Ємельяненко Федір Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Ємельяненко
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Федір Володимирович Ємельяненко
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Народження 28 вересня 1976(1976-09-28) (41 рік)
  Рубіжне, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Старий Оскол, Бєлгородська область, Росія
Зріст 182 см
Розмах рук 188 см
Вагова категорія Важка (93-120 кг)
Стійка Лівобічна
Стиль Самбо, дзюдо, бокс
Тренер Володимир Воронов
Олександр Мічков
Кар'єра в змішаних єдиноборствах
Перший бій 21 травня 2000
Останній бій 21 червня 2012
Боїв 39
Перемог 34
 • нокаутом 10
 • підкоренням 16
 • рішенням 8
Поразок 4
 • нокаутом 3
 • підкоренням 1
Не відбулося 1

Федір Володимирович Ємельяненко (рос. Фёдор Владимирович Емельяненко; * 28 вересня 1976, Рубіжне, Луганська область, Українська РСР, СРСР) — російський спортсмен українського походження, борець дзюдо, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв.

Чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у важкій і вільній ваговій категорії за версією FNR (2001 — 2002 роки), у важкій ваговій категорії за версією PRIDE (2003 — 2007 роки) та WAMMA[1] (2008 — 2009 роки). Переможець Гран-прі «Pride Shockwave 2004». Чотириразовий чемпіон світу з бойового самбо.

«Боєць року» за версією видання «Wrestling Observer Newsletter» (2005 рік).

«Найкращий боєць десятиріччя» у важкій ваговій категорії та незалежно від вагових категорій за версією видання "Bleacher Report[en]" (2000 – 2010 роки).[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня 1976 року в місті Рубижне, Луганської області, Української РСР в родині робітника.

Родина Ємельяненків переїхала в Російську РФСР в 1978 році. Там, у місті Старий Оскол, де оселились Ємельяненки, Федір пішов в середню школу, де захопився боротьбою. У 1988 році Федора забрали із секцій з самбо і дзюдо у спеціалізований спортивний клас під керівництвом Володимира Воронова — тренера, з яким Федір займається протягом всієї кар'єри.[3] В 1991 році Федір закінчив школу, а в 1994 — професійне училище. З 1995 по 1997 — на службі в Збройних силах РФ.[4]

Кар'єра в боротьбі[ред. | ред. код]

Федір Ємельяненко на змаганнях із самбо.

У 1997 році Федір Ємельяненко виконав норматив майстра спорту з самбо, а після перемоги на курському турнірі отримав звання майстра спорту з дзюдо.[4] З цього року регулярно виступає на змаганнях за національну першість з самбо і дзюдо, виграє регіональні, національні і світові турніри.

У 1998 році стає чемпіоном Росії з дзюдо. Завойовує титул чемпіона з самбо серед Збройних сил Росії. Після перемоги на міжнародному турнірі з самбо в Москві отримує звання майстра спорту міжнародного класу.[4]

Продовжуючи виступи в самбо і здобуваючи нові титулу на міжнародних турнірах, Федір починає тренуватися в ударній техніці на базі спортивної школи олімпійського резерву «Золотые перчатки».[3]

Кар'єра в змішаних бойових мистецтвах[ред. | ред. код]

Кар'єру в змішаних єдиноборствах Ємельяненко почав у 2000 році через відсутність грошей[5] — в той час гонорари бійців MMA були значно вищими, ніж спортивні призові на пострадянських теренах.

RINGS та PRIDE[ред. | ред. код]

21 травня 2000 року Федір дебютує в лізі FNR — чемпіонаті RINGS. Протягом двох років він проводить 11 боїв, в 2001 році виграє міжнародний турнір RINGS у важкій вазі, а в лютому 2002 року здобуває титул чемпіона у вільній вазі. Саме в RINGS Ємельяненко отримав першу і тривалий час єдину поразку: на відбірковому турнірі японський боєць Цуйосі Косака розсік Федору брову. Удар був завданий ліктем, що суперечило прийнятим правилам, і був випадковим. Тим не менш, Ємельяненку зарахували поразку.

32 етап PRIDE. Федір Ємельяненко проти Марка Колмена.

Після взяття вищого призу в RINGS Федір переходить в престижний світовий чемпіонат PRIDE. В першому бою він перемагає рішенням суддів багаторазового чемпіона з карате і дайдо дзюку гіганта Семмі Схілта, а після рішучої перемоги над Хітом Херрінґом виходить на титульний бій проти першого чемпіона PRIDE Антоніу Родріґу Ноґейри. У важкому повнораундовому бою іменитий бразильський дзюдоїст поступається Федору за рішенням суддів. Федір Ємельяненко стає чемпіоном світу.

