Бірґіт Нільссон

Бірґіт Нільссон
Märta Birgit Nilsson
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	швед. Märta Birgit Nilsson
Дата народження	17 травня 1918(1918-05-17)
Місце народження	Вестра-Каруп
Дата смерті	25 грудня 2005(2005-12-25) (87 років)
Місце смерті	Бьйярльов
Поховання	Västra Karup cemeteryd
Роки активності	1946 — 1984
Громадянство	Швеція
Віросповідання	лютеранство
Професія	оперна співачка
Освіта	Королівська музична академія
Вчителі	Joseph Dewar Hislopd
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал
Жанри	опера
Нагороди	премія Леоні Соннінг (1966) Медаль «За розвиток музичного мистецтва»d (1966)
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Біріґт Нільссон (1948)

Біріґт Нільссон в ролі Леді Макбет, 1947

Бі́рґіт Ні́льссон (швед. Märta Birgit Nilsson; 17 травня 1918, Вестра-Каруп — 25 грудня 2005, Бьйярльов, поблизу г. Крістіанстад) — шведська оперна співачка (драматичне сопрано). Уславилась насамперед у вагнерівських партіях.

Біографія і творчість

Народилась у селянській родині, з дитинства співала в церковному хорі. У 1941-46 рр. навчалась у Королівській музичній академії в Стокгольмі. 1946 року дебютувала в Королівській опері в Стокгольмі в партії Агати в опері Вебера «Вільний стрілець». 1948 року виступила в Німеччині та Італії. Проте основним її майданчиком до 1951 року залишався Стокгольм, де вона виконувала вже вельми різноманітні для молодої співачки партії: Донна Анна (в "Дон Жуані" Моцарта), Леді Макбет і Аїда (Верді), Ліза (в "Виновій кралі" Чайковського), Тоска (Пуччіні), Сента і Зіглінда (в "Летючому голландці" та "Валькірії" Вагнера). 1951 року мала успіх на Глайндборнському фестивалі в партії Електри в «Ідоменеї» Моцарта.

Невдовзі співачка впритул звернулася до вагнерівських ролей. 1953 року вона виконала в Стокгольмі партії Єлизавети в «Тангейзері» та Ізольди в «Трістані та Ізольді», а в 1954-55 рр. з величезним успіхом виступала в ролі Брунгільди в «Кільце Нібелунга» в Мюнхені. Від 1954 року виступала в Віденській державній опері, в 1954-67 рр. брала участь у Байрейтському фестивалі.

Утім, у її репертуарі були не тільки вагнерівські партії. З не меньшим успіхом вона виступала в операх Ріхарда Штрауса (Саломея та Електра в однойменних операх, Дружина фарбувальника в «Жінці без тіні») та Джузеппе Верди (Аїда в однойменній опері, Леді Макбет в «Макбеті» тощо). До її найбільших досягнень належить провідна партія в опері Пуччіні «Турандот», яку вона вперше заспівала 1958 року на відкритті сезону в Ла Скала й далі виконувана з незмінним тріумфом по всьому світу й записана багато разів з різними партнерами та диригентами.

Бірґіт Нільссон виступала у США (з 1956 р.), Лондоні (з 1957 р.), Москві (1964 р.), Осаці (1967 р.), Парижі (1968 р.), Буенос-Айресі (1971 р, 1979 р.) і т. д.

Співачка виступала не тільки в опері, але й (рідше) в концертах, де виконувала зокрема пісні та романси (шведською мовою) Яна Сібеліуса і Вільгельма Стенгаммара. 1978 року здійснила велике концертне турне, здебільшого, з пісенною програмою. Завершила публічні виступи 1984 р. Після чого вернулась до рідної провінції на Півдні Швеції, де прожила ще двадцять років, займалась переважно родиною (її єдиний щасливий шлюб тривав 57 років) і справами місцевої громади, зокрема організовуючи концерти відомих шведських оперних співаків у своєму рідному місті.

Визнання

1954 року Нільссон стала придворною співачкою, 1960-го — членом Шведської музичної академії, того ж року дістала орден «Litteris et artibus». Премія Леоні Соннінг (1966). 1981 р. Нільссон стала першою жінкою, що отримала від шведського уряду медаль «Illis quorum meruere labores». 1992 р. стала почесним доктором Академії ім. Сібеліуса (Гельсінкі).

Одною з найвизначніших співачок епохи Нільссон стала завдяки красі і силі голосу, чистоті інтонації, драматизму виконання й видатній акторській грі.

Премія імені співачки

2009 року Фондо Бірґіт Нільссон започаткована премія її імені — найбільша в царині класичної музики (див.: [1]). Її першим лауреатом став Пласідо Домінго, другим — Рікардо Муті.

Почесті

6 квітня 2011 року Банк Швеції сповістив про плани випуску в 2014—2015 році нової серії грошових знаків. На аверсі купюри номіналом 500 шведських крон розміщуватиметься портрет Бірґіт Нільссон.

Посилання

• Офіційний вебсайт Б. Нільссон(швед.)(англ.)
• [2](англ.)
• Стаття та інтерв'ю німецькою
• Біографія + фотографии(нім.)
• Інтерв'ю Б. Нільссон, А. Варнай і М. Медль(англ.)
• Фотографії
• Бірґіт Нільссон. Біографія, дискографія.