Романишин Олег Михайлович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м правопис |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
'''Олег Михайлович Романишин''' ({{ДН|10|1|1952}}, [[Львів]]) — [[Україна|український]], раніше [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]], [[Шахи|шахіст]], [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]] ([[1976]]). Філолог, закінчив Львівський державний університет. |
'''Олег Михайлович Романишин''' ({{ДН|10|1|1952}}, [[Львів]]) — [[Україна|український]], раніше [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]], [[Шахи|шахіст]], [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]] ([[1976]]). Філолог, закінчив Львівський державний університет. |
||
В шахи Олега навчив грати батько у віці 5 років, який сам був чемпіоном Львова. В 14 років став кандидатом у майстри. У молодому віці здобував численні нагороди<ref name="інтерв'ю">[http://www.grandcoach.com/ru/coach/blog/32/ Інтерв'ю з Олегом Романишиним на сайті grandcoach.com]</ref>. Після перемоги на [[Чемпіонат Європи серед юніорів|Чемпіонаті Європи серед юніорів]] 1973 року, здобув звання [[Міжнародний майстер| |
В шахи Олега навчив грати батько у віці 5 років, який сам був чемпіоном Львова. В 14 років став кандидатом у майстри. У молодому віці здобував численні нагороди<ref name="інтерв'ю">[http://www.grandcoach.com/ru/coach/blog/32/ Інтерв'ю з Олегом Романишиним на сайті grandcoach.com]</ref>. Після перемоги на [[Чемпіонат Європи серед юніорів|Чемпіонаті Європи серед юніорів]] 1973 року, здобув звання [[Міжнародний майстер|Міжнародного майстра]]. В 1974 році входив до складу радянської команди, що перемогла на Всесвітньому студентському командному чемпіонаті в [[Тіссайд]]і, [[Англія]], де показав найкращий результат на четвертій [[Шахівниця|шахівниці]] — (8/9). |
||
Його найбільш разючим результатом було 2-е місце на [[Чемпіонат СРСР з шахів|чемпіонаті СРСР]] 1975, яке він розділив з [[Гулько Борис Францович| |
Його найбільш разючим результатом було 2-е місце на [[Чемпіонат СРСР з шахів|чемпіонаті СРСР]] 1975, яке він розділив з [[Гулько Борис Францович|Борисом Гулько]], [[Таль Михайло Нехемійович|Михайлом Талем]] та [[Ваганян Рафаель Артемович|Рафаелем Ваганяном]] (переможцем був [[Петросян Тигран Вартанович|Тигран Петросян]]). 1976 року виконав [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстерську]] норму. Сам шахіст також відзначає 2-е місце на дуже сильному турнірі в [[Тілбург|Тілбурзі]] (1979) (позаду Карпова), яке він цінує більше від багатьох своїх перемог<ref name="інтерв'ю"></ref>. |
||
Чемпіон Європи серед юнаків ([[1972]]/[[1973]]). Учасник чемпіонатів СРСР, найкращі результати: [[1974]] — 5-7-е, [[1975]] — 2-5-е, [[1978]] — 5-8-е, [[1980]] — 3-5-е, [[1981]] — 3-е, [[1983]] — 6-9-е місця. Переможець Кубка СРСР (1973), Спартакіади народів СРСР (1979; у складі команди УРСР), командних чемпіонатів світу серед молоді (1974 — [[1977]]) та чемпіонатів Європи (1977–1983) у складах збірних команд СРСР. Учасник низки змагань на першість світу, в тому числі зональних турнірів ФІДЕ: 1975 — 15-е, 1978 — 3-5-е, [[1982]] — 5-6-е; міжзональний турнір ([[Рига]], [[1979]]) — 5-6-е місця. У складі збірної команди СРСР учасник матчу проти команди обраних шахістів світу ([[1984]]; 1 очко з 3). У кваліфікаційному турнірі ПША (Гронінген,1993) — 3-7-е місце, у матчах претендентів поступився в 1/4 фіналу [[Вішванатан Ананд|Ананду]] 2:5 (+0-3=4, Нью-Йорк,1994). |
