ІЖ-2715

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ІЖ-2715
Иж 2715.JPG ІЖ-2715
Виробник ІжАвто
Роки виробництва 1972-2001
Наступник(и) ІЖ-2717
Стиль кузова 3-дверний пікап
Двигун(и) УЗАМ-412 L4 1,480 л
67 к.с.
Коробка передач 4-ступінчаста механічна
Колісна база 2400 мм
Довжина 4130 мм
Ширина 1590 мм
Висота 1825 мм
Вага 1015 кг
Найвища швидкість 125 км/год
Місткість баку 45 л
Споріднені Москвич-412
Москвич-2140
ІЖ-21251-Комбі
Москвич-427
Москвич-2137
Подібні Москвич-2335

ІЖ-2715 — радянський 2-6 місний (в різних модифікаціях) вантажно-пасажирський автомобіль з типом кузова фургон, пікап. Серійно випускався на Іжевському автозаводі протягом 25 років, в 1972-2001 роках.

Кабіна автомобіля двомісна, сидіння - роздільні з регулюванням сидіння водія по довжині і нахилу спинки. Створений на базі автомобіля Москвич-412 який також випускався в Іжевську. Випускався в комплектації з двигунами модифікації УЗАМ-412 (1,487 л, 75 к.с.) і УЗАМ-412ДЕ (1,487 л, 67 к.с.). Його вантажопідйомність становила 450-500 кг. Використовувався для перевезення невеликих партій вантажів.

Модифікації[ред. | ред. код]

Випускалося 2 покоління автомобілів ІЖ-2715 в різних модифікаціях.

Перше покоління[ред. | ред. код]

Перше покоління випускалося в 1972-1982 роках. Передня частина автомобіля була запозичена від 412-го Москвича. На деякі експортні модифікації встановлювалася переднє облицювання і фари (виробництва НДР), також випускався в ці ж роки в Іжевську ІЖ-2125 «Комбі».

Модифікації[ред. | ред. код]

  • ІЖ-2715 — легковий суцільнометалевий фургон. Мав двостулкові задні двері. Випускався в 1972-1982 роках.
  • ІЖ-27151 — пікап. Задній борт відкидається вниз. Випускався в 1974-1982 роках.

Друге покоління[ред. | ред. код]

В 1982 році відбулося оновлення всього модельного ряду автомобілів ІЖ, замість успадкованої від АЗЛК решітки радіатора вони отримали нові чорні грати розробки ІжАвто з круглими фарами. Також нове покоління отримало новий капот, втоплені ручки і дверці без вікон.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • ІЖ-2715-01 — легковий суцільнометалевий фургон. Випускався в 1982-1997 роках.
  • ІЖ-2715-011 (АІ-76) -014 (АІ-93) — легковий суцільнометалевий фургон.
  • ІЖ-27151-01 — пікап. Випускався в 1982-1997 роках.
  • ІЖ-27156 — шестимісний вантажно-пасажирський варіант. Випускався в 1988-2001 роках. Дана модифікація призначалася як для перевезення вантажів, так і для короткочасного перевезення пасажирів. Конструкція автомобіля в основному повторювала модель вантажного фургону ІЖ 2715-01, відрізняючись від нього трансформованим заднім вантажним відсіком, уздовж бортів якого було встановлено два відкидних двомісних сидіння. Крім цього на місці глухих боковин будки з'явилися два великих вікна з зсувними склом для припливу повітря, і скло на лівій стулці задніх дверей. Скло в перегородці, що відокремлює кабіну від вантажного відділення, також стало зсувним. У салоні на рівні голів пасажирів розмістили додаткові м'які накладки і під стелею - плафон освітлення. Відповідно до вимог пасивної безпеки так само були підсилени багатосилові елементи кузова.
  • «Elite PickUp» — експортна модифікація ІЖ-2715 з подовженою платформою. У СРСР була відомий під індексом Іж-27151-013-01. Спочатку автомобіль поставлявся тільки до Латинської Америки (зокрема, до Панами, звідки радянська торгова організація Автоекспорт отримала замовлення на постачання), але пізніше продавався також у Фінляндії. Свою назву отримав за аналогією з експортним найменуванням Москвича-412, на деяких ринках продавали як Elite 1500. Основною відмінністю від пікапів для внутрішнього ринку були подовжена вантажна платформа і квадратні передні фари, як на Москвичах і ІЖ першого покоління. Блоки поворотів і габаритних вогнів залишалися колишніми, від ІЖ серії «ІЕ» останніх років випуску. Колісна база і технічна начинка залишилися без змін.

