Москвич-408

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Москвич-408
Moskvich green front.jpg
Виробник Мзма/Азлк
Роки виробництва 1964-1976
Попередник(и) Москвич-407/403
Наступник(и) Москвич-2138
Клас малий сімейний автомобіль
Стиль кузова 4-дверний седан, 5-дверний універсал, 3-дверний фургон
Компонування Задній привід
Двигун(и) Р4, 1358 см³, 50 к.с. при 5000 об/хв
Колісна база 2400 мм
Довжина 4090 мм
Ширина 1550 мм
Висота 1480 мм
Вага 1045 кг
Найвища швидкість 122 км/год
Вмістимість баку 46 л.
Споріднені ІЖ-21251-Комбі, Москвич-412, Москвич-427, Москвич-2140, Москвич-426
Подібні Ford Cortina, Opel Kadett, Fiat 124, Renault 8/10

Москвич-408 - радянський легковий автомобіль малого класу, що випускався в 1964-1976 роках в Москві, на заводі МЗМА/АЗЛК, а також автомобільним заводом в Іжевську.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Москвич-408 - він же Moskvich Ellite на експортному ринку Франції - модель радянського легкового автомобіля першої групи малого класу, що виготовлялася з 1964 по 1975 рік в Москві, на заводі МЗМА (з 1968 року - АЗЛК), а також в 1966-1968 рр. в Іжевську. У 1969-1971 рр. автомобіль був модернізований і відрізнявся деякими деталями зовнішнього оформлення. Дизайн «Москвича» з елементами американського стайлінгу для свого часу був цілком оригінальним і модним, конструкція - сучасною, салон відрізнявся продуманим оформленням і достатньо високою комфортабельністю для того часу і даного класу, а автомобіль в цілому - відмінним співвідношенням ціни і якості. Тому значна частина «Москвичів» випуску 60-х була експортована, наприклад, в 1968 році - 55 % від річного обсягу виробництва.

Опис[ред.ред. код]

Moskvich green back.jpg

Кінець 1950х - початок 1960х років стали часом великих змін в області автомобільного дизайну. Саме у ці роки впродовж 1930х-40х і 50х років стиль, із округлими формами кузовів, почав змінятися новим, футуристичним (на ті часи) стилем. Новий стиль включав прямі або криві з невеликим вигином лінії ободів, чіткі ребра на поверхні кузова, прямокутні обводи даху, і так далі. Саме в цьому стилі був створений перший «Москвич» третього покоління - новий Москвич-408, покликаний замінити застарілий морально М-407/403. Його творці не уникнули впливу тодішнього «законодавця автомобільної моди» - американського автопрому, забезпечивши своє дітище модними, на ті часи, хвостовими кілями, та і в багатьох інших елементах дизайну автомобіля читаються американські «мотиви». Пояснити це можна тим, яке враження справила на радянських людей американська автовиставка в Москві 1959 року (перша і остання), на якій були представлені всі основні моделі трьох найбільших американських виробників. «За мотивами» експонатів цієї виставки був так само створений в 1960 році концептуальний прототип нової «Волги» ГАЗ-24, але з ним далі за пластиліновий макет справа не пішла.

Облицювання радіатора експортного М-408Э

Москвич-408 на момент початку виробництва - осінь 1964 року - мав дуже сучасний вигляд, можна навіть сказати - ультрамодний, адже гострі хвостові «кілі» на той момент не вийшли з моди повністю навіть в Америці (їх використовували всі моделі Cadillac, а також багато Buick і деякі ін. машини), а за європейськими мірками вони виглядали просто останнім писком моди (скажімо, саме в цей час вони були на «Мерседесах»). Машина виглядала нітрохи не гірше за свої закордонні аналоги, на зразок англійського Ford Cortina, французького Renault 8/10 або

Задні ліхтарі раннього М-408

німецького Opel Kadett. Відповідало до сучасного зовнішнього вигляду і оформлення салону - незграбна металева панель приладів з козирком над щитком, дуже стильний спідометр футуристичного вигляду, і так далі. Механічна частина також не відставала - двокамерний карбюратор, чотириступінчаста коробка передач, гальма, що автоматично регулюються, безпечний капот, що відкривається вперед, - все це не дуже часто зустрічалося в ті часи на автомобілях подібного класу.

Плюс до цього, машина була вельми вдало спропорціонована - при довжині трохи більше 4 м, «Москвич» мав колісну базу 2,4 м - всього на 30 см менше, ніж у «Волги» ГАЗ-21, при тому, що «Волга» перевершувала його по загальній довжині майже на метр.

