Іванов Віктор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Сергійович Іванов
рос. Виктор Сергеевич Иванов
Народження 22 грудня 1924(1924-12-22)
Орєхово-Зуєво
Смерть 24 березня 1994(1994-03-24) (69 років)
Орєхово-Зуєво
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1942—1945
Партія КПРС
Звання гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної Зірки
Орден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеняМедаль «За відвагу»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «50 років радянській міліції»

Ві́ктор Сергі́йович Івано́в (рос. Виктор Сергеевич Иванов; 22 грудня 1924 — 24 березня 1994) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення розвідки 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії старшина. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Орєхово-Зуєво Московської області Росії в родині робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів школи, працював токарем на заводі.

До лав РСЧА призваний у жовтні 1942 року. Учасник німецько-радянської війни з січня 1943 року. Воював на Ленінградському фронті.

Командир відділення автоматників 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї ударної армії гвардії старший сержант В. С. Іванов зі своїми підлеглими в період з 11 по 13 лютого 1944 року в районі річки Мустаєгі поблизу населеного пункту Куузіку (Естонія) успішно відбивав атаки супротивника, знищивши при цьому 15 ворожих солдатів.

Командир відділення розвідки 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії 21-ї армії гвардії старший сержант В. С. Іванов під час ведення розвідки поблизу населеного пункту Катері (північніше Виборга), 28 червня 1944 року захопив у полон двох солдатів супротивника, ще кількох знищив.

Під час форсування річки Ембах (річка Емаїнги, Естонія) 17 вересня 1944 року, гвардії старшина В. С. Іванов одним з перших увірвався до опорного пункту ворога і разом з бійцями свого відділення знищив до 20 солдатів і офіцерів супротивника, ще п'ятьох полонив. У подальшому взяв участь у відбитті трьох контратак.

Учасник параду Перемоги 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві.

Демобілізований у 1945 році, повернувся до рідного міста. З 1948 року працював у карному розшуку Орєхово-Зуєвського МВВС. У 1955 році заочно закінчив будівельний технікум, у 1964 — заочну спеціальну юридичну школу міліції. Член КПРС з 1955 року. У 1983 році майор міліції В. С. Іванов вийшов у запас.

Похований на Малодубенському кладовищі міста Орєхово-Зуєво.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.03.1945, 11.03.1985), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (26.07.1943), Червоної Зірки (20.09.1943), Слави 1-го (24.03.1945), 2-го (27.07.1944) та 3-го (21.02.1944) ступенів і медалями, в тому числі й «За відвагу» (25.01.1944).

Посилання[ред. | ред. код]