Єзидизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єзидизм, езидство, шарфадинізм (від самоназви шарфадин) — синкретична релігія єзидів, що містить елементи зороастризму, християнства (несторіанського напряму), юдаїзму та ісламу. Єзиди вірять в існування єдиного Бога і його семи ангелів, головним з яких є Малак Тавуса (він же Джабраїл). Засновник релігії — шейх Аді (близько 1074-1164), якого єзиди вважають своїм основоположником.

Чоловіки єзиди

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Через гоніння, закритий характер релігії, а також у зв'язку з переважно усним характером передачі знань і ще через ряд подібних причин релігія єзидів досить погано досліджена вченими.

Засновником і основоположником єзидизму у XII ст. вважається Шихаді ібн Мусафір (Шихаді) (пом. 1160 або 1162). Віровчення остаточно сформувалося до XIV-XV ст., увібравши певні елементи зороастризму, юдаїзму, християнства, ісламу і маніхейства.

Релігія єзидів є близькою до віровчення інших синкретичних курдських релігій — алевітів (не плутати з алавітами) і алі-мулахів, разом з якими об'єднується під загальною назвою яздаїзм. Спирається, в основному, на усну традицію. Є також дві священні книги з викладом догматики, канонів, космогонії та обрядів: Кетебе Джілве («Книга одкровення») і Масхафе раш («Чорна книга», «Чорний сувій»). Крім них, джерелами віровчення є релігійні гімни: «Кавлі» (або «Каулом», від араб. قول qawl «слово, вислів») і «бейти» (від араб. بيت bayt «двовірш»), найважливіші з багатьох жанрів молитовної поезії, поряд з дуа, джанділь, дуруз, місхабат. Знавці і співаки цих гімнів складають нижчий духовний стан — каввалів. Мова єзидських писань — єздикі (з великим пластом арабської і перської лексики), окремо зустрічаються рядки і цілі твори арабською. Першим, найдавнішим Кавлі вважається так званий «Qewlê Xwedê» (Вислів Бога):

Çûme mala merebî Qewlê Xwedê û nebî Her kes ber bi rîya xwe bî (Qewlê koçeka, III)

У будинок наставника пішов я, Слово Бога і пророків [дав він мені]: Кожен хай іде своїм шляхом (досл. «В напрямок свого обличчя дивиться») (Гімн про віщуна, III)

Аналіз даного гімну підтверджує пізніше походження єзидизму: в ньому присутні арабські слова mal «майно, будинок», qewl «вислів», nebî «пророк (і)», mereb «наставник, вихователь», а також перські her kes «кожен», rî «особа, сторона (від رو)» і загальноіранське Xwedê «Бог»[1].

Мусульманські критики єзидізму часто асоціюють шанованого єзидами верховного ангела Мелек-Тавусі (Тавусі Мелек) (Ангела Азраїла) з Іблісом або з павшим, поверженим ангелом, в зв'язку з цим єзидів помилково вважали «прихильниками злого духа». Єзиди повністю визнають існування єдиного Бога-творця і його семи ангелів.

Головною святинею єзидів є храм при мавзолеї шейха Аді в Лалеші в 40 км на північ від Мосула (Ірак).

Основні культові предмети — 7 бронзових литих статуеток птахів на високій підставці (санджак), що зберігаються в Лалеше, що символізують 7 основних ангелів (архангелів). Періодично їх з процесіями носять єзидськими селами представники спеціального стану — «каввали» (збирачі пожертв), відповідно, збираючи при цьому пожертвування.

Основи віровчення[ред. | ред. код]

Основна стаття: Тавусі Мелек

Тавусі Мелек (Пірі Малакі-Таус, Мелек-Тавус — «Ангел-Павич») — глава ангелів в релігії єзидів, якого зображують у вигляді павича.

Єзидське суспільство (Єздихан)[ред. | ред. код]

Єзиди традиційно діляться на дві основні ендогамні касти, що представляють духовний і світський стани.

