Артур Зейсс-Інкварт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Зейсс-Інкварт
нім. Arthur Seyß-Inquart
нім. Arthur Seyß-Inquart
Артур Зейсс-Інквартнім. Arthur Seyß-Inquart
Артур Зейсс-Інкварт у 1940 році

Час на посаді:
11 березня 1938 — 13 березня 1938
ПопередникКурт Шушніг
НаступникАвстрія була анексована, наступний канцлер — Карл Реннер

Час на посаді:
травень 1940 — вересень 1944
ПопередникАлександер фон Фалькенхаузен
Наступник-

Час на посаді:
30 квітня 1945 — 8 травня 1945
ПопередникЙоахим фон Ріббентроп
НаступникЛюдвіг Шверін фон Крозіг

Народився22 липня 1892(1892-07-22)
Стонаржов, Моравія, Австро-Угорщина
Помер16 жовтня 1946(1946-10-16) (54 роки)
Нюрнберг, Німеччина
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрія
Німеччина Німеччина
Національністьавстрієць
Політична партіяНСДАП (з 13 березня 1938)
ДружинаГертруда Машка
ДітиІнгеборга Кароліна Августа (нар. 18 вересня 1917), Ріхард (нар. 22 серпня 1921), Доротея (нар. 7 травня 1928)
Ріднябатько - Еміль Зейсс-Інкварт
мати - Августа Хіренбах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Артур Зейсс-Інкварт (нім. Arthur Seyß-Inquart, справжнє ім’я Артур Зайтіх, 22 липня 1892, Стонаржов, Моравія, Австро-Угорщина16 жовтня 1946, Нюрнберг, Німеччина) — австрійський політик і юрист, після аншлюсу 1938 року — німецький державний діяч Третього рейху, націонал-соціаліст, обергрупенфюрер СС (20 квітня 1941), правитель Австрії, окупованих Польщі й Нідерландів, військовий злочинець, страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу за злочини проти людства.

Початок кар’єри[ред. | ред. код]

Народився у Стонаржові в Моравії (у той час — частина Австро-Угорщини), молодший з шести дітей директора школи Еміля Зайтіха. У 1907 році родина переїхала до Відня та змінила слов’янське прізвище на німецьке, Зейсс-Інкварт. Одружився 1916 року, мав трьох дітей. Навчався у Віденському університеті на юриста.

В серпні 1914 пішов добровольцем на фронт. Служив у тірольських єгерських частинах на Російському, Румунському та Італійському фронтах в одному полку з Куртом Шушнігом, неодноразово нагороджений. Був тяжко поранений, закінчив університетський курс, знаходячись у шпиталі після поранення. З 1921 року займався власною адвокатською практикою, співробітничав з правими організаціями (майбутній Вітчизняний фронт), але дистанціювався від пронімецьких націонал-соціалістів.

Від перевороту 1933 до аншлюсу[ред. | ред. код]

У 1933 році на запрошення Енгельберта Дольфуса увійшов до складу австрофашистського уряду. Після вбивства Дольфуса бойовиками австрійських СС в липні 1934 року — державний радник за канцлера Шушніга. Поступово, усвідомлюючи неминучість об’єднання Австрії з Німеччиною, увійшов до кола націонал-соціалістів, забезпечивши їм представництво у верхньому ешелоні уряду Шушніга. У лютому 1938 року, під загрозою німецького вторгнення, Шушніг призначив Зейсс-Інкварта міністром внутрішніх справ. 11 березня 1938 Шушніг подав у відставку, а Зейсс-Інкварт направив німецькій владі «прохання про допомогу», під прикриттям якої вермахт перетнув австрійський кордон. Упродовж двох днів Зейсс-Інкварт був останнім канцлером Першої Республіки. 13 березня 1938 Зейсс-Інкварт вступив до НСДАП й підписав закон про входження Австрії до складу Третього рейху. До початку Другої світової війни він залишався імперським намісником (нім. Reichsstatthalter) Австрії (заступник — Ернст Кальтенбруннер) в ранзі групенфюрера СС.

