Єрмощенко Веніамін Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єрмощенко Веніамін Йосипович
Єрмощенко Веніамін Йосипович.jpg
Народився 17 листопада 1889(1889-11-17)
Малоархангельський повіт[d], Орловська губернія, Російська імперія
Помер 26 вересня 1937(1937-09-26) (47 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада Член Всеросійської ради[d]
Військове звання рядовий
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)[d] і КПРС

Веніамін Йосипович Єрмощенко (17 листопада 1889, с. Городецкоє — 26 вересня 1937, Москва) — український державний і політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1889 році в Орловській губернії в сім'ї учителя. З 1909 р. працював на шахтах Донбасу. Тоді ж вступив до РСДРП(б). У 1912–1914 роках був серед організаторів і керівників Юзово-Петрівського та Макіївського комітетів РСДРП(б), мав партийну кличку «Молодий шахтар». У травні 1914 р. за революційну діяльність Єрмощенка заарештовано і заслано до Астраханської губернії, звідки втік. У 1915 р., повернувшись на Донбас, брав участь в організації Горлівсько-Щербинівського страйку 1916 р. У червні того ж року його знову заарештовано і заслано до Астраханської губернії. У 1917 р. В. Й. Єрмощенко — член Самарського комітету РСДРП(б), делегат VI з'їзду РСДРП(б). Він брав участь у Жовтневому збройному повстанні у Петрограді, був делегатом Другого Всеросійського з'їзду рад робітничих і солдатських депутатів, який проголосив встановлення радянської влади в Росії. Після революції працював на партійній, радянській і господарській роботі в Поволжі, Україні, Москві.

У грудні 1919 р. з метою пристосування центральних органів радянської влади до воєнних умов, які існували в той час в Україні, за рішенням Центрального Виконавчого Комітету Рад (ЦВК) та Ради Народних Комісарів України створюється Тимчасовий надзвичайний орган державної влади — Всеукраїнський Революційний Комітет (Всеукрревком), який очолив Г.Петровський. Керуючим Справами цього Комітету призначається В.Єрмощенко. Він налагоджує роботу і зв'язок відповідних комісій та місцевих ревкомів (губернських, повітових, волосних і сільських). Бере участь у підготовці документів з першочергових питань, які видавав Всеукрревком на початку 1920 р. Це, зокрема, постанови про об'єднання діяльності УСРР і РСФРР, про порядок розподілу роботи між членами уряду, про термін скликання Всеукраїнського з'їзду рад, про використання архівів. Видані були й положення про основні засади організації земельної справи в Україні та положення про «Укрсовтрударм». В апараті Всеукрревкому організовує інструкторський відділ чисельністю до 110 осіб, придатних для роботи на селі, завдяки яким можна було б тримати зв'язок з місцевими органами влади. Готує також проект організації шкіл з радянського будівництва.

Коли більша частина території України була зайнята радянськими військами, діяльність Всеукрревкому як органу, який виконав поставлені перед ним завдання, вважалася закінченою. Постановою Президії ВУЦВК від 20.02.1920 р., під якою є також підпис і Керуючого справами В.Єрмощенка, знов утворено Раду Народних Комісарів і затверджено її склад. У 1920–1925 роках Єрмощенко працює відповідальним секретарем Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК), головою якого довгий час був Г. Петровський. Потім переїжджає до Москви. Документів про цей період не знайдено. Але відомо, що він був репресований органами НКВС СРСР і його життя трагічно обірвалося у 1937 році.

Посилання[ред. | ред. код]