Еріх Марія Ремарк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еріх Марія Ремарк
Еріх Пауль Ремарк
Erich Maria Remarque.jpg
При народженні: Еріх Пауль Ремарк
Псевдоніми, криптоніми: Еріх Марія Ремарк
Дата народження: 22 червня 1898(1898-06-22)
Місце народження: Оснабрюк, Німеччина Німеччина
Дата смерті: 25 вересня 1970(1970-09-25) (72 роки)
Місце смерті: Локарно, Швейцарія Швейцарія
Рід діяльності: прозаїк

Ері́х Марі́я Рема́рк (нім. Erich Maria Remarque, при народженні — Еріх Пауль Ремарк (Erich Paul Remark); *22 червня 1898, Оснабрюк, Німеччина — †25 вересня 1970, Локарно, Швейцарія) — один з найвідоміших німецьких письменників XX століття. Автор таких романів як «На західному фронті без змін» (1929), «Три товариші» (1936), «Тріумфальна арка» (1945) і «Чорний обеліск» (1956).

Біографія[ред.ред. код]

Ремарк народився в місті Оснабрюк, Німеччина, в католицькій робітничій родині. Він — друга дитина в родині, де було п'ятеро дітей. Його батько, Петер Франц Ремарк, працював палітурником. При народженні (хрещенні), хлопцеві було дане ім'я Еріх Пауль. 1918 року, після смерті матері, Анни Марії Ремарк — у пам'ять про неї — змінив своє ім'я на Еріх Марія. Оскільки Ремарки були католиками, юнак потрапив до католицького педагогічного училища. Педагогічна освіта пізніше згодилася, коли він вчителював певний час у сільських школах.

Сам багато читав, серед улюблених творів — книги Ґете, Цвейґа, Достоєвського. У 17-річному віці Ремарк сам наважується почати літературну працю, стає членом літературного «Гуртка мрій».

В першу світову[ред.ред. код]

Ремарк(посередині) з фронтовими товаришами. Зліва — Кристіан, його письменник описав в романі «На Західному фронті без змін» як Франца Кемміріха. Пізніше з вини Кристіана письменник був арештований.

1916 року був мобілізований на фронти Першої світової війни. Тоді йому було лише 18 років. 17 червня того ж року направлений на Західний фронт. Перебування на війні тривало три роки. 31 липня 1917 р. був поранений осколками гранати в ліву ногу, праву руку і шию. Водночас, попри власне поранення, зміг дотягти до медсанбату пораненого товариша. До закінчення війни пробув у військовому шпиталі в Німеччині.

Повоєнні пошуки себе[ред.ред. код]

По війні наполегливо шукав себе в суспільстві і в професії. Повернувся в католицьке училище, яке не встиг закінчити, але, пройшовши через втрати юнацьких ідеалів, смерть товаришів, поневіряння післявоєнних років, прикладом покори він уже не був. Покинув вчителювання і часто змінював професії. Був бібліотекарем, бізнесменом, редактором в журналі «Echo Continental» і навіть продавцем надгробків, органістом при каплиці в лікарні для божевільних.

Берлінський період і перший шлюб[ред.ред. код]

Період пошуків тривав, поки Ремарк не опинився в Берліні. Вів богемний спосіб життя, мав любовні романи. В Берліні зустрів Ютту Інгеборг Елену Цамбона, колишню танцівницю, хвору на туберкульоз. Невиліковна хвороба не стала на заваді і 1925 року закоханий молодик узяв з нею шлюб. Вона стала прототипом кількох героїнь його наступних творів, зокрема, Пат з «Трьох товаришів». Шлюб тривав лише чотири роки, після чого вони розлучилися. Щоправда, 1938 р. знову побралися. Це зробили насамперед для того, аби допомогти Ютті емігрувати з нацистської Німеччини та отримати швейцарське громадянство (з 1931 Ремарк мешкав у Швейцарії). А 1939 р. вони переїхали до США, 1947 року — отримали американське громадянство. Їх шлюб протримався до 1957 р. Після розлучення Ремарк щомісяця виплачував Ютті грошову допомогу, крім того, заповів їй 50 тис. доларів.

Ремарк був схильний до широких жестів. Вершиною марнославства та марнотратства молодого Ремарка був титул барона, куплений ним у збіднілого аристократа.

Успіх книги «На західному фронті без змін»[ред.ред. код]

Худ. Джон Сінгер Сарджент. «Отруєні бойовим газом», 1918 рік.