Польща й Нідерланди[ред. | ред. код]

З травня 1939 Зейсс-Інкварт — міністр без портфелю в уряді Німеччини. Після окупації Польщі й створення на її території генерал-губернаторства — заступник генерал-губернатора Ганса Франка, відповідальний за південні області Польщі. Зейсс-Інкварту інкримінуються створення єврейських гетто та «надзвичайні заходи» під час придушення польського опору.

З травня 1940 — рейхскомісар окупованих Нідерландів. Під началом Зейсс-Інкварта були створені військові організації (Ландвахт) місцевих націонал-соціалістів; всі решта політичних рухів були заборонені 1941 року. Зейсс-Інкварт особисто відповідав за придушення місцевого спротиву, в тому числі страйків 1941 в Амстердамі й Арнемі. Загалом за час правління він затвердив близько 800 смертних вироків. Деякі джерела наводять цифру у 1500, включаючи до неї померлих у таборах, жертв депортації з Пюттена (жовтень 1944) та 117 вбитих у покарання за напад на главу СС в Нідерландах Ганса Ройтера (березень 1945). Слід зазначити, що після висадки союзників у Нормандії реальна влада в Нідерландах перейшла від адміністрації Зейсс-Інкварта до воєнної влади й гестапо.

Негайно після прибуття до Нідерландів Зейсс-Інкварт очистив від євреїв державні служби, газети й правління промислових підприємств. Починаючи з 1941, проводилась масова реєстрація євреїв, у Амстердамі було закладено гетто, а у Вестерборку — транзитний табір. Відправка євреїв до Бухенвальду й Маутгаузена почалась в лютому 1941 року. У вересні 1944, з наближенням військ союзників, всі в’язні Вестерборка були вивезені до Терезієнштадту. З 140 000 голландських євреїв війну пережили 44 500. Окрім євреїв, до роботи на Німеччину було залучено 530 000 голландців, в тому числі 250 000 — вивезено до Німеччини. Зейсс-Інкварт чинив опір наказам вивозити робочу силу на схід, й 1944 відправив лише 12 000 замість запланованих 250 000. Під час відступу з Голландії Зейсс-Інкварт, діючи узгоджено з Альбертом Шпеєром, саботували накази Берліна про «спалену землю». Наприкінці 1944 року наклав ембарго на поставки продовольства до окупованих районів Голландії, але під кінець наступної «Голодної Зими», в останні дні війни, погодився не перешкоджати гуманітарній операції Союзників зі скидання продуктів над бідуючими районами.

Після самовбивства Гітлера у квітні 1945, Зейсс-Інкварт замінив Ріббентропа на посту міністра закордонних справ в уряді Карла Деніца. Ймовірно, Гітлер до самої смерті не мав сумнівів щодо відданості Зейсс-Інкварта. 8 травня 1945 він здався союзникам у Гамбургу.

Суд у Нюрнберзі[ред. | ред. код]

У Нюрнберзі Зейсс-Інкварту поставили у провину злочини проти миру, планування й розпалювання агресивної війни, військові злочини та злочини проти людства. Його було визнано винним за усіма статтями, окрім злочинної змови. Стоячи на ешафоті, мовив: «Сподіваюсь, ця страта стане останньою трагедією Другої світової війни, а те, що сталось, послужить наукою: мир і взаєморозуміння мають існувати між народами. Я вірю в Німеччину» (нім. Ich hoffe, dass diese Hinrichtung der letzte Akt in der Tragödie des Zweiten Weltkriegs ist und dass die Lehre aus diesem Weltkrieg sein wird, dass Frieden und Verständnis zwischen den Völkern sein wird. Ich glaube an Deutschland).

Нагороди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Курт Шушніг
Федеральний канцлер Австрії
1938
Наступник:
Карл Реннер