У свою чергу, духовна каста (стан) ділиться на три головні групи, що також не мають права ріднитися між собою:

  • шейхи (старці — вища духовна каста в єзидстві; в єзидській теології термін «шейх» набув широкого змісту: дух, майстер, покровитель; в звичайному розумінні: священнослужитель, особливий духовний стан);
  • беїкети;
  • факіри.

Без участі шейхів і беїкетів неможливо провести жодного ритуалу з нагоди народження дитини, весілля, похорон тощо.

Також до духовного стану відносяться і такі нижчі ступені:

  • навали — посланці шейха, що їздять за поборами і пожертвами;
  • ауха;
  • прислужники при храмі.

Світську (мирську) касту складають мюриди (Мріди).

Мюрид — учень, послушник, мирянин; в свою чергу, кожен шейх і беїкет теж є мюридом по відношенню до своїх шейха і беїкета.

Вища духовна влада належить «шейху» («шейхану») — нащадку шейха Аді, воля якого визнавалася священною для кожного єзида, в тому числі, і для «еміра» («світу») — вищого представника світської влади, що затверджувався в часи Османської імперії турецьким урядом. На даний час обидві ці посади суміщені в одній особі «світ-Шейхан», яким з 1944 є світ Тахсин Біг.

У числі найбільш страшних гріхів для єзидів так звані «се Харф», три смертних гріха:

  1. Перший: істинному єзиду не можна вступати в шлюб або у позашлюбний зв'язок з представниками інших каст.
  2. Другий: єзиди не має права вступати в шлюб з іновірцем і, таким чином, переходити в іншу віру.
  3. Третій: жоден єзид не має права підняти руки на представника духовної касти.

Вважалося також, що ініціація у єзидизмі неможлива, однак, останнім часом, у зв'язку з геноцидом єзидів з боку терористичної організації Ісламська держава курдські активісти символічно приймають єзидизм з метою привернення уваги до винищення єзидів і закликають до цього інші народи Курдистану.

Свята[ред. | ред. код]

Основні публічні релігійні свята — починаються з Рожіє Єзид (триденного посту) Великий піст на честь Єзида в грудні й у пам'ять про пророка Хідір-Набі (Хідір-Ільяса) в лютому, Новий рік у весняне рівнодення, день поминання покійників в середині червня.

З сімейних церемоній найважливіша — перша стрижка хлопчиків шейхом (біск).

У 2015 році єзиди святкували 6760 рік.

Новий рік (Сарсай) відзначається в першу середу нісана (березень-квітень), який також отримав назву Чаршама Сор («червона середа»). До цього свята печуть паски (клаптями) і фарбують яйця, які потім відносять на кладовища як дари померлим родичам, також посипають різнокольоровою шкаралупою від яєць поля, щоб в цей рік земля дала багатий урожай. Після зустрічі нового року протягом місяця у єзидських селищах з великим тріумфом щодня святкують дні святих, так звані, таваф (tewaf). Єзиди водять величезні хороводи, під час яких танцюють під музику зурни і барабана[2].

Свято Єзідів (Аїді Езіде) святкується в другу п'ятницю грудня. Через тиждень святкується Свято Сонця (Аїді Шамс), а в лютому Хідір Набі (Хізіра)[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ‘Êzdaname’: Çîroka ’Xwedayekî sextekar’! | Felsefevan. www.felsefevan.org. Архів оригіналу за 2016-03-02. Процитовано 2017-02-07. 
  2. 16 апреля священный для всех езидов праздник Чаршема сор. 2014-10-06. Процитовано 2017-02-07. 
  3. Карэн МИКАЭЛЯН, Елена ШУВАЕВА-ПЕТРОСЯН. Езиды, которые родом из Индии. nv.am (ru-ru). Архів оригіналу за 2014-10-06. Процитовано 2017-02-07. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]