Москвич-408

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Москвич-408
Moskvich green front.jpg
Виробник Мзма/Азлк
Роки виробництва 1964-1976
Попередник(и) Москвич-407/403
Наступник(и) Москвич-2138
Клас малий сімейний автомобіль
Стиль кузова 4-дверний седан, 5-дверний універсал, 3-дверний фургон
Компонування Задній привід
Двигун(и) Р4, 1358 см³, 50 к.с. при 5000 об/хв
Колісна база 2400 мм
Довжина 4090 мм
Ширина 1550 мм
Висота 1480 мм
Вага 1045 кг
Найвища швидкість 122 км/год
Вмістимість баку 46 л.
Споріднені ІЖ-21251-Комбі, Москвич-412, Москвич-427, Москвич-2140, Москвич-426
Подібні Ford Cortina, Opel Kadett, Fiat 124, Renault 8/10, Wartburg 353

Москвич-408радянський легковий автомобіль малого класу, що випускався в 1964-1976 роках в Москві, на заводі МЗМА/АЗЛК, а також автомобільним заводом в Іжевську.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Москвич-408 - він же Moskvich Ellite на експортному ринку Франції - модель радянського легкового автомобіля першої групи малого класу, що виготовлялася з 1964 по 1975 рік в Москві, на заводі МЗМА (з 1968 року - АЗЛК), а також в 1966-1968 рр. в Іжевську. У 1969-1971 рр. автомобіль був модернізований і відрізнявся деякими деталями зовнішнього оформлення. Дизайн «Москвича» з елементами американського стайлінгу для свого часу був цілком оригінальним і модним, конструкція - сучасною, салон відрізнявся продуманим оформленням і достатньо високою комфортабельністю для того часу і даного класу, а автомобіль в цілому - відмінним співвідношенням ціни і якості. Тому значна частина «Москвичів» випуску 60-х була експортована, наприклад, в 1968 році - 55 % від річного обсягу виробництва.

Опис[ред.ред. код]

Moskvich green back.jpg

Кінець 1950-х - початок 1960-х років стали часом великих змін в області автомобільного дизайну. Саме у ці роки впродовж 1930х-40х і 50х років стиль, із округлими формами кузовів, почав замінятися новим, футуристичним (на ті часи) стилем. Новий стиль включав прямі або криві з невеликим вигином лінії ободів, чіткі ребра на поверхні кузова, прямокутні обводи даху, і так далі. Саме в цьому стилі був створений перший «Москвич» третього покоління - новий Москвич-408, покликаний замінити застарілий морально М-407/403. Його творці не уникнули впливу тодішнього «законодавця автомобільної моди» - американського автопрому, забезпечивши своє дітище модними, на ті часи, хвостовими кілями, та і в багатьох інших елементах дизайну автомобіля читаються американські «мотиви». Пояснити це можна тим, яке враження справила на радянських людей американська автовиставка в Москві 1959 року (перша і остання), на якій були представлені всі основні моделі трьох найбільших американських виробників. «За мотивами» експонатів цієї виставки був так само створений в 1960 році концептуальний прототип нової «Волги» ГАЗ-24, але з ним далі за пластиліновий макет справа не пішла.

Облицювання радіатора експортного М-408Э

Москвич-408 на момент початку виробництва - осінь 1964 року - мав дуже сучасний вигляд, можна навіть сказати - ультрамодний, адже гострі хвостові «кілі» на той момент не вийшли з моди повністю навіть в Америці (їх використовували всі моделі Cadillac, а також багато Buick і деякі ін. машини), а за європейськими мірками вони виглядали просто останнім писком моди (скажімо, саме в цей час вони були на «Мерседесах»). Машина виглядала нітрохи не гірше за свої закордонні аналоги, на зразок англійського Ford Cortina, французького Renault 8/10 або

Задні ліхтарі раннього М-408

німецького Opel Kadett. Відповідало до сучасного зовнішнього вигляду і оформлення салону - незграбна металева панель приладів з козирком над щитком, дуже стильний спідометр футуристичного вигляду, і так далі. Механічна частина також не відставала - двокамерний карбюратор, чотириступінчаста коробка передач, гальма, що автоматично регулюються, безпечний капот, що відкривається вперед, - все це не дуже часто зустрічалося в ті часи на автомобілях подібного класу.

Плюс до цього, машина була вельми вдало спропорціонована - при довжині трохи більше 4 м, «Москвич» мав колісну базу 2,4 м - всього на 30 см менше, ніж у «Волги» ГАЗ-21, при тому, що «Волга» перевершувала його по загальній довжині майже на метр.

Автомобіль споряджався модернізованим двигуном від моделі Москвич-403, що мав нижній розподільний вал і клапанний привід. Така конструкція вважалася застарілою, але все ще широко використовувалася, скажімо, на прототипі «Жигулів» Fiat-124 був саме нижнєвальний двигун. Потужність в 50 л.с. була на ті часи для автомобіля такого класу достатньої. Коробка передач мала синхронізацію на вищих передачах, важіль керування розташовувався на рульовій колонці - поширене рішення в ті роки. Підвіски мали класичну для тих років конструкцію - пружинна на поперечних важелях спереду, ресорна ззаду.