Свій титул він зберігатиме чотири роки — до розвалу організації PRIDE. Виграє Гран-прі 2004 року на турнірі «Pride Shockwave 2004», де перемагає больовими прийомами срібного олімпійського медаліста з дзюдо Наою Оґаву та чемпіона UFC Кевіна Рендлмена. Далі Федір змагається і з іншими рейтинговими бійцями того часу: Марком Колменом, Мірко Філіповичем і ще двічі з Антоніу Родріґу Ноґейрою, який так і не зміг повернути собі титул.

Паралельно із виступами на арені MMA, Ємельяненко виступає в самбо. В жовтні 2005 року він третій раз перемагає на чемпіонаті світу, цього разу в Празі.[4] Наприкінці року авторитетний спортивний журнал «Wrestling Observer Newsletter» нагороджує Ємельяненка титулом «Боєць року».

31 грудня 2006 року Ємельяненко проводить останній бій і останній захист титулу в PRIDE проти австралійського бійця Марка Ханта. Після цього він виступає ще двічі у головних боях міжнародних бійцівських турнірів, але вже не захищає свій титул. Промоутери Ємельяненко шукають спосіб здобути йому новий титул, але їхні переговори з Абсолютним бійцівським чемпіонатом (англ. UFC) завершуються невдачею, а в виступи в нижчих серіях не личать титулованому чемпіону. На зустрічі із Федором, навіть не титульній, наполягає знаменитий американський боєць Ренді Кутюр (на той час — чотириразовий чемпіон UFC), але організувати цей бій не вдається через непорозуміння агентів Ємельяненка і вищого менеджменту UFC.

WAMMA та пошуки нових титулів[ред. | ред. код]

На допомогу Ємельяненку приходить новостворена асоціація зі змішаних єдиноборств WAMMA, яка в межах співробітництва із бійцівською організацією «Affliction» пропонує Федору зустрітися на ринзі із дворазовим чемпіоном UFC Тімом Сильвією в бою за титул абсолютного чемпіона. Домовленості вдається досягнути і 19 липня 2008 року Ємельяненко виходить на ринг проти Сильвії. Для того, щоб заволодіти черговим титулом йому знадобилось 36 секунд: 120-кілограмовий двометровий кікбоксер був здоланий кількома сильними ударами і придушений. Ця перемога стала для Ємельяненка шостою у серії перемог підкоренням у першому раунді.

Захист завойованого титулу призначили на 24 січня 2009. Претендентом на титул WAMMA став білоруський боєць, екс-чемпіон світу за версією UFC Андрій Арловський. Федір виграв бій видовищним нокаутом на четвертій хвилині першого раунду. Невдовзі після цього, «Affliction» провалила організацію наступного бою Федора (домовлений же супротивник Джош Барнетт був викритий у використанні стероїдів) і припинила своє існування.[6]

Наступний, останній, захист титулу Федір провів проти американця Бретта Роджерса на турнірі під егідою організації «Strikeforce», що відбувся 7 листопада 2009 року.[7] Бій завершився достроково: Ємельяненко переміг Роджерса технічним нокаутом у другому раунді.

Поразки[ред. | ред. код]

Федір Ємельяненко (праворуч) та його одіозний менеджер Вадим Фінкельштейн (ліворуч).

26 червня 2010 року відбувся рейтинговий бій Ємельяненка проти бразильського важковаговика, дворазового чемпіона світу з бразильського дзюдзюцу та греплінгу за версіями IBJJF та ADCC Фабрісіу Вердума. Ще напередодні бою російський боєць вперше заявив, що розмірковує про завершення кар'єри, і це стало тривожним дзвоником для його шанувальників.[8] А найнесподіваніше відбулось у самому бою: в першому раунді, відправивши бразильця у нокдаун, Федір спробував провести добивання, але припустився помилки при маневруванні в партері і був здоланий гібридним «трикутником» — удушенням ногами, поєднаним із больовим прийомом на руку. Ця поразка стала де-факто першою в кар'єрі Ємельяненка. Після завершення турніру менеджмент бійця запевнив пресу, що проведення реваншу стає для них пріорітетом.[9]

