Віктор Адлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Адлер
нім. Victor Adler
Victor Adler.jpg
Народився 24 червня 1852(1852-06-24)[1][2]
Прага, Королівство Богемія[3]
Помер 11 листопада 1918(1918-11-11)[4][1][2] (66 років)
Відень[3]
·серцева недостатність
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Діяльність політик, дипломат, лікар, письменник, журналіст
Alma mater Віденський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][3]
Володіє мовами німецька[5]
Заклад Австрійський уряд
Посада член Палати Цислейтанії[d] і міністри закордонних справ країн світу[d]
Партія Соціал-демократична партія Австрії
Діти Фрідріх Адлер

Ві́ктор А́длер (нім. Victor Adler; нар. 24 червня 1852(18520624) — пом. 11 листопада 1918) — один із організаторів і лідерів Австрійської соціал-демократичної партії, прихильник австромарксизму. Батько Фрідріха Адлера.

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Адлера в Відні

Народився в сім'ї багатого єврейського купця. Лікар за фахом, почав політичну діяльність як радикал. Після знайомства з Енгельсом в 1883 році зацікавився марксизмом, а його погляди почали змішуватися в сторону соціал-демократії і врешті пристав до робітничого руху. Дружба та листування з Енгельсом продовжувалася й далі, особливо в 1889–1895 роках.

Віктор Адлер провів велику роботу щодо зміцнення на об'єднання соціал-демократичної парті Австрії. Саме підготований ним проект програми був прийнятий на партійному установчому з'їзді в Хайнфельді (31 грудня 1888 — 1 січня 1889). Адлер відіграв значну роль в розгортанні масового соціал-демократичного руху та в організації боротьби за введення загального виборчого права, якого вдалося досягнути 1907 року. На відміну від класичних марксистів Адлер не визнавав революційних методів боротьби і прагнув аби соціал-демократичний рух не виходив за рамки парламентської боротьби. Віктор Адлер був одним з головних розробників підтриманої соціал-демократами програми національно-культурних автономій. В умовах тодішнього загострення національного питання в імперії та національно визвольної боротьби ця програма об'єктивно сприяла як розпаду Австро-Угорської імперії так і призвела розпаду соціал-демократичного руху на окремі національні партії.

У Першу світову війну займав центристську позицію.

В листопаді 1918, незадовго до смерті, був міністром закордонних справ Австрійської Республіки в уряді Карла Реннера, виступав за об'єднання Австрії та Німеччини.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]