Агостіно Карраччі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агостіно Карраччі
Agostino Carracci
Carracci Self-portrait.jpg
Народився 16 серпня 1557(15570816)
Болонья
Помер 22 березня 1602
Парма
Громадянство (підданство) Flag of Italy.svg Італія
Національність італієць
Діяльність художник
Конфесія католицтво
Рід Караччі
Брати, сестри Аннібале Карраччі[1]
Діти Antonio Marziale Carracci[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Агостіно Карраччі (італ. Agostino Carracci, 16 серпня 1557 — †22 березня 1602) — італійський художник, гравер, представник Болонської школи живопису.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з відомої мистецької родини Караччі. Агостіно збирався стати ювеліром, але піддався на умовляння свого двоюрідного брата Лодовіко і став художником. Він вчився живопису у Просперо Фонтани, Бартоломео Пассеротті і Доменіко Тібальді.

З 1580 року подорожував по Ломбардії, побував у Венеції у 1582, 1587, 1589 роках, мешкав у Пармі у 1586—1587 роках. Великий вплив на становлення Агостіно як художника справив його двоюрідний брат, художник Лодовіко Карраччі. Володіючи великою начитаністю, в організованій братами Аннібале й Лобовіко Карраччі Агостіно читав лекції в Академії з теорії мистецтва.

З 1598 року працював у Римі для родини Фарнезе, у 1600—1602 роках займався розписом палаца для Рануччо I, герцога Парми та П'янченци. Під час виконання цих робіт Агостіно Караччі й помер.

Творчість[ред.ред. код]

Агостіно був більш відомим гравером, ніж його брат Аннібале. Наслідуючи Корнеліса Корта, він досяг великих висот у майстерності гравіювання. З 1574 року почав свою кар'єру копіюванням творів представників болонського маньєризму, потім Мікеланджело, Федеріко Бароччі, Тінторетто, Антоніо Кампі, Веронезе і Корреджо.

Найбільш відомі з його гравюр: «Розп'яття» (з Тінторетто, 1589), «Еней і Анхіс» (з Бароччі, 1595), «Богородиця з Немовлям» (з Корреджо), «Спокуса св. Антонія», «Св. Ієронім» (з Тінторетто), а також деякі гравюри з власних робіт. Агостіно Карраччі здобув популярність завдяки своїм гравюрам еротичного змісту, так званим Позам Аретіно.

Його нечисленні живописні твори відрізняються правильністю малюнка і світлим, веселим колоритом. Найкращі з них — вівтар Мадонни з немовлям і святими, 1586, Національна галерея Парми; фрески 1598 року в Палаццо Фарнезе у Римі, виконані разом з братом Аннібале, «Причастя св. Ієроніма» (1592) і «Вознесіння Богородиці» у Національні пінакотеці Болоньї.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Italian Baroque Painting (1962) Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 85.

Джерела[ред.ред. код]

  • Cirici Pellicer, El barroquismo, Editorial Ramón Sopena, Barcelona 1963
  • Agostino Carracci. In: Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker (AKL). Band 16, Saur, München u. a. 1997, ISBN 3-598-22756-6, S. 562