Наступний бій Ємельяненка під стягами організації «Strikeforce» пройшов в рамках першого етапу Гран-прі у важкій вазі. Перший турнір Гран-прі пройшов 12 лютого 2011 року в Іст-Резерфорді, штат Нью-Джерсі. Суперником Федора став бразильський гігант Антоніу Сілва, що замикав десятку найкращих важковаговиків світу за міжнародними рейтингами.[10][11] Для Ємельяненка цей бій проходив особливо і винятково важко. Вперше протягом своєї кар'єри колишній чемпіон був безапеляційно підкорений силі і умінням свого опонента. Протягом двох раундів Федір був важко битий Сілвою у стійці і в партері, витримав спроби удушення та больовий прийом на ногу, і з великою гематомою на обличчі пішов на перерву між другим і третім раундами, коли бій і було зупинено за вказівкою лікаря. Ємельяненко вибув з Гран-прі, йому було присуджено поразку технічним нокаутом, яка стала другою поспіль в його насиченій кар'єрі. Після оголошення переможця інтерв'юер дав слово переможеному. Федір сказав: «Напевно, мені час зав'язувати…»[12]

Через деякий час близькі до спортсмена джерела вказали, що Ємельяненку запропонували 1,5 млн доларів за рішення залишитись в спорті і продовжити виступи.[13] Ті ж джерела вказали, що результати виступів бійця не вплинуть на названу суму. З цього рішення продовжилась низка невдач Ємельяненка, широко обговорювана у пресі й у колах вболівальників. Влітку Федір вийшов на бій проти екс-чемпіона PRIDE у двох вагових категоріях і діючого чемпіона Strikeforce у напівважкій вазі Дена Хендерсона. Менеджмент Ємельяненка був підданий критиці за обрання такого суперника: Ден, який на момент бою мав неповний 41 рік, був значно старший за Федора, до того ж був значно легшим від нього — попередні вісім років він змагався лише у категоріях до 84 і 93 кг. Втім, сам Хендерсон не вважав, що ці фактори вплинуть на результат поєдинку. Змагання бійців, організоване у важкій вазі, тривало чотири хвилини. Після різкого обімну ударами на початку раунду бійці увійшли в клінч, де ініціативою заволодів Хендерсон. Після того, як бій відновився на дистанції, бійці знову розпочали обмін ударами, в ході якого Ден Хендерсон був збитий Федором на настил клітки. Приголомшений ударом, американець зміг зробити переворот, зайшов Ємельяненку за спину і правим аперкотом відправив того в нокаут. Рефері кинувся припиняти двобій, але Хендерсон встиг завдати ще кілька ударів, один з яких привів «Останнього імператора» до тями. Федір спробував підвестись, але змагання вже було зупинене. Після третьої поспіль дострокової поразки Федір Ємельяненко був звільнений з чемпіонату Strikeforce.[14]

Завершення кар'єри[ред. | ред. код]

Брати Ємельяненки: Іван, Федір та Олександр.

2011 рік Федір завершив успішними виступами проти чемпіона світу з греплінгу за версією ADCC Джеффа Монсона та олімпійського чемпіона з дзюдо Сатосі Ісії. В червні 2012 року Ємельяненко провів останній бій, у якому виграв нокаутом у ветерана змішаних єдиноборств Педру Різзу. Після цього спортсмен оголосив про завершення професійної кар'єри, і бажання зосередитись на родині та любительському спорті.[15]

За 12 років Федір Ємельяненко провів 39 поєдинків за правилами MMA, з них 34 виграв, 4 програв, 1 двобій був визнаний таким, що не відбувся. Протягом 8 років поспіль боєць залишався непереможеним, тричі завойовував титул чемпіона світу.

Традиційно виходив на бій у супроводі козацької народної пісні "Ой, то не вечір".

Діалог з UFC[ред. | ред. код]

Тривалий час адміністрація Абсолютного бійцівського чемпіонату боролась із російською організацією M-1 Global, співвласником якої є Федір,[16] за контракт Ємельяненка із UFC. Промоутери Федора не погоджувались на такі пункти контракту, як заборона участі у сторонніх чемпіонатах (зокрема із самбо) і зобов'язання проводити один додатковий бій вразі завоювання чемпіонського поясу,[17] а президент UFC Дана Уайт і господарі компанії «Zuffa» брати Фертітта не погоджувались на умови M-1 Global — спільна трансляція турнірів,[18] будівництво арени чемпіонату в Росії і входження російської команди «Red Devil Sport Club» в UFC.[17] Домовленості між сторонами досягнуто не було, а після трьох поразок Ємельяненка, отриманих поспіль, відпала необхідність у його виступах у найпрестижнішій організації зі змішаних єдиноборств.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ємельяненко вдруге одружений, виховує двох доньок, від другого шлюбу. Третьою донькою Федора, старшою, опікується його перша дружина.

