколу. Тому основне сучасне правило визначає, що атака супротивника повинно бути відвернена перш, ніж почата у відповідь дія. Пріоритет дії переходить від одного фехтувальника до іншого, а перевагу визначає арбітр. Він зупиняє дії, коли апарат, що реєструє уколи сигналізує про їх нанесення. Тоді, орієнтуючись на покази апарату, арбітр присуджує укол або його анулює. Потім продовжує поєдинок.
[ред.] Фехтування на шпагах
Шпага — зброя, що коле, завдовжки 110 см і вагою до 770 г, гнучкий сталевий клинок тригранного перетину, кисть руки захищена круглою гардою діаметром 13,5 см.
У боях на шпагах чоловіки і жінки змагаються в окремих турнірах. Наконечник потребує тиску на нього принаймні в 750 гр, щоб увімкнувся реєструючий апарат. Уколи наносяться у всі частини тіла спортсмена, окрім потилиці. Зброя і фехтувальна доріжка ізольовані від апарату, і укол в них не реєструється.
У фехтуванні на шпагах не існує пріоритету дій. Апарат фіксує тільки той укол, який нанесений раніше іншого не менше чим на 0,04 сек. Одночасно нанесені уколи взаємно реєструються і присуджуються обом фехтувальникам. Лише останні уколи в поєдинку при рівному рахунку потребують повтору.
[ред.] Фехтування на шаблях
Шабля — зброя рублячо-колюча, завдовжки до 105 см, вагою 500 г, сталевий гнучкий клинок з овальною гардою, що захищає кисть від ударів.
Шабля — зброя що рубає і коле. Ударів і уколів завдаються у всі частини тіла фехтувальника вище за талію, включаючи руки (до зап'ястя) і маску. Поверхня, що вражається, закрита металевою курткою, тоді як маска також знаходиться в електричному контакті з курткою. Удар і укол фіксуються кольоровою лампою на апараті.
Бій на шаблях є дуже схожим на фехтування на рапірах. Ті ж основні правила визначення переможця в сутичці, де той, що атакує має перевагу перед тим, що контратакує при одночасно завданих ударів або уколів. Фехтувальна фраза розвивається від атаки до парирування і спроби нанесення відповіді, переходом пріоритету дії від одного фехтувальника до іншого.
На відміну від рапіри і шпаги, у фехтуванні на шаблях заборонений «схресний крок» (випередження однією ногою іншу).
[ред.] Фехтування на важкій клинковій зброї
В даний час з'являються і набирають популярність неофіційні спортивні змагання з Фехтування на важкій клинковій зброї (зокрема меч). З кожним роком цей вид фехтування стає все більш відомим завдяки ентузіастам що захоплюється історією і реконструкцією. Як правило, реконструкторами і любителями даного напряму фехтування, застосовуються одно- або дворучні мечі вагою від 1200 г до 4—5 кг Захистом служить різноманітна зброя: кольчуги, бригантини, панцирі тощо історичні (або стилізовані під конкретну історичну епоху) засоби захисту. Проведення змагань по даному фехтування тримається на ентузіазмі учасників декількох історичних і суспільних рухів; не має чітких єдиних правил і знаходиться у стадії становлення. Участь в таких змаганнях є надзвичайно травмонебезпечим в порівнянні з офіційним видами фехтування.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
[ред.] Джерела інформації
- ↑ «Walpurgis» або «Tower Fechtbuch» від ~1290 р.
- ↑ Див. «Книга фехтування» (нім. «Fechtbuch») Йоганеса Ліхтенауера (Johannes Liechtenauer з англійської Вікіпедії) 14-го сторіччя.
