Шейх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Шейх (араб. شيخшайх) — старий, старець, старійшина, старший, старшина, староста, світський або духовний керівник і пастир.

Доісламська Аравія[ред.ред. код]

Слово шейх вживалося в доісламській Аравії вже задовго до народження пророка Мухаммада. В ті далекі часи це слово значило просто старшого, старійшину роду, старшину племені. Так само як і в інших куточках світу найважливіші питання суспільного життя прийнято було вирішувати на раді старійшин, тобто раді старших, наймудріших членів племені. В арабомовних спільнотах світу таке значення слова шейх, поряд з іншими збереглось до нашого часу.

іслам[ред.ред. код]

З поширенням ісламського віровчення шейхами також стали називати наймудріших і найповажніших людей з точки зору ісламського віровчення, що можна порівняти з вживанням назв отець і старець серед прихильників християнського віровчення.

Керівник ордену дервішів або іншої організації в ісламі, почесне звання мусульманського духовенства, знавців та викладачів релігійних дисциплін, людей відомих своїм благочестям. В суфізмі шейх — наставник (муршид), під керівництвом якого проходиди піготовку починаючі суфії, а з 12 століття — також голова суфійського братства — таріка.

В арабських країнах шейхом також називають голову роду чи племені, сільського старосту.

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 249.(рос.)