У Ємельяненка є старша сестра. Два молодших брати Федора також виступають в бойових мистецтвах: Олександр є успішним бійцем змішаного стилю, а Іван — знавцем самбо.

Статистика в змішаних бойових мистецтвах[ред. | ред. код]

Результат Противник Спосіб Раунд Час Дата Місце Подія Примітки
Перемога Бразилія Педру Різзу Нокаут (удари кулаками) 1 1:24 02012-06-21 21 червня 2012 Росія Санкт-Петербург, Росія «M-1 Global: Fedor vs. Rizzo»
Перемога Японія Сатосі Ісії Нокаут (удари кулаками) 1 2:29 02011-12-31 31 грудня 2011 Японія Сайтама, Японія «Dream: Genki Desu Ka!»
Перемога США Джефф Монсон Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02011-11-20 20 листопада 2011 Росія Москва, Росія «M-1 Global: Fedor vs. Monson»
Поразка США Ден Хендерсон Технічний нокаут (удари кулаками) 1 4:12 02011-07-31 31 липня 2011 США Чикаго, Іллінойс США «Strikeforce: Fedor vs. Henderson»
Поразка Бразилія Антоніу Сілва Технічний нокаут (рішення лікаря) 2 5:00 02011-02-12 12 лютого 2011 США Іст-Резерфорд, Нью-Джерсі, США «Strikeforce: Fedor vs. Silva»
(чвертьфінал Гран-прі)
Поразка Бразилія Фабрісіу Вердум Підкорення (удушення ногами і больовий прийом на руку) 1 1:09 02010-06-26 26 червня 2010 США Сан-Хосе, Каліфорнія, США «Strikeforce: Fedor vs. Werdum»
Перемога США Бретт Роджерс Технічний нокаут (удари кулаками) 2 1:48 02009-11-07 7 листопада 2009 США Чикаго, Іллінойс США «Strikeforce: Fedor vs. Rogers» Захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога Білорусь Андрій Арловський Нокаут (удар кулаком) 1 3:14 02009-01-24 24 січня 2009 США Анахайм, Каліфорнія, США «Affliction: Day of Reckoning» Захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога США Тім Сильвія Підкорення (удушення руками) 1 0:36 02008-07-19 19 липня 2008 США Анахайм, Каліфорнія, США «Affliction: Banned» Виграв титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога Південна Корея Хон-Ман Чхве Підкорення (больовий прийом на руку) 1 1:54 02007-12-31 31 грудня 2007 Японія Сайтама, Японія «Yarennoka! New Years Eve 2007»
Перемога США Метт Ліндленд Підкорення (больовий прийом на руку) 1 2:58 02007-04-14 14 квітня 2007 Росія Санкт-Петербург, Росія «BodogFight: Clash of the Nations»
Перемога Австралія Марк Хант Підкорення (больовий прийом на руку) 1 8:16 02006-12-31 31 грудня 2006 Японія Сайтама, Японія «Pride Shockwave 2006» Захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога США Марк Колмен Підкорення (больовий прийом на руку) 2 1:15 02006-10-21 21 жовтня 2006 США Лас-Вегас, Невада, США «Pride 32»
Перемога Бразилія Вагнер Мартінс Підкорення (ударами кулаками) 1 0:26 02005-12-31 31 грудня 2005 Японія Сайтама, Японія «Pride Shockwave 2005»
Перемога Хорватія Мірко Філіпович Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02005-08-28 28 серпня 2005 Японія Сайтама, Японія «Pride Final Conflict 2005» Захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога Японія Цуйосі Косака Технічний нокаут (рішення лікаря) 1 10:00 02005-04-03 3 квітня 2005 Японія Йокогама, Японія «Pride Bushido 6»
Перемога Бразилія Антоніу Родріґу Ноґейра Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02004-12-31 31 грудня 2004 Японія Сайтама, Японія «Pride Shockwave 2004» Захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії. Виграв Гран-прі.
Не відбувся Бразилія Антоніу Родріґу Ноґейра Рішення суддів (одностайне) 1 3:52 02004-07-15 15 липня 2004 Японія Сайтама, Японія «Pride Final Conflict 2004»
(фінал Гран-прі)
Бій визнаний таким, що не відбувся. Причина: випадкове глибоке розсічення лоба, отримане Ємельяненком під час бою.
