Лінецький Віталій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Лінецький
Народився 22 жовтня 1971(1971-10-22)
Івано-Франківськ, УРСР, СРСР
Помер 16 липня 2014(2014-07-16) (42 роки)
Київ, Україна
  • смерть через падіння з висотиd
    • Поховання Берковецьке кладовище
    Національність українець
    Громадянство Україна Україна
    Діяльність актор
    Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
    Дружина Наталія Попович-Лінецька
    Діти Максим Лінецький
    Провідні ролі «Трохи вина…або 70 обертів»
    IMDb ID 0512662
    Нагороди та премії
    Заслужений артист України
    Заслужений артист України

    Віта́лій Бори́сович Ліне́цький (22 жовтня 1971, Івано-Франківськ, УРСР — 16 липня 2014, Київ, Україна) — український актор театру і кіно, Заслужений артист України, двічі лауреат професійної театральної премії «Київська пектораль»: у номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль у виставі «Трохи вина…або 70 обертів» і у тій ж номінації за роль Єгора Петровича Войницького у виставі «26 кімнат» (2006).

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Віталій Лінецький народився 22 жовтня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював актором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі імені Івана Франка та в Київському театрі юного глядача.

    З 1995 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

    З 2000 року часто знімався в кіно.

    Могила Віталія Лінецького на Берковецькому кладовищі.

    Трагічно помер на 43-му році життя. Директор «Театру на лівому березі» Олександр Ганноченко розповів, що актор впав і розбив голову, цю ж версію підтвердив журналіст Максим Равреба. 21 липня 2014 року в останню путь актора провели у Києві в Театрі драми і комедії на Лівому березі, якому Віталій Лінецький присвятив 20 років свого життя. Віддати останню шану митцеві прийшли колеги, знайомі та глядачі[1][2]. Похований на Берковецькому кладовищі.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Повнометражні фільми[ред. | ред. код]

    1. 1991 — Мина Мазайло
    2. 2000 — Життя як цирк — «Красунчик»
    3. 2000 — День народження Буржуя (серіал) — Олег Пожарський
    4. 2001 — День народження Буржуя 2 (серіал) — Олег Пожарський
    5. 2001 — Слід перевертня (серіал)
    6. 2000 — Вечори на хуторі поблизу Диканьки
    7. 2002 — Золота лихоманка
    8. 2002 — Попелюшка
    9. 2003 — Божевільний день, або Весілля Фігаро — Базиль
    10. 2004 — Кавоман
    11. 2003 Золотая ліхоманка
    12. 2004 — Путівник
    13. 2005 — Жіноча інтуїція 2
    14. 2005 — Другий фронт
    15. 2005 — Подруга особливого призначення (серіал)
    16. 2005 — Украдене щастя
    17. 2005 — Весілля Барбі (серіал)
    18. 2006 — Хеппі Піпл
    19. 2007 — Люблю тебе до смерті
    20. 2007 — Позаземний
    21. 2007 — Куратор (серіал)
    22. 2007 — Якщо ти мене чуєш
    23. 2007 — Презумпція вини
    24. 2007 — Жага екстриму
    25. 2007 — Вбити змія (серіал)
    26. 2008 — Ілюзія страху
    27. 2008 — Загін (серіал)
    28. 2008 — Альпініст
    29. 2008 — Кастинг
    30. 2008 — Геній пустого місця
    31. 2008 — Абонент тимчасово недоступний (серіал)
    32. 2009 — Червона шапочка
    33. 2009 — Розлучниця (серіал)
    34. 2009 — Чорта з два
    35. 2009 — Третього не дано (серіал)
    36. 2011 — Delirium
    37. 2011 — ТойХтоПройшовКрізьВогонь — Степан Шуліка
    38. 2012 — Одвічне повернення
    39. 2013 — Звичайна справа
    40. 2014 — Толока (почав зніматися в фільмі)[1]
    41. 2015 — Гніздо горлиці
    42. 2015 — Незламна

    Музичне відео[ред. | ред. код]

    1. 1997 — Кліп «Шейк, Шей, Шей» (гурт «Табула Раса») — сумний клоун[3]

    Ролі в театрі[ред. | ред. код]

    На театральній сцені зіграв у більш ніж сорока постановках[4]:

    Учбовий театр Київського національного університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (1988 — 1992)
    Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (1992 — 1993)
    Київський академічний театр юного глядача на Липках (1993 — 1995)
    Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (1995 — 2014)
    Київський театр «Вільна сцена»
    Різні театри
    • 1993 — «Nascentes» (Ті, що народжуються); реж. Микола Шкарабан — Син (Театр-студія «Будьмо»)
    • 1998 — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Ежена Скріба; реж. Віталій Кіно — Артур Мешем (Центр мистецтв «Новий український театр»)
    • 2006 — «Нотатки божевільного» за повістю Миколи Гоголя — Аксентій Іванович Поприщин (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса)
    • «Три сестры /Я вас не помню собственно…/» за п'сою Антона Чехова; реж. Юрій Погребнічко — Олександр Гнатович Вершинін (Московский театр «Около дома Станиславского»)

    Нагороди[ред. | ред. код]

    • 2009 — Премія «Телетріумф» у номінації «Актор, акторка телевізійного фільму/серіалу»

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ а б У Києві прощались із актором Віталієм Лінецьким // «5 канал», 21 липня 2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 21 липня 2014.
    2. ↑ Помер український відомий актор Віталій Лінецький (укр.). «ТСН». 18 липня 2014. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 2021-8-09.
    3. ↑ Євгеній МОРІ (14 квітня 2020). Антологія українського альбому. Табула Раса (укр.). «Суспільне». Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 2021-8-09.
    4. ↑ Віталій Лінецький [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.] в Базі знань порталу «Театральна риболовля»

    Посилання[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Устименко Д. Виталий Линецкий // Московский комсомолец. 2001, 24—31 мая. — С.12.
    2016—2020
    У шаблоні вказано рік, у якому вийшов фільм, а не в якому відбувалася церемонія нагородження.
    Перегляд цього шаблону
      Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Генеалогія та некрополістика
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лінецький_Віталій_Борисович&oldid=41020616