Айно Баліня
| Айно Баліня | |
|---|---|
| латис. Aino Bāliņa | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 травня 1935 |
| Місце народження | Таллінн |
| Дата смерті | 31 травня 2023 (88 років) |
| Місце смерті | Таллінн, Естонія |
| Громадянство |
 Латвія |
| Професія | співачка |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанр | джаз, поп-музика |
| Співпраця | Вокальний ансамбль «Лада» |
Айно Баліня (латис. Aino Bāliņa; 3 травня 1935, Таллінн — 31 травня 2023, там само) — латвійська джазова співачка. Вокалістка естрадного оркестру Ризького, джаз-оркестру Олега Лундстрема.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Талліні, вчилася в Талліннському педагогічному інституті, займалася художньою гімнастикою, балетом, співала в студентському джаз-ансамблі «Інтеграл».
У 1955 приїхала до Латвії для участі в Балтійській студентської спартакіаді. Там вона познайомилася з музикантом Ерменом Баліньшем, за якого згодом вийшла заміж. Після народження дочки в 1956, вона залишилася жити в Ризі. Ставши, за рекомендацією Раймонда Паулса, солісткою Ризького естрадного оркестру. Баліня виконувала пісні з репертуару Елли Фіцджеральд англійською, естонською та латвійською мовами.
Про її появу в оркестрі розповів в 2011 журнал «Ліліт»:
|
«Розмови про її незвичайний, чаруючий голос дійшли до керівника новоствореного Ризького естрадного оркестру, і незабаром вона стала його солісткою. Перший раз вийшла на сцену в рожевій сукні і срібних туфельках - тендітна маленька блондинка без макіяжу. І раптом, ця фея, низьким, глибоким голосом заспівала блюз з репертуару Елли Фіцджеральд. Зал ахнув ... Проводили її криками «браво».
-Галина Зайцева, Антра Була (консультант) Віта Банга (мистецтвознавець). |
|
За словами Раймонда Паулса, піком виступу співачки була пісня «Колискова країни птахів» (англ. Lullaby Of Birdland). Він же стверджує, що вона була практично єдиною вокалісткою, яка співала як справжня афроамериканська співачка. У неї був унікальний тембр і стиль співу.
Гастролювала з оркестром в Тбілісі, Одесі та в багатьох інших містах. Після того, як в 1964 художнім керівником Ризького естрадного оркестру став Раймонд Паулс, Айно, як класична джазова співачка, стала менш затребувана через зміну репертуару оркестру. Айно зізнається, що з найтеплішими почуттями вона згадує час, коли керівником оркестру був Рингольд Оре. Прийнявши запрошення Олега Лундстрема, переїхала в Москву і на п'ять років стала солісткою його джаз-оркестру. У цей період пісні в її виконанні виходять на грамплатівках фірми «Мелодія»: «Скарга бідного турка», «Якби у мене був молот».
У 1970-х Айно переїхала назад до Риги. Її сім'я на той час розпалася. Як пише журнал «Ліліт» Айно відчула себе зайвою — з'явилися нові естрадні зірки. Якийсь час вона співала в вар'єте «Юрас перли» художнім керівником якого був Марк Гурман. Потім, в 1976, повернулася на батьківщину, в Естонію, де знову вийшла заміж і продовжила виступати, співала з оркестром Таллінської філармонії.
В 1960-1970-ті концертний репертуар Айно складався приблизно з 150 пісень, і включав як джазову, так і поп-музику: твіст «Допоможи мені, Буратіно» естонською мовою "Про-ла-ді, про-ла-да " (англ. Ob-La-Di, Ob-La-Da) з репертуару групи «Бітлз» , «Лялька» з репертуару Патті Право, «Тінь твоєї посмішки», «Всі діти співають зі мною» з репертуару Мірей Матьє на естонській мові.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Pavasara dziesmiņa» (Ringolds Ore, 1957)
- «Kam gaidi, mans draugs» (Raimonds Pauls, 1958)
- «Lelle [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.]» (1970, La Bambola)
- «Saules dimanti» (Alnis Zaķis, 1971)
- «Jau krastu balti sniegi klāj …»
- «Janušeks»
- «Palīdzi man, Buratīno» (igauniski)
- The Shadow Of Your Smile (angliski)
- Somewhere no «Vestsaidas stāsta» (angliski)
- Слезинки [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (krieviski)
|