Машина призначалася для об'ємних легковагих вантажів. При збільшенні корисного обсягу вантажної платформи заявлена вантажопідйомність залишилася колишньою. У разі перевантаження машини розвантажувався передній міст і порушувалася керованість.

Відомо також, що у дев'яності роки на базі таких пікапів «Іжмаш» виготовив для внутрішнього ринку дослідну партію з 10 вантажопасажирських машин — з «заскленим» фургоном. Частина з них використовувалася як санітарні автомобілі, але вони не пішли в серію через погану керованість при завантаженні задньої осі. Також деякі фургони переобладнувалися своїми власниками у вантажопасажирські самостійно.

Варіанти зовнішнього вигляду[ред. | ред. код]

Всі варіанти випуску зовнішнього вигляду ІЖ-2715 можна приблизно розділити на чотири основні види (за матеріалами сайту автомодельного бюро):

  • Перший варіант — боковина будки має три ребра жорсткості, на кузові автомобіля ребер немає, бампер і облицювання радіатора хромовані, задні двері гладкі з металевої емблемою «ІЖ 1500 ГР». Замість заднього бампера — трубка, що складається з трьох частин.
  • Другий варіант — боковина будки має три ребра жорсткості, на кузові автомобіля — одне. Облицювання радіатора і передній бампер пофарбовані в колір автомобіля. Останнє аналогічно першому варіанту.
  • Третій варіант — боковина будки має три ребра жорсткості, на кузові автомобіля — два ребра, задні двері гладкі з виштамповкою «ІЖ-2715». Облицювання радіатора і передній бампер пофарбовані в колір автомобіля. Передній бампер міг бути з «іклами», а на передній частині будки могло бути ребро жорсткості. Задній бампер являв собою дві трубки з боків кузова.
  • Четвертий варіант — автомобілі з новою чорною решіткою радіатора, утопленими ручками дверей, виштамповкою на даху і боковині кабіни водія. Є ребро жорсткості на передній частині будки, три виштамповки у формі вікон на боковинах будки, два ребра жорсткості на задніх дверях і виштамповки «ІЖ-2715» на правій половині задніх дверей і у формі вікна на лівій. Замість заднього бампера — трубка по центру кузова, бокових трубок немає. Передній бампер забарвлений в колір автомобіля, а на автомобілях останніх років випуску — чорний пластиковий бампер. Саме на базі четвертого варіанта випускався ІЖ-27156 — з одним вікном на кожній бічній панелі будки і ззаду на лівих дверях, ззаду по центру — підніжка, передній бампер і облицювання радіатора — в колір кузова або чорним.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Тип кузова Суцільнометалевий фургон несучого типу із знімною верхньою частиною
Габаритні розміри 4130х1590х1825 мм
Колісна база 2400 мм
Дорожній просвіт 193 мм
Споряджена маса 1015 кг
Максимальна маса 1615 кг
Обсяг багажника 1600 л
Тип двигуна Бензиновий, чотиритактний, карбюраторний
Об'єм двигуна 1480 см³
Потужність двигуна 67/5500 к.с./об/хв (АІ 1976 66.6)
Обсяг паливного бака 45 л
Коробка передач Механічна, чотириступінчаста
Система запалювання Контактна
Передня підвіска Незалежна, пружинна з поперечними важелями, з стабілізаторам поперечної стійкості
Задня підвіска Поздовжні напівеліптичні ресори з сережками у задніх вушках
Максимальна швидкість 125 км/год
Час розгону до 100 км/год 19 с
Тип приводу Задній
Розмір шин 175/70 R13

Галерея ІЖ «Каблук»[ред. | ред. код]

В автомоделізмі[ред. | ред. код]

Масштабна модель пікапа ІЖ-27151 під назвою «Москвич-пікап» в масштабі 1:43 виробляється на саратовському заводі «Тантал», сьогодні «Моссар». А також в серії «Автолегенди СРСР» компанією «ДеАгостіні» була випущена модель фургона ІЖ-27156 білого кольору (№ 72) і пікапа ІЖ-27151 гірчичного кольору того ж масштабу (№ 103).

Посилання[ред. | ред. код]