Івайло Йорданов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Івайло Йорданов
Ivaylo Yordanov 2016.jpg
Особові дані
Народження 22 квітня 1968(1968-04-22) (51 рік)
  Самоков, Болгарія
Зріст 180 см
Вага 85 кг
Громадянство Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1979-1982 Болгарія «Рілскі Спортіст»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982–1989 Болгарія «Рілскі Спортіст» 199 (23)
1989–1991 Болгарія «Локомотив» (Г. О.) 51 (23)
1991–2001 Португалія «Спортінг» 183 (55)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991–2000 Болгарія Болгарія 51 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Івайло Йорданов (болг. Ивайло Йорданов, нар. 22 квітня 1968, Самоков) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Болгарії (1998).

Виступав, зокрема, за лісабонський клуб «Спортінг», за який виступав у більш ніж 250 офіційних матчах за десятиліття та виграв обидва головних національних титули. Провів 50 матчів за збірну Болгарії. Учасник двох чемпіонатів світу і чемпіонату Європи 1996 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1968 року в місті Самоков. Вихованець футбольної школи клубу «Рілскі Спортіст», де і розпочав професійну кар'єру і в якому провів сім сезонів, взявши участь у 199 матчах чемпіонату.

У 1989 році, у віці 21 року, Івайло перейшов в «Локомотив» (Горішня Оряховиця), за який виступав 2 сезони, ставши в 1991 році найкращим бомбардиром чемпіонату Болгарії.

Незважаючи на те, що «Локомотив» був одним із аутсайдерів болгарського чемпіонату, Йорданов зумів привернути до себе увагу лісабонського «Спортиіга», в який перейшов в 1991 році. Івайло грав за «Спортінг» десять сезонів, провівши 183 матчі і забивши 53 м'ячі. За час, проведений в Лісабоні, Йорданов встиг стати чемпіоном Португалії і володарем двох кубків країни. У 1997 році він був визнаний найкращим футболістом Болгарії. Постійні проблеми з травмами та діагностика розсіяного склерозу в 1997 році[1] призвели до виходу на пенсію 2001 року[2].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

28 травня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Болгарії в матчі зі збірною Бразилії.

Йорданов не зумів стати гравцем основи нападу болгар, не витримуючи конкуренції з Христо Стоїчковим, Любославом Пєнєвим і Емілем Костадіновим. Тим не менш Івайло був учасником двох чемпіонатів світу — 1994 року у США та 1998 року у Франції, зігравши на них загалом 7 матчів, а також на чемпіонаті Європи 1996 року в Англії, де зіграв 2 матчі.

Останній матч за збірну Йорданов зіграв 16 серпня з командою Бельгії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 51 матч, забивши 4 голи.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Йорданов залишився в «Спортінгу» і працював в структурі клубу[3]. На цій посаді він перебував 3 роки і спостерігав за молодим талантом Кріштіану Роналду. У 2004 році Йорданов був призначений помічником Христо Стоїчкова у збірній Болгарії. Свій пост Івайло залишив у 2007 році, після відходу Стоїчкова.

У 2010 році увійшов до скаутського відділу клубу «Літекс»[4] .

4 березня 2017 року він був призначений спортивним директором «Локомотива» (Горішня Оряховиця)[5].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Спортінг»: 1999–00
«Спортінг»: 1994–95
«Спортінг»: 1995, 2000

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stoyan Georgiev (18 June 2004). Yordanov: There is hope for Bulgaria. Novinite. Процитовано 26 March 2017. 
  2. Unlucky seven; UEFA.com, 11 July 2003
  3. Iordanov sees hope for Bulgaria; UEFA.com, 17 June 2004
  4. Ивайло Йорданов почна с Литекс [Ivaylo Yordanov started at Litex] (Bulgarian). Gong.bg. 7 June 2010. Архів оригіналу за 11 June 2010. Процитовано 7 June 2010.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  5. Ивайло Йорданов стана спортен директор на Локомотив (Горна Оряховица) [Ivaylo Yordanov became sports director of Lokomotiv (Gorna Oryahovitsa)] (Bulgarian). Top Sport. 3 March 2017. Процитовано 14 September 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]