ІЖ-18
| ІЖ-18 | |
|---|---|
| Тип | Однозарядна рушниця[1] |
| Походження |
 СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1964 — н.ч. |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Іжевський механічний завод[2][3] |
| Виготовлення | з 1964[4] |
| Характеристики | |
| Вага | 2,4 — 2,7 кг[2] |
| Довжина ствола | 675 або 730 мм[5][2] |
|
| |
| Калібр | 12, 16, 20, 28 та 32 калібр[5] пізніше .410 калібр[2] та .366 TKM[6] |
| Дія | Переламний затвор[5] |
| Приціл | Механічний[4] |
ІЖ-18 однозарядна рушниця з переламним затвором.[1]
Історія[ред. | ред. код]
ІЖ-18 було розроблено в 1962—1963 як наступника ІЖК, а з 1964 року розпочалося серійне виробництво.[5][4]
В листопаді 1964 року вартість звичайної ІЖ-18 становила 28 рублів.[5]
З січня 1979 року[7] розпочалося виробництво ІЖ-18E-20M та ІЖ-18-410M.[2][4]
В травні 1981 року стандартна ІЖ-18 коштувала 22 рублі 50 копійок, а стандартна ІЖ-18E — 37 рублів 50 копійок.[8]
З травня 2018 року ЗАО «Техкрим» почало випускати знімні стволи довжиною 520 мм ТК600 для ІЖ-18. Зі стволом TK600 рушниця може стріляти набоями .366 TKM.[6]
Невідому кількість ІЖ-18 було продано в інші країни.[3]
Конструкція[ред. | ред. код]
ІЖ-18 це однозарядна безкуркова розбірна рушниця.[5][4]
Ствол хромований з чоком біля дульного зрізу[4]. Знімний ствол зроблено зі сталі 50А.[8]
Радянські рушниці ложу та цівку з горіха, берези або буку.[9][4]
Варіанти[ред. | ред. код]
- ИЖ-18[5][8][10]
- ИЖ-18М — версія ІЖ-18 з січня 1979 року[7][3][4][10]
- ИЖ-18Е, з автоматичним екстрактором[8][2][11]
- ИЖ-18ЕМ — версія ІЖ-18E, з початку 1980-х років[3][4][10]
- ИЖ-18Е-20М, експортний варіант (ІЖ-18E під набій 20/76 мм Magnum)[7][4][2][10]
- ИЖ-18-410М, експортний варіант (ІЖ-18 під набій .410/76 мм Magnum)[7][2][10]
- ИЖ-18МК — версія ІЖ-18M, з 1988 року[12]
- ИЖ-18М-M — версія ІЖ-18M, з 1992 року
- ИЖ-18МН — з 1994 року, однозарядна гвинтівка[13]
Користувачі[ред. | ред. код]
СРСР — 1600 рушниць ІЖ-18 було придбано для зоопарків, заказників та заповідників Радянського Союзу допоміжною зброєю для працівників.[3] Також ці рушниці було дозволено використовувати цивільним для полювання[5][2][4]
Білорусь — за часів Радянського Союзу рушниці в БРСР продавали цивільному населенню для полювання[14]
Болгарія[15]
Чехія[16]
Казахстан —за часів Радянського Союзу рушниці в Казахській РСР продавали цивільному населенню для полювання[17]
Латвія —за часів Радянського Союзу рушниці в Латвійській РСР продавали цивільному населенню для полювання[18]
Молдова — за часів Радянського Союзу рушниці в Молдавській РСР продавали цивільному населенню для полювання[19]
Російська Федерація — за часів Радянського Союзу рушниці в РРФСР продавали цивільному населенню для полювання[13]
Україна —за часів Радянського Союзу рушниці в Українській РСР продавали цивільному населенню для полювання[20][21]
Об'єднане Королівство — невідома кількість була продана цивільним для полювання[22]
США — European American Armory почала імпортувати ІЖ-18 з Росії в 1998 році.[1] В січні 2004 року було підписано контракт між Remington Arms (Медісон, штат Північна Кароліна) та Іжевським механічним заводом.[23] В 2005 році Remington Arms почала імпортувати ІЖ-18 з Росії, вони завозили і продавали зброю під маркою Remington Spartan 100,[23] а ІЖ-18МН — під маркою Remington SPR 18[23]
Музейні екземпляри[ред. | ред. код]
- одна рушниця ІЖ-18EM-M знаходиться в колекції Тульського державного музея зброї в Тульському кремлі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в EAA Baikal IZH-18 // J. B. Wood. The Gun Digest Book of Firearms Assembly / Disassembly. Part V: Shotguns. 2nd edition. Krause Publications, 2002. pages 94-100
- ↑ а б в г д е ж и к М. М. Блюм, И. Б. Шишкин. Охотничье ружьё. М., «Лесная промышленность», 1983. стр.81-84
- ↑ а б в г д Э. Корепанов. Ижевские ружья: прошлое, настоящее, будущее // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 1, 1987. стр.26-28
- ↑ а б в г д е ж и к л м Наши ружья. ИЖ-18 // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 1, 1987. стр.48-49
- ↑ а б в г д е ж и Отечественные ружья // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 11, 1964. стр.21
- ↑ а б Михаил Дегтярев. Перспективное вложение. Вкладной ствол ТК 600 калибра .366 ТКМ // журнал «Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение», № 6, 2018
- ↑ а б в г И. Шишкин. Новые ружья на ВДНХ // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 1, 1979. стр.30-31
- ↑ а б в г Отечественное охотничье оружие. ИЖ-18 // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 5, 1981. стр.9
- ↑ М. М. Блюм, И. Б. Шишкин. Твоё ружьё. М., «Физкультура и спорт», 1989. стр.62-64
- ↑ а б в г д ИЖ-18 // В. Н. Трофимов. Отечественные охотничьи ружья гладкоствольные. М., ДАИРС, 2000. стр.34-43
- ↑ Михаил Драгунов. Генератор идей. К 75-летию Г. Я. Протопопова // журнал «Калашников. Оружие. Боеприпасы. Снаряжение», № 9, 2005. стр.54-58
- ↑ Товары народного потребления. Каталог. Автомобили. Мотоциклы. Мотороллеры. Спортивно-охотничье оружие и патроны / сост. Н. В. Аксенов. М., 1988.