Чемпіон Європи серед юнаків ([[1972]]/[[1973]]). Учасник чемпіонатів СРСР, найкращі результати: [[1974]] — 5-7-е, [[1975]] — 2-5-е, [[1978]] — 5-8-е, [[1980]] — 3-5-е, [[1981]] — 3-е, [[1983]] — 6-9-е місця. Переможець Кубка СРСР (1973), Спартакіади народів СРСР (1979; у складі команди УРСР), командних чемпіонатів світу серед молоді (1974 — [[1977]]) та чемпіонатів Європи (1977–1983) у складах збірних команд СРСР. Учасник низки змагань на першість світу, в тому числі зональних турнірів ФІДЕ: 1975 — 15-е, 1978 — 3-5-е, [[1982]] — 5-6-е; міжзональний турнір ([[Рига]], [[1979]]) — 5-6-е місця. У складі збірної команди СРСР учасник матчу проти команди обраних шахістів світу ([[1984]]; 1 очко з 3). У кваліфікаційному турнірі ПША (Гронінген,1993) — 3-7-е місце, у матчах претендентів поступився в 1/4 фіналу [[Вішванатан Ананд|Ананду]] 2:5 (+0-3=4, Нью-Йорк,1994). |
||
Найкращі результати в інших міжнародних змаганнях: [[Сухум]]і (1970; юнацький турнір) — 4-5-е; [[Гетеборг]] (1971) — 5-е; [[Новий Сад|Нові-Сад]] (1975) — 1-е; [[Олот]] (1975) — 3-4-е; [[Єреван]] (1976, 1980 і 1986) — 1-е, 3-є і 1-2-е відповідно; [[Дортмунд]] (1976 і 1982) — 1-е і 2-е; [[Гастінгс]] (1976/77) — 1-е; [[Таллінн]] та [[Сьєнфуегос]] (1977) — 1-2-е; [[Санкт-Петербург|Ленінград]] (1977) — 1-2-е; [[Коста-Брава]] (1977) і [[ |
Найкращі результати в інших міжнародних змаганнях: [[Сухум]]і (1970; юнацький турнір) — 4-5-е; [[Гетеборг]] (1971) — 5-е; [[Новий Сад|Нові-Сад]] (1975) — 1-е; [[Олот]] (1975) — 3-4-е; [[Єреван]] (1976, 1980 і 1986) — 1-е, 3-є і 1-2-е відповідно; [[Дортмунд]] (1976 і 1982) — 1-е і 2-е; [[Гастінгс]] (1976/77) — 1-е; [[Таллінн]] та [[Сьєнфуегос]] (1977) — 1-2-е; [[Санкт-Петербург|Ленінград]] (1977) — 1-2-е; [[Коста-Брава]] (1977) і [[Геусдал]] (1979) — 1-е; [[Тілбург]] (1979) — 2-е; [[Мехіко]] (1980) — 3-4-е; [[Поляниця-Здруй]] (1980) — 1-е; Львів (1981) — 1-2-е; [[Рига]] (1981) — 3-є; [[Сочі]] (1982 і 1984) — 3-5-е і 2-е; [[Юрмала]] (1983) і [[Москва]] (1985) — 1-е; [[Бішкек|Фрунзе]] (1985) — 3-4-е; [[Реджо-Емілія (шаховий турнір)|Реджо-Емілія]] (1985/86) — 1-3-є; [[Сирак]] (1986) — 5-6-е; [[Тбілісі]] (1986) — 3-4-е; Москва та [[Біль (місто)|Біль]] (1987) — 2-е місця. |
||
Нині менш активний як a турнірний гравець, але, тим не менш, зберігає досить високий рейтинг ЕЛО й здатен виграти турніри нижчого рангу серед гросмейстерів, як наприклад Солін-Спліт 2004 і Готель Петра (Рим) 2005. |
Нині менш активний як a турнірний гравець, але, тим не менш, зберігає досить високий рейтинг ЕЛО й здатен виграти турніри нижчого рангу серед гросмейстерів, як наприклад Солін-Спліт 2004 і Готель Петра (Рим) 2005. |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
На [[Шахова олімпіада|шахових олімпіадах]] він представляв [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] в 1978, а потім грав за Україну впродовж 1990-х, вигравши загалом 2 срібні медалі й 2 бронзові. На [[Командний чемпіонат Європи з шахів|командних чемпіонатах Європи]] його медальна колекція складає 6 золотих і 1 срібну. |
На [[Шахова олімпіада|шахових олімпіадах]] він представляв [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] в 1978, а потім грав за Україну впродовж 1990-х, вигравши загалом 2 срібні медалі й 2 бронзові. На [[Командний чемпіонат Європи з шахів|командних чемпіонатах Європи]] його медальна колекція складає 6 золотих і 1 срібну. |
||
Спеціалісти характеризують його шаховий стиль як агресивний, що можна пояснити тренуваннями у юнацтві. Спочатку він займався у групі з іншими майстрами (серед яких були [[Бєлявський Олександр Генріхович|Олександр |
