Ігнац Зайпель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнац Зайпель
нім. Ignaz Seipel
Ігнац Зайпель
Ignaz Seipel
Федеральний канцлер Австрії
1922 — 1924
Попередник Іоганн Шобер
Наступник Рудольф Рамек
Федеральний канцлер Австрії
1926 — 1929
Попередник Рудольф Рамек
Наступник Ернст Штреєрувіц
Народився 19 липня 1876(1876-07-19)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина[4]
Помер 2 серпня 1932(1932-08-02)[1][2][…] (56 років)
Перніц, Вінер-Нойштадт-Ланд, Нижня Австрія, Австрія
Похований Віденський центральний цвинтар
Відомий як дипломат, есперантист, політик, професор, католицький священник
Місце роботи Віденський університет і Зальцбурзький університет
Країна Австрія
Освіта Віденський університет
Політична партія Християнська соціалістична партія Австрії
Релігія Католицька церква
Підпис Ignaz Seipel (signature).JPG
Ігнац Зайпель (перший ряд, другий ліворуч)

Ігнац Зайпель (нім. Ignaz Seipel; 19 липня 1876, Відень2 серпня 1932, Перніц) - австрійський політик, Федеральний канцлер Австрії у 1922-24 та 1926-29 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігнац Зайпель був священиком у католицькій церкві. Згодом він здобув докторський ступінь з теології у 1903 році у Віденському університеті. Він був членом Християнської соціалістичної партії. під час Першої світової війни, написав багато відомих праць, в тому числі «Нація і Держава» (нім. Nation und Staat 1916), що допомогла посилити його роль у подальшому партійному житті. У своїх працях, на відміну від більшості його сучасників, таких як Вудро Вільсон та його риторика, він вбачав первинною функцією держави – захист суверенітету, а потім нації. [5]

Вперше Ігнац Зайпель вступив на пост Федерального канцлера у 1922 році та зберігав повноваження до 1924 року. Вдруге він займав цю посаду з 1926 до 1929 року. Його головною політикою було підтримання співробітництва між багатими промисловцями й воєнізованими підрозділами Хеймверу. Це призвело до посилення насильства на вулицях, що вилилось у масові заворушення, названі «Різнею 15 липня 1927 року».

Його політика також призвела до зростання невдоволення серед профспілок, й у червні 1924 року було здійснено замах на його життя [6].

У галузі зовнішніх відносин він підписав Протокол про реорганізацію Австрії в рамках Ліги Націй (4 жовтня 1922), а також уклав угоду з урядом Італії щодо координації зовнішньої політики між двома країнами.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Йоганн Шобер
Федеральний канцлер Австрії
19221924
Наступник:
Рудольф Рамек
Попередник:
Рудольф Рамек
Федеральний канцлер Австрії
19261929
Наступник:
Ернст Штреєрувіц