- ↑ а б «ружьё одноствольное с нарезным стволом ИЖ-18МН кал. 7,62х51 мм»
Перечень служебного и гражданского оружия и боеприпасов к нему, вносимых в Государственный кадастр служебного и гражданского оружия (утверждён распоряжением Правительства РФ № 1207-р от 3 августа 1996 года) - ↑ «2.1.1.2-1/076 Ружье одноствольное охотничье ИЖ-18Е»
Указ Президента Республики Беларусь № 71 от 13 февраля 2003 года «Об утверждении Положения о порядке ведения и издания Государственного кадастра служебного и гражданского оружия и боеприпасов и Положения о порядке проведения сертификации служебного и гражданского оружия и боеприпасов» (редакция от 10 июля 2015 г.) - ↑ Иван Мечков. Ижовките. История и настояще. София, Еър Груп, 2011 — ISBN 9789549248241
- ↑ Kulová jednuška IŽ-18MN // «Střelecká revue», 2, 2002
- ↑ «Регистрационный номер: 2.3.1/034 Ружье одноствольное охотничье ИЖ-18М-М Для стрельбы применяются патроны калибра 12/70, 16/70, 20/76, 32/70, 410/76 мм»
Постановление Правительства Республики Казахстан № 1367 от 25 декабря 2002 года «Об утверждении Государственного кадастра гражданского и служебного оружия и патронов к нему» - ↑ Римантас Норейка. В гостях у латвийских охотников // журнал «Калашников. Оружие. Боеприпасы. Снаряжение», № 12, 2011. стр.44-48
- ↑ «2.1.3. Охотничье гладкоствольное оружие … 9. Ружье ИЖ-18М-М кал. 12/70; 12/76; 16/70; 20/76; 32/70; 410/76 Россия. Головное предприятие Ижевского механического завода»
Постановление правительства Республики Молдова Nr. 1173 от 19 декабря 1997 г. «Об отнесении некоторых моделей оружия к индивидуальному оружию» - ↑ ИЖ-18МН — точный выстрел по разумной цене // журнал «Оружие и охота», № 11, 2002
- ↑ «Моя первая встреча с охотниками из села Черныши, спрятавшегося в ярах на север от Канева, произошла лет двенадцать назад … Первое ружье — одностволку ИЖ-18 он приобрел после службы в армии через „Посылторг“. В советское время, до решения о регистрации охотничьего огнестрельного оружия в разрешительной системе МВД, подобное приобретение охотничьего ружья было вполне доступным и удобным, особенно для сельских охотников»
Владимир Урсул. Преемственность поколений // журнал «Оружие и охота», № 5, 2016 - ↑ «the Baikal, which was the first shotgun I actually bought. I seem to remember it cost £55 in 1986 from Sykes, a gunshop in Penrith, Cumbria»
Matthew Clark. My first gun — a Baikal single-barrel 12-bore // «Shooting Times» (November 16, 2016) - ↑ а б в Валерий Шилин. Российско-американский SPARTAN // журнал «Калашников. Оружие. Боеприпасы. Снаряжение», № 5, 2005. стр.40-43
Джерела[ред. | ред. код]
- Охотничье одноствольное ружьё ИЖ-18 // Спортивно-охотничье оружие и патроны. Бухарест, «Внешторгиздат», 1965. стр.16-17
- Л. Е. Михайлов, Н. Л. Изметинский. Ижевские охотничьи ружья. 2-е изд., испр. и доп. Ижевск, изд-во «Удмуртия», 1982. стр.97-118
- ИЖ-18 // А. А. Потапов. Всё об охотничьих ружьях. М., ФАИР-Пресс, 2011. стр.342-343
- Виктор Рон. Нарезная «переломка» из Ижевска // журнал «Оружие», No. 15/16, 2017. стр.64 — ISSN 1728-9203