Перемога Японія Наоя Оґава Підкорення (больовий прийом на руку) 1 0:54 02004-08-15 15 серпня 2004 Японія Сайтінокіама, Японія «Pride Final Conflict 2004»
(півфінал Гран-прі)
Перемога США Кевін Рендлмен Підкорення (больовий прийом на руку) 1 1:33 02004-06-20 20 червня 2004 Японія Сайтама, Японія «Pride Critical Countdown 2004»
(чвертьфінал Гран-прі)
Перемога США Марк Колмен Підкорення (больовий прийом на руку) 1 2:11 02004-04-25 25 квітня 2004 Японія Сайтама, Японія «Pride Total Elimination 2004»
(відкриття Гран-прі)
Перемога Японія Юдзі Нагата Технічний нокаут (удари кулаками) 1 1:02 02003-12-31 31 грудня 2003 Японія Кобе, Японія «Inoki Bom-Ba-Ye 2003»
Перемога Канада Гері Ґудрідж Технічний нокаут (удари кулаками) 1 1:09 02003-08-10 10 серпня 2003 Японія Сайтама, Японія «Pride Total Elimination 2003»
Перемога Японія Кадзуюкі Фудзіта Підкорення (удушення руками) 1 4:17 02003-06-08 8 червня 2003 Японія Токіо, Японія «Pride 26»
Перемога Литва Егідіюс Валавічюс Підкорення (больовий прийом на руку) 2 1:11 02003-04-05 5 квітня 2003 Литва Вільнюс, Литва «Rings Lithuania: Bushido Rings 7»
Перемога Бразилія Антоніу Родріґу Ноґейра Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02003-03-16 16 березня 2003 Японія Йокогама, Японія «Pride 25» Виграв титул чемпіона у важкій ваговій категорії.
Перемога США Хіт Херрінґ Технічний нокаут (рішення лікаря) 1 10:00 02002-11-24 24 листопада 2002 Японія Токіо, Японія «Pride 23»
Перемога Нідерланди Семмі Схілт Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02002-06-23 23 червня 2002 Японія Сайтама, Японія «Pride 21»
Перемога Австралія Кріс Хейзмен Технічний нокаут (удари кулаками) 1 2:50 02002-02-15 15 лютого 2002 Японія Йокогама, Японія «Rings: World Title Series Grand Final»
(фінал турніру)
Виграв титул чемпіона у вільній вазі.
Перемога Велика Британія Лі Хездел Підкорення (удушення руками) 1 4:50 02001-12-21 21 грудня 2001 Японія Йокогама, Японія «Rings: World Title Series 5»
(півфінал турніру)
Перемога Японія Рюсі Янагісава Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02001-10-20 20 жовтня 2001 Японія Токіо, Японія «Rings: World Title Series 4»
(чвертьфінал турніру)
Перемога Бразилія Ренату Собрал Рішення суддів (одностайне) 2 5:00 02001-08-11 11 серпня 2001 Японія Токіо, Японія «Rings: 10th Anniversary»
(півфінал турніру)
Виграв титул чемпіона у важкій вазі. Другий фіналіст турніру, американець Боббі Хоффмен, відмовився від фінального змагання.
Перемога США Керрі Шолл Підкорення (больовий прийом на руку) 1 1:47 02001-04-20 20 квітня 2001 Японія Токіо, Японія «Rings: World Title Series 1»
(чвертьфінал турніру)
Перемога Болгарія Михаїл Апостолов Підкорення (удушення руками) 1 1:03 02001-04-06 6 квітня 2001 Росія Єкатеринбург, Росія «Rings Russia: Russia vs. Bulgaria»
Поразка Японія Цуйосі Косака Технічний нокаут (розсічення) 1 0:17 02000-12-22 22 грудня 2000 Японія Осака, Японія «Rings: King of Kings 2000»
(блок Б)
Удар, яким Косака розсік Ємельяненку брову, був заборонений але випадковий. Прийняте рішення не переглядалось.
Перемога Бразилія Рікарду Арона Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02000-12-22 22 грудня 2000 Японія Осака, Японія «Rings: King of Kings 2000»
(блок Б)
Перемога Японія Хіроя Такада Нокаут (удари кулаками) 1 0:12 02000-09-05 5 вересня 2000 Японія Токіо, Японія «Rings: Battle Genesis 6»
Перемога Грузія Левон Лагвілава Підкорення (удушення руками) 1 7:24 02000-08-16 16 серпня 2000 Росія Тула, Росія «Rings: Russia vs. Georgia»
Перемога Болгарія Мартин Лазаров Підкорення (удушення руками) 1 2:24 02000-05-21 21 травня 2000 Росія Єкатеринбург, Росія «Rings Russia: Russia vs. Bulgaria»

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]