Ймовірно, дотики болючої пам'яти про фронтове минуле були настільки нестерпними, що відбилися в рукописі «На західному фронті без змін». Творче горіння тривало шість тижнів. Лише через шість місяців він наважився передати рукопис у видавництво. Простою, емоційною мовою в романі реалістично описана війна і повоєнний період, побачений очима і пережитий 20-річним представником «втраченого покоління». Протилежна точка зору, яка прославляла війну, була представлена «Сталевою бурею» (нім. In Stahlgewittern) Ернста Юнгера. Як і Ремарк, Юнгер також був учасником війни.

Роман Ремарка антивоєнного спрямування, опублікований 1929 року, став сенсацією в Німеччині. За рік було продано півтора мільйона примірників. Роман було перекладено іноземними мовами, за його мотивами в Голівуді у 1930 р. було знято кінострічку. Однойменний фільм, створений 35-річним Левом Мільштейном, отримав премію Оскар. Премію отримав і сам Мільштейн — уродженець України, відомий у Штатах під псевдонімом Льюіс Майлстоун.

Прибутки від книги і фільму дозволили Ремарку заробити чималий статок, велику частину якого він витратив на придбання картин Сезанна, Ван Гога, Ренуара, Гогена.

Неотримана Нобелівська премія[ред.ред. код]

Відгуки на нову книгу були неймовірно суперечливі. В політичних колах, близьких до нацистської партії, її не сприйняли, а у її лідера Гітлера пацифізм твору викликав лють. Безглуздість звинувачень на адресу Ремарка сягла абсолютної вершини, коли Гітлер зарахував письменника до французьких євреїв Крамерів (саме так читається прізвище Ремарк з кінця наперед). Почалося цькування письменника націонал-соціалістами. По всій Німеччині видання Ремарка кидали у вогнища, звинувативши письменника в антипатріотизмі.

1931 року Ремарка номінували на Нобелівську премію. Проте, через спротив з боку політичних сил Німеччини, Нобелівський комітет нагороди йому не дав. 1933 року невідомий прихильник письменника, рятуючи йому життя, передав клаптик паперу з написом «Негайно покинь місто». Ремарк, що й сам відчував небезпеку, сів у машину й того ж дня перебрався до Швейцарії. З приходом Гітлера до влади в Німеччині Ремарк був примусово позбавлений німецького громадянства[1].

Аби зняти стрес, Ремарк пиячив, але не покидав творчості. Згодом письменник емігрував — спочатку до Франції, а потім до США. 1937 року почався його тривалий роман з кіноактрисою Марлен Дітріх. Обидва не були ні молодими, ні взірцями добропорядності. Але вони допомагали один одному. 1939 року, за сприяння Марлен Дітріх, Ремарк отримав американську візу та перебрався до Голлівуду.

Його фінансовий стан був досить стабільним, адже п'ять творів письменника-емігранта були екранізовані. Він навіть встиг вивезти до Америки приватну колекцію картин. Але комфорт і успіх не давали душевного спокою. Роман з Марлен Дітріх закінчився. Ремарк почав хворіти, втрачав повагу до себе як до особи і до письменника.

Новий шлюб[ред.ред. код]

В Нью-Йорку він зустрів 40-річну Полетт Ґоддар (англ. Paulette Goddard), американську кінозірку, колишню дружину Чарлі Чапліна. 1948 року Ремарк повернувся в Швейцарію, де прожив решту життя. Полетт Годар і алкоголь були разом з ним. По закінченню війни він відвідав Німеччину, де не був декілька десятиліть. В Оснабрюку Ремарк застав ще живого батька та сестру Ерну. Рідне місто він не впізнавав, як і повоєнну Німеччину, де зустрічав руїни. 1957 року Ремарк офіційно розірвав шлюб з Юттою, але забезпечив її старість. 1958 року письменник одружився з акторкою Полетт Годар. Разом вони прожили до його смерті.

Помер 25 вересня 1970 року у віці 72-х років у місті Локарно. Поховано на швейцарському цвинтарі Ронко в кантоні Тічіно. Полетт, що пережила письменника, похована поруч із ним.

Твори[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Ремарк Е. М., «Час жити і час помирати» — К.: «Дніпро», 1974, 326 стор.
  • Ремарк Е. М., Твори в 2-х томах. — К.: «Дніпро», 1986
    • На Західному фронті без змін (Т. 1)
    • Три товариші (Т. 1)
    • Тріумфальна арка (Т. 2)
    • Чорний обеліск (Т. 2)
  • Ремарк Е. М., «Тріумфальна арка» — К.: «Фоліо», 2006, 416 стор. ISBN 966-03-2830-3
  • Ремарк Е. М., «Три товариші» — К.: «Фоліо», 2008, 432 стор. ISBN 978-966-03-4121-0
  • Ремарк Е. М., «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» — Х.: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014, 912 стор. ISBN 978-966-14-7194-7

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Семків. Місто, в якому народився Ремарк
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]