Асамська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Асамська мова
Поширена в: Індія, Бангладеш, Бутан
Регіон: Асам
Носії: 15 млн.
Писемність: Assamese alphabet[d]
Класифікація: Індо-Європейська
Індоіранська гілка
Індоарийська група
Східна підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 as
ISO 639-2 asm
ISO 639-3 asm
Ця стаття містить символи МФА. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.
Мапа поширення мов індоарійської групи

Аса́мська мо́ва (অসমিয়া, Асамія) — мова індоарійської групи індоєвропейської сім'ї. Є рідною приблизно 15 мільйонам людей, що живуть переважно в північно-східному індійському штаті Асом і сусідніх штатах. Невеликі меншини, що говорять асамською мовою, живуть також в Бангладеші і Бутані. Асамська мова використовує пристосовану бенгальську абетку.

Асамська мова близька до бенгальської та орія. Всі три ці мови походять від магадхи, східного діалекту пракриту. Найдавніші сувої асамською мовою датуються XIV століттям за часів правління короля Дурлабхнараяна. На асамську мову протягом історії її існування значно впливали тибето-бірманські та австроазійські мови.

Новий розвиток отримала у XIX ст. Появі літературної мови сприяли поети та письменники Хемчандра Баруа та Ґунабхірам Баруа. Засновником сучасної асамської літератури вважається Лакшмінатх Безбаруа. Елегію, сонет та білий вірш до асамської літератури ввів Хітешвар Барбаруа. Засновником історичного роману став Раджанікант Бордолай.