Автомобіль споряджався модернізованим двигуном від моделі Москвич-403, що мав нижній розподільний вал і клапанний привід. Така конструкція вважалася застарілою, але все ще широко використовувалася, скажімо, на прототипі «Жигулів» Fiat-124 був саме нижнєвальний двигун. Потужність в 50 л.с. була на ті часи для автомобіля такого класу достатньої. Коробка передач мала синхронізацію на вищих передачах, важіль керування розташовувався на рульовій колонці - поширене рішення в ті роки. Підвіски мали класичну для тих років конструкцію - пружинна на поперечних важелях спереду, ресорна ззаду.

Оцінка успішності моделі[ред.ред. код]

До появи «Жигулів», «Москвич» був єдиним в СРСР загальнодоступним сімейним автомобілем. Компактніші машини (наприклад мотоколяски або «Запорожець») ніколи не мали в СРСР такої популярності, яку вони завоювали в Західній Европі (де масова автомобілізація відбулася саме за рахунок таких автомоїблей - VW Cafer («Жук»), Citroen 2cv, Fiat-600 і т. д.) , і не вважалися за повноцінний транспортний засіб, а машини більші (н. «Волга»), які складали більшість на Північно-американськрму континенті, продавалися населенню в обмеженій кількості, тому саме автомобілі цього класу «Москвичі», пізніше Іжі і «Жигулі» - стали в СРСР по-справжньому народними. Серед водіїв М-408 завжди був відомий як міцна і надійна машина. М-408 випускався тривалий час, до 1976 року, виглядаючи, не зважаючи на вдалий рестайлінг на рубежі десятиліть, до кінця цього періоду зовсім не сучасно, але слід відмітити, що і багато вдалих європейських автомобілів тих же років випускалися протягом не меншого терміну; скажімо, Peugeot-204 випускався з 1965 по 1976 роки [1], Fiat-124 (прототип "Жигулів") випускався в Італії з 1966 по 1974 роки, Volvo 140 - з 1967 по 1974, а що мало відрізняється від нього за винятком зовнішнього оформлення і нового двигуна з верхнім розподілвалом Volvo-240 - з 1974 по 1993.

Крім того, Москвич-408 був довгі роки радянським автомобілем, що найбільше експортувався, до кінця 1960х років на експорт йшло більше половини випущених автомобілів (експортні модифікації мали чотирифарне облицювання радіатора, потужніший двигун, хромові оклади рамок дверей і ущільнювачів скла), причому експорт йшов і в Західну Европу, переважно Францію, Бельгію, Скандинавські країни, Фінляндію. За європейськими мірками, «Москвич» був досить солідною машиною (класу family car - «сімейна машина»), покупців приваблювали невисока ціна, стильний зовнішній вигляд, високий рівень якості. У данській брошурі 1967 року слоганом «Москвича» була фраза - «Mære verd, end den koster», тобто щось подібне до «дешево і сердито», дослівно - «краще своєї ціни» [2]. У Франції (і низці інших країн Европи) машину продавали під назвою Moskvitch Elite, оскільки номери з нулем посередині (на зразок 404, 405, 408 і т. д.) були запатентовані фірмою «Пежо» для своїх моделей. У Скандинавії, М-408 продавався під брендом Moskvich Carat [3].

Модифікації[ред.ред. код]

Москвич-427 на базі М-412 - зовні не відмінний від того, що випускався паралельно і відрізнявся в основному двигуном М-426 на базі пізнього М-408.

На базі М-408 в 1966 році був випущений фургон Москвич-433, а в 1967-му - універсал Москвич-426. Автомобіль Москвич-433 мав цілісні задні крила і красиві гофровані панелі на місці вікон. Перші варіанти Москвича-433 мали глуху перегородку з маленьким круглим віконцем між кабіною і вантажним відсіком. Пізніше верхню половину перегородки прибрали, вийшов борт висотою із спинку сидінь. Тепер можна було підібратися до поклажі і з боку кабіни. Багажні двері складалися з двох половин: верхня піднімалася вгору, нижня відкидалася вниз. Верхня панель могла мати скло від універсала, або ж замість нього ставилася гофрована сталева панель. У 1964 були створені два зразки Москвич-408 Турист, що були купе-кабріолетом класу GT (Gran Turismo) з вприсковим двигуном, завареними задніми дверима. Не були серійними і пікапи, які перероблялися з серійних машин для внутрішньозаводських потреб.