Оцінка успішності моделі[ред.ред. код]

До появи «Жигулів», «Москвич» був єдиним в СРСР загальнодоступним сімейним автомобілем. Компактніші машини (наприклад мотоколяски або «Запорожець») ніколи не мали в СРСР такої популярності, яку вони завоювали в Західній Європі (де масова автомобілізація відбулася саме за рахунок таких автомобілів - VW Cafer («Жук»), Citroen 2cv, Fiat-600 тощо), і не вважалися за повноцінний транспортний засіб, а машини більші (н. «Волга»), які складали більшість на Північно-американському континенті, продавалися населенню в обмеженій кількості, тому саме автомобілі цього класу «Москвичі», пізніше Іжі і «Жигулі» - стали в СРСР по-справжньому народними. Серед водіїв М-408 завжди був відомий як міцна і надійна машина. М-408 випускався тривалий час, до 1976 року, виглядаючи, не зважаючи на вдалий рестайлінг на рубежі десятиліть, до кінця цього періоду зовсім не сучасно, але слід відмітити, що і багато вдалих європейських автомобілів тих же років випускалися протягом не меншого терміну; скажімо, Peugeot-204 випускався з 1965 по 1976 роки en:Peugeot 204, Fiat-124 (прототип "Жигулів") випускався в Італії з 1966 по 1974 роки, Volvo 140 - з 1967 по 1974, а що мало відрізняється від нього за винятком зовнішнього оформлення і нового двигуна з верхнім розподілвалом Volvo-240 - з 1974 по 1993.

Крім того, Москвич-408 був довгі роки радянським автомобілем, що найбільше експортувався, до кінця 1960-х років на експорт йшло більше половини випущених автомобілів (експортні модифікації мали чотирифарне облицювання радіатора, потужніший двигун, хромові оклади рамок дверей і ущільнювачів скла), причому експорт йшов і в Західну Європу, переважно Францію, Бельгію, Скандинавські країни, Фінляндію. За європейськими мірками, «Москвич» був досить солідною машиною (класу family car - «сімейна машина»), покупців приваблювали невисока ціна, стильний зовнішній вигляд, високий рівень якості. У данській брошурі 1967 року слоганом «Москвича» була фраза - «Mære verd, end den koster», тобто щось подібне до «дешево і сердито», дослівно - «кращий за свою ціну» [1]. У Франції (і низці інших країн Європи) машину продавали під назвою Moskvitch Elite, оскільки номери з нулем посередині (на зразок 404, 405, 408 тощо) були запатентовані фірмою «Пежо» для своїх моделей. У Скандинавії, М-408 продавався під брендом Moskvich Carat [2].

Модифікації[ред.ред. код]

Москвич-427 на базі М-412 — зовні не відмінний від того, що випускався паралельно і відрізнявся в основному двигуном М-426 на базі пізнього М-408.

На базі М-408 в 1966 році був випущений фургон Москвич-433, а в 1967-му — універсал Москвич-426. Автомобіль Москвич-433 мав цілісні задні крила і красиві гофровані панелі на місці вікон. Перші варіанти Москвича-433 мали глуху перегородку з маленьким круглим віконцем між кабіною і вантажним відсіком. Пізніше верхню половину перегородки прибрали, вийшов борт висотою із спинку сидінь. Тепер можна було підібратися до поклажі і з боку кабіни. Багажні двері складалися з двох половин: верхня піднімалася вгору, нижня відкидалася вниз. Верхня панель могла мати скло від універсала, або ж замість нього ставилася гофрована сталева панель. У 1964 були створені два зразки Москвич-408 Турист, що були купе-кабріолетом класу GT (Gran Turismo) з впорсковим двигуном, завареними задніми дверима. Не були серійними і пікапи, які перероблялися з серійних машин для внутрішньозаводських потреб.

В ігровій і сувенірній індустрії[ред.ред. код]

Модель Москвича-408 в масштабі 1:43 спочатку випускала французька фірма Dinky Toys в 1970-х роках. На сьогодні така модель вважається раритетом в колах колекціонерів.

З середини 1970-х років і досі, скопійована з вищеназваного західного аналога, перша в СРСР крупносерійна масштабна модель 1:43, модель Москвич-408 у виконаннях з 4-ма круглими і 2-ма квадратними фарами випускається ПП «Тантал», пізніше «Агат», сьогодні «Моссар». Моделі виготовлені найбільшими тиражами, в порівнянні з іншими моделями автомобілів. Випускаються різні модифікації: меддопомога, пожежна, ДАІ, таксі, навчальний та ін.

В рамках журнальної серії «Автолегенди СРСР» від видавництва ДеАгостіні, в серпні 2010 (№ 14) випущена модель «Москвича-408» (2 круглі фари) вишневого кольору. Також ця модель (в зеленому кольорі) вийшла в Польщі в журнальній серії «Культові Автомобілі Польщі».

В рамках проекту «Наш Автопром» в 2010 р. випущена модель «Москвича-408 ЕЛІТ» в кольорах "зелена сосна" і "кобальтовий синій". Ця модель аналогічна згаданій вище моделі з журналу "Автолегенди СРСР", однак, окрім кольору, відрізняється чотирма фарами. Однак фари у 4-фарної моделі НАПа того ж діаметра, що й у 2-фарної моделі АЛ, тоді як фари справжнього 4-фарного М-408 були меншого діаметра, ніж у 2-фарного.

Примітки[ред.ред. код]