Ассамська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ассамська мова
Поширена в: Індія, Бангладеш, Бутан
Носії: 15 млн.
Класифікація: Індо-Європейська
Індоіранська гілка
Індоарийська група
Східна підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 as
ISO 639-2 asm
індоарійські мовні групи

Ассамська мова (অসমিয়া, Ассамія) — мова індоарійської групи індоєвропейської сім'ї. Є рідною приблизно 15 мільйонам людей, що живуть переважно в північно-східному індійському штаті Асом і сусідніх штатах. Невеликі меншини, що говорять ассамською мовою, живуть також в Бангладеші і Бутані. Ассамська мова використовує пристосовану бенгальську абетку.

Ассамська мова близька бенгальській мові і орія. Всі три мови відбулися з магадхи, східного діалекту пракриту. Найстародавніші сувої ассамською мовою датуються XIV століттям за часів правління короля Дурлабхнараяна. На ассамську мову за історію її існування значно впливали тибето-бірманські та австроазійські мови.

Новий розвиток отримала у XIX ст. Появі літературної мови сприяла поети та письменники Хемчандра Баруа та Ґунабхірам Баруа. Засновником сучасної ассамської літератури вважається Лакшмінатх Безбаруа. Елегію, сонет та білий вірш до ассамської літератури ввів Хітешвар Барбаруа. Засновником історичного роману став Раджанікант Бордолай.