Ісадченко Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісадченко Володимир Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження29 вересня 1994(1994-09-29)
Липецьке, Одеська область
Смерть29 травня 2014(2014-05-29) (19 років)
Кам'янка, Харківська область
(Загинув під час нападу терористів на автоколону)
ПохованняЛипецьке
Військова служба
Роки служби2013—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування16 ПОГП, в/ч 3036
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Олекса́ндрович Іса́дченко (29 вересня 1994, Липецьке, Одеська область29 травня 2014, Кам'янка, Харківська область) — старший солдат строкової служби Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селі Липецьке на Одещині. Після закінчення 9 класів Липецької школи вступив до Одеського залізничного технікуму, де 2012 року здобув професію електрослюсаря. Закінчив курси водіїв у м. Подільськ (на той час — Котовськ).

В травні 2013 року прийшов до військкомату, тому що вважав строкову військову службу своїм громадянським обов'язком. Служив на посаді стрільця 2-го відділення 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону Дніпропетровського 16-го полку охорони громадського порядку Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (у 2013 році — Внутрішні війська МВС України). Вже за три місяці служби отримав військове звання старшого солдата.

Під час російської збройної агресії брав участь в антитерористичній операції на Сході України, супроводжував вантажі в зону проведення АТО.

29 травня 2014 року військовослужбовці Дніпропетровського полку повертались до пункту тимчасової дислокації у місто Ізюм після доставки продуктів харчування та інших вантажів на блокпости під Слов'янськом. Цим же транспортом після служби на блокпостах поверталися українські бійці. Близько 16:00 поблизу села Кам'янка, за 20 км від Ізюма, терористи на легковому автомобілі ВАЗ-2110 наздогнали колону й обстріляли КАМАЗ полку з автоматів і підствольного гранатомету. Від отриманих поранень старший солдат Володимир Ісадченко загинув на місці, ще двоє бійців, 19-річний Сергій Пашков і 21-річний Роман Угравецький, дістали поранень[1][2].

31 травня Володимира поховали у рідному селі. Залишилися батьки, Олена Володимирівна та Олександр Павлович, та молодша сестра Ольга.

Нагороди та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

Наказом командуючого НГУ за мужність, відвагу, виявлені під час виконання військового обов'язку, старший солдат Володимир Ісадченко навічно зарахований до лав Дніпропетровського полку охорони громадського порядку. У казармі військової частини йому встановлено меморіальну дошку.

В центрі рідного села Липецького за підтримки голови сільської ради, підприємців та багатьох мешканців села встановили пам'ятник, на честь Володимира, по дорозі до Подільська його батьки викопали колодязь, а односельці мікрорайону «Могила» також встановили пам'ятник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Неподалік Ізюму обстріляли колону українських силовиків // «Українська правда», 29 травня 2014. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  2. Подробиці обстрілу українських військових під Ізюмом [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // «Сьогодні», 30 травня 2014
  3. Указ Президента України від 20 червня 2014 № 543/2014 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 червня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]