Том Стоппард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сер Том Стоппард
Tom Stoppard
Tom Stoppard 1.jpg
При народженні: Tomáš Straussler
Дата народження: 3 липня 1937(1937-07-03) (76 років)
Місце народження: Злін, Чехословаччина
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Мова творів: англійська
Рід діяльності: прозаїк, драматург, сценарист, режисер

Сер Том Сто́ппард (народж. Томаш Штраусслер, англ. Tom Stoppard; нар. 3 липня 1937, Злін, Чехословаччина) — британський драматург, режисер, кіносценарист і критик, Командор ордену Британської імперії.

Біографія[ред.ред. код]

Юність та дитинство[ред.ред. код]

Том Стоппард народився 3 липня 1937 року у містечку Злін (Чехословаччина) під іменем Томаш Штраусслер (чеськ. Tomáš Straussler) в інтелігентній єврейській родині. Після вторгнення нацистської Німеччини в Чехословаччину 15 березня 1939 року родина Штраусслерів разом з іншими єврейськими сім'ями втекла до Сингапуру. У зв'язку з загрозою японського вторгнення 1941 року родину було евакуйовано до Дарджелінгу (Індію), втім батько Стоппарда, Евжен Штраусслер (Eugene Straussler), залишився в Сингапурі як волонтер Британської армії, його було інтерновано і пізніше він загинув під час бомбардування. Всіх родичів Стоппарда, що залишилися в Чехословаччині, було знищено нацистами (див. Голокост).

В Індії Стоппард поступив вчитися до школи «Маунт-Гермон» (Mount Hermon School, Дарджелінг). Наприкінці 1945 року мати Стоппарда, Марта, одружилася на майорі британської армії Кеннеті Стоппарді (Kenneth Stoppard), який усиновив дітей від попереднього шлюбу, а після війни перевіз всю родину до Великої Британії, поставивши за мету виховати дітей справжніми британцями. [1] Стоппард поступив до школи «Долфін» (Dolphin School) у Ноттінгемширі, а пізніше перевівся до школи «Поклінгтон» (Pocklington School) у Йоркширі.

Закінчивши середню освіту 1954 року, Стоппард почав кар'єру журналіста, працюючи в газеті «Western Daily Press» у Брістолі. Вищої освіти він так і не отримав.[2] У «Western Daily Press» він працював з 1954 до 1958. 1958 року отримав пропозицію від іншої брістольської газети -  «Bristol Evening World» - вести свою колонку і робити театральні рецензії. Завдяки цій роботі Стоппард потрапив в світ театру і познайомився з багатьма митцями того часу, включаючи режисера Джона Бормена (John Boorman) та актора Пітера О'Тула (Peter O'Toole), кар'єра яких тоді тільки починалася.

Роки творчості[ред.ред. код]

Особливої слави в Брістолі Стоппард не здобув. 1960 року він переїхав до Лондону, де почав активно писати для радіо і телебачення. 1960 року він дописів свою першу п'єсу «Крокуючи по воді» (A Walk on the Water), яку він пізніше доробив і перейменував у «Входить вільна людина» (Enter a Free Man). За словами самого Стоппарда при написанні п'єси він знаходився під впливом творів Роберта Болта «Квітуча вишня» (Robert Bolt Flowering Cherry) та Артура Міллера «Смерть комівояжера» (Arthur Miller Death of a Salesman). Вже цю першу п'єсу схвально сприйняли в театральній спільноті, її було поставлено в Гамбурзі, а 1963 року екранізовано британською телекомпанією «ITV». Серед інших найуспішніших п'єс цього періоду варто назвати"M" is for Moon Among Other Things (1964), A Separate Peace (1966) та If You're Glad I'll Be Frank (1966).

З вересня 1962 до квітня 1963 Стоппард працював театральним критиком для журналу «Scene», пишучи під своїм ім'ям та під псевдонімом Вільям Бут (William Boot).[3] (сам псевдонім походить від імені персонажа в романі Івліна Во Scoop).

1966 року Стоппард написав п'єсу «Розенкранц і Гільденстерн мертві» (Rosencrantz and Guildenstern are Dead). Це був перероблений варіант одноактної п'єси, написаної ним у Берліні 1964 року під назвою «Розенкранц і Гільдерстерн знайомляться з Королем Лір» (Rosencrantz and Guildenstern Meet King Lear). Саме ця п'єса швидко принесла йому світову славу – після прем'єри у Театрі Вік (Vic Theatre). (Цікаво, що російською п'єсу переклав Іосиф Бродський).

Протягом наступних десяти років, крім власних драматургічних творів, Стоппард активно займався перекладами п'єс Славоміра Мрожека, Йогана Нестроя, Артура Шніцлера та Вацлава Гавела. В цей час Стоппард підпав під вплив польських та чеських абсурдистів, вступає в «Утрапо» (Outrapo), французьку мистецьку групу, яка ставить перед собою (не зовсім серйозну) мету вдосконалення акторської гри за допомогою науки.