Спеціалісти характеризують його шаховий стиль як агресивний, що можна пояснити тренуваннями у юнацтві. Спочатку він займався у групі з іншими майстрами (серед яких були [[Бєлявський Олександр Генріхович|Олександр Бєлявський]] та [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]]) під керівництвом Віктора Карта<ref>[http://my.berdychiv.in.ua/images/postati/postaty_kart.htm Карт Віктор Еммануїлович]</ref> (інструктор Львівської спортивної академії). Потім його наставником став екс-[[Чемпіонат світу з шахів|чемпіон світу]] [[Таль Михайло Нехемійович|Михайло Таль]], який якраз мав репутацію гостроатакувального гравця. Спочатку його направили, щоб грати з Талем матч. Потім вони знову грали 1975 року і стали хорошими друзями<ref name="інтерв'ю"></ref>. |
||
Часто використовує рідкісні, оригінальні й давно відкинуті [[Шаховий дебют|дебютні системи]]. Тільки за допомогою глибокого дослідження й ретельної підготовки він був у змозі їх використати, щоб обійти відому теорію й боротися за перемогу. Один із прикладів — 4.g3 в [[Захист Німцовича|захисті Німцовича]]. Цей дебют використовували в 1930-х, а Романишин його відродив у 1970-х. Тепер він носить його ім'я у дебютних керівництвах. Останнім часом набули популярності варіанти з раннім ходом Ве7 у [[Французький захист|французькому захисті]], які він (і австралійський гравець за листуванням ММ Джон Кельнер) започаткував у 70-х. Пізніше їх відшліфовували [[Морозевич Олександр Сергійович|Морозевич]] і [[Найджел Шорт|Шорт]]. |
Часто використовує рідкісні, оригінальні й давно відкинуті [[Шаховий дебют|дебютні системи]]. Тільки за допомогою глибокого дослідження й ретельної підготовки він був у змозі їх використати, щоб обійти відому теорію й боротися за перемогу. Один із прикладів — 4.g3 в [[Захист Німцовича|захисті Німцовича]]. Цей дебют використовували в 1930-х, а Романишин його відродив у 1970-х. Тепер він носить його ім'я у дебютних керівництвах<ref>[http://xn--80aq2bk.chess.com/opening/eco/E20_Nimzo_Indian_Defense_Romanishin_Variation Німцовича-Індійський Захист: Варіант Романишина]</ref>. Останнім часом набули популярності варіанти з раннім ходом Ве7 у [[Французький захист|французькому захисті]], які він (і австралійський гравець за листуванням ММ Джон Кельнер) започаткував у 70-х. Пізніше їх відшліфовували [[Морозевич Олександр Сергійович|Морозевич]] і [[Найджел Шорт|Шорт]]. |
||
«Шахіст, який прагне до нешаблонних, оригінальних рішень» ([[Авербах Юрій Львович|Юрій Авербах]]). |
«Шахіст, який прагне до нешаблонних, оригінальних рішень» ([[Авербах Юрій Львович|Юрій Авербах]]). |
||
Версія за 16:47, 3 березня 2015
| Олег Михайлович Романишин | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Народження |
10 січня 1952 (72 роки) Львів | |||
| Титул | гросмейстер (1976) | |||
| Рейтинг ФІДЕ | 2472 (березень 2015) | |||
| Піковий рейтинг |
2615 (липень 1993) | |||
Олег Михайлович Романишин (10 січня 1952, Львів) — український, раніше радянський, шахіст, гросмейстер (1976). Філолог, закінчив Львівський державний університет.
В шахи Олега навчив грати батько у віці 5 років, який сам був чемпіоном Львова. В 14 років став кандидатом у майстри. У молодому віці здобував численні нагороди[1]. Після перемоги на Чемпіонаті Європи серед юніорів 1973 року, здобув звання Міжнародного майстра. В 1974 році входив до складу радянської команди, що перемогла на Всесвітньому студентському командному чемпіонаті в Тіссайді, Англія, де показав найкращий результат на четвертій шахівниці — (8/9).
Його найбільш разючим результатом було 2-е місце на чемпіонаті СРСР 1975, яке він розділив з Борисом Гулько, Михайлом Талем та Рафаелем Ваганяном (переможцем був Тигран Петросян). 1976 року виконав гросмейстерську норму. Сам шахіст також відзначає 2-е місце на дуже сильному турнірі в Тілбурзі (1979) (позаду Карпова), яке він цінує більше від багатьох своїх перемог[1].