У літературознавстві з'явився термін «стоппардійський» ("Stoppardian") по відношенні до творів, в яких автор використовує дотепні фрази для створення комедійності, одночасно порушуючи глибокі філософські питання. [4]

В останні роки активно працює для театру та кінематографу (див. Фільмографія)

Громадська діяльність[ред.ред. код]

В інтерв'ю 2007 року Стоппард окреслив свої політичні переконання як «поміркований лібертаріанець» (timid libertarian).[5]

У своїх ранніх творах Стоппард уникав відвертих політичних чи соціальних питань, якось навіть заявивши, що «я не хочу заплямовувати свої п'єси модними соціальними теоріями. В них не може бути навіть натяку на будь-яку корисність» [6]. Втім з кінця 70-х Стоппард почав активно цікавитися питаннями прав людини, зокрема стосовно долі політичних дисидентів Центральної та Східної Європи. У лютому 1977 він відвідував Радянський Союз та кілька країн радянського блоку у складі делегації Amnesty International. У червні того ж року Стоппард зустрічвся з Вологоміром Буковським у Лондоні, а згодом подорожував до Чехословаччини, де зустрічався з дисидентом і майбутнім президентом Чехії Вацлавом Гавелом.

1983 він започаткував «Премію Тома Стоппарда» (The Tom Stoppard Prize) з штаб-квартирою в Стокгольмі для нагородження авторів чеського походження.

Інтерес до захисту прав людини знайшов відображення в деяких якого подальших п'єсах: Every Good Boy Deserves Favour (1977), Dogg's Hamlet, Cahoot's Macbeth (1979) та Squaring the Circle (1984), в яких він виступав з критикою тоталітарних режимів Східної Європи тих часів. [7]

Інші біографічні відомості[ред.ред. код]

1978 Стоппард став Командором ордену Британської імперії, 1997 року отримав лицарське звання, а 2000 року з рук королеви Єлизавети II – британський орден «За заслуги».

Стоппард входить до консультативної ради суспільно-політичного та культурологічного журналу «Точка зору» (Standpoint).

Разом зі своїм другом, екс-президентом Чехії Вацлавом Гавелом й американським драматургом Артуром Копіто Стоппард є опікуном білоруського «Вільного театру» (Свабодны тэатар).

Стоппард — частий гість у Мінську і Москві. Цікавиться російською тематикою. Зокрема, одна з його останніх п'єс «Берег Утопії» (The Coast of Utopia) повністю присвячено Росії – дослідженню політичного радикалізму 19 століття, де головними героями виступають Михаїл Бакунін, Віссаріон Белінський та Александр Герцен. Відвідував Стоппард й Україну[8]. Наявний переклад фільму "Розенкранц і Гільденстерн мертві", виконаний Tanat13.[9].

У нього четверо синів від двох шлюбів.

За результатами голосування Стоппард посів 76-те місце у списку журналу Time Magazine «100 найвпливовіші людини світу 2008 року»(«100 Most Influential People in the World 2008»).

Творчість[ред.ред. код]

Роман[ред.ред. код]

  • 1966Lord Malquist and Mr Moon

П'єси[ред.ред. код]

  • 1963A Walk on the Water
  • 1967Rosencrantz and Guildenstern are Dead
  • 1968Enter a Free Man
  • 1968The Real Inspector Hound
  • 1971After Magritte
  • 1972Jumpers
  • 1973Artist Descending a Staircase
  • 1974Travesties
  • 1976Dirty Linen and New-Found-Land
  • 1977Every Good Boy Deserves Favour
  • 1978Night and Day
  • 1979Dogg's Hamlet, Cahoot's Macbet
  • 197915-Minute Hamlet
  • 1979Undiscovered Country
  • 1981On the Razzle
  • 1982The Real Thing
  • 1984Rough Crossing
  • 1986Dalliance
  • 1988Hapgood
  • 1993Arcadia
  • 1995Indian Ink
  • 1997The Invention of Love
  • 2002The Coast of Utopia
  • 2006Rock'n'Roll

Сценарії для кіно, радіо та телебачення[ред.ред. код]

  • 1960A Separate Peace
  • 1964The Dissolution of Dominic Boot
  • 1964‘M’ is for Moon amongst Other Things
  • 1966If you're Glad I'll be Frank
  • 1967Albert's Bridge
  • 1968Where are They Now?
  • 1972Artist Descending a Staircase
  • 1975Three Men in a Boat, адаптація роману Джерома К. Джерома для BBC Television
  • 1975The Boundary, у співавторстві з Клайвом Екстоном для BBC Television
  • 1977Professional Foul
  • 1982The Dog it was that Died
  • 1985Brazil, у співавторстві з Террі Гіліамом та Чарльзом Мак-Кіоном
  • 1987Empire of the Sun
  • 1990The Russia House, адаптація романа Джона Ле Карре
  • 1990Розенкранц і Гільденстерн мертві (Rosencrantz and Guildenstern are Dead)
  • 1991In the Native State
  • 1998Shakespeare in Love, у співавтостві з Марком Норманом
  • 1998Poodle Springs, адаптація біографії Реймонда Чандлера
  • 2001Enigma
  • 2008On Dover Beach
  • 2012Anna Karenina

Стоппард допомагав Джорджу Лукасу у створенні діалогів для фільму «Indiana Jones and the Last Crusade»[10]. За чутками, що активно циркулюють, Стоппард працював над сценарієм для «Star Wars Episode III: Revenge of the Sith» та допомагав Тіму Бертону (Tim Burton) у створенні сценарію до фільму «Sleepy Hollow».

Проза[ред.ред. код]

  • 1966Lord Malquist and Mr Moon

Фільмографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]