Чемпіон Європи серед юнаків (1972/1973). Учасник чемпіонатів СРСР, найкращі результати: 1974 — 5-7-е, 1975 — 2-5-е, 1978 — 5-8-е, 1980 — 3-5-е, 1981 — 3-е, 1983 — 6-9-е місця. Переможець Кубка СРСР (1973), Спартакіади народів СРСР (1979; у складі команди УРСР), командних чемпіонатів світу серед молоді (1974 — 1977) та чемпіонатів Європи (1977–1983) у складах збірних команд СРСР. Учасник низки змагань на першість світу, в тому числі зональних турнірів ФІДЕ: 1975 — 15-е, 1978 — 3-5-е, 1982 — 5-6-е; міжзональний турнір (Рига, 1979) — 5-6-е місця. У складі збірної команди СРСР учасник матчу проти команди обраних шахістів світу (1984; 1 очко з 3). У кваліфікаційному турнірі ПША (Гронінген,1993) — 3-7-е місце, у матчах претендентів поступився в 1/4 фіналу Ананду 2:5 (+0-3=4, Нью-Йорк,1994).
Найкращі результати в інших міжнародних змаганнях: Сухумі (1970; юнацький турнір) — 4-5-е; Гетеборг (1971) — 5-е; Нові-Сад (1975) — 1-е; Олот (1975) — 3-4-е; Єреван (1976, 1980 і 1986) — 1-е, 3-є і 1-2-е відповідно; Дортмунд (1976 і 1982) — 1-е і 2-е; Гастінгс (1976/77) — 1-е; Таллінн та Сьєнфуегос (1977) — 1-2-е; Ленінград (1977) — 1-2-е; Коста-Брава (1977) і Геусдал (1979) — 1-е; Тілбург (1979) — 2-е; Мехіко (1980) — 3-4-е; Поляниця-Здруй (1980) — 1-е; Львів (1981) — 1-2-е; Рига (1981) — 3-є; Сочі (1982 і 1984) — 3-5-е і 2-е; Юрмала (1983) і Москва (1985) — 1-е; Фрунзе (1985) — 3-4-е; Реджо-Емілія (1985/86) — 1-3-є; Сирак (1986) — 5-6-е; Тбілісі (1986) — 3-4-е; Москва та Біль (1987) — 2-е місця.
Нині менш активний як a турнірний гравець, але, тим не менш, зберігає досить високий рейтинг ЕЛО й здатен виграти турніри нижчого рангу серед гросмейстерів, як наприклад Солін-Спліт 2004 і Готель Петра (Рим) 2005.
На шахових олімпіадах він представляв Радянський Союз в 1978, а потім грав за Україну впродовж 1990-х, вигравши загалом 2 срібні медалі й 2 бронзові. На командних чемпіонатах Європи його медальна колекція складає 6 золотих і 1 срібну.
Спеціалісти характеризують його шаховий стиль як агресивний, що можна пояснити тренуваннями у юнацтві. Спочатку він займався у групі з іншими майстрами (серед яких були Олександр Бєлявський та Адріян Михальчишин) під керівництвом Віктора Карта[2] (інструктор Львівської спортивної академії). Потім його наставником став екс-чемпіон світу Михайло Таль, який якраз мав репутацію гостроатакувального гравця. Спочатку його направили, щоб грати з Талем матч. Потім вони знову грали 1975 року і стали хорошими друзями[1].
Часто використовує рідкісні, оригінальні й давно відкинуті дебютні системи. Тільки за допомогою глибокого дослідження й ретельної підготовки він був у змозі їх використати, щоб обійти відому теорію й боротися за перемогу. Один із прикладів — 4.g3 в захисті Німцовича. Цей дебют використовували в 1930-х, а Романишин його відродив у 1970-х. Тепер він носить його ім'я у дебютних керівництвах[3]. Останнім часом набули популярності варіанти з раннім ходом Ве7 у французькому захисті, які він (і австралійський гравець за листуванням ММ Джон Кельнер) започаткував у 70-х. Пізніше їх відшліфовували Морозевич і Шорт.
«Шахіст, який прагне до нешаблонних, оригінальних рішень» (Юрій Авербах).
Примітки
Література
- Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 338. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
- Hooper, David and Whyld, Kenneth (1984). The Oxford Companion to Chess. Oxford University. ISBN 0-19-217540-8.
- Cafferty, Bernard and Mark Taimanov (1998). The Soviet Championships. Cadogan Chess. ISBN 1-85744-201-6.
Посилання
- Партії Олега Романишина в базі Chessgames
- особова картка на сайті 365chess.com
- Особова картка [1] на сайті ФІДЕ
- Виступи на олімпіадах
- Виступи на командних чемпіонатах світу
- Виступи на командних чемпіонатах Європи
- Інтерв'ю з Олегом Романишиним (англ.)