Аландський Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аландський Павло Іванович
Народився 17 (29) червня 1844
Тосно, Росія
Помер 16 (28) жовтня 1883 (39 років)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик, класицист
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Галузь історія

Павло́ Іва́нович Ала́ндський (*29 липня 1844, село Тосно, Царськосільский повіт Петербурзької губернії — †28 жовтня 1883, Київ) — історик, філолог, знавець античності, доцент кафедри грецької словесности Київського Університету Св. Володимира.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї сільського священика, початкову освіту здобув від батька.
З 1857 по 1865 роки в Петербурзі отримав духовну освіту, а в 1870 закінчив історико-філологічний факультет столичного університету, його наставниками тут були Михайло Куторга і Карл Люгебіль, а однокурсниками — Леопольд Воєводський та Іван Цвєтаєв. З 1870 року викладав латинську мову в Олександро-Невському духовному училищі (де раніше навчався). Продовжував підготовку в університеті для здобуття звання професора. Магістерська робота 1873 року: «Синтаксичні дослідження. Значення та вживання Conjuctivi в мові „Іліади“ й „Одісеї“».

Почав викладати грецьку літературу в Alma mater, однак через погіршення стану здоров'я змушений був залишити столицю. Клімат Києва та престиж місцевого університету визначили вибір науковця і решту свого життя він працював у місті над Дніпром.

1874 року обраний штатним доцентом та приступив до викладання на історико-філологічному факультеті. Як і інші викладачі, брав участь у діяльності Історичного товариства Нестора-літописця. В 1877 році мав відрядження в Італії для ознайомлення з мистецькими, історичними пам'ятками та оздоровлення. Легенева хвороба, що почалась іще в студентські роки, позначалась на самопочутті науковця до самої смерті.

Повернувшись у Київ, Аландський продовжив викладацьку роботу в університеті та почав викладати на Вищих жіночих курсах, давав додаткові уроки з латини, римських старожитностей, античної історії та літератури. Активний дописувач «Київських університетських вістей», йому належать рецензії як вітчизняних, так і закордонних досліджень.

Загинув у віці 39 років. Був похований на Байковому цвинтарі, але пам'ятник та могила знищені в радянський час[1].

Наукові погляди. Бібліографія[ред.ред. код]

Павло Аландський — автор книг, наукових статей та рецензій, майже всі вони видані в Києві, за сприяння університетської ради.

Екслібрис на книзі з бібліотеки науковця

Як зазначено в Великій біографічній енциклопедії, наукова творчість Павла Івановича розвивалась у трьох аспектах: философсько-естетичному, философсько-історичному та философсько-граматичному. Широкий світогляд та енциклопедична обізнаність, наполеглива робота з першоджерелами та новітніми іноземними виданнями дозволяли вченому працювати в галузі теорії та методології гуманітарних наук. Про це говорять назви його творів: «Поэзия как предмет науки» (1875), «Изображение душевных движений в трагедиях Софокла: Опыт для теории поэтического творчества» (1877). А вступ до Історії Греції [1] містить розлогий опис розвитку та типології історичних знань. Мовознавчі розвідки Аландського є непересічним зразком мультидисциплінарного підходу, оскільки враховували історичне тло та психологічні особливості носіїв досліджуваних мовних явищ.

Деякі з творів Павла Івановича видавались в Европі, зокрема, Синтаксические исследования «Илиады» и «Одиссеи».

Magnum opus Аландського

Є згадка про розроблений ним методологічний посібник викладання латини в гімназіях.

Основні твори[ред.ред. код]

  • Поэзия как предмет науки. (1875)
  • Изображение душевных движений в трагедиях Софокла: Опыт для теории поэтического творчества. (1877)
  • Филологическое изучение произведений Софокла. (1877)
  • Обозрение истории Греции. (1879)
  • Древнейший период истории Рима и его изучение. (1882)
  • Записки по истории Греции. (1883)
  • История Греции. Посмертне видання, підручник укладений на основі лекцій П. І. Аландського, ред. Ю. Кулаковський (1885)

Наукові погляди, що розходились із матеріалістичним марксистсько-ленінським методом в гуманітарних науках, стали причиною забуття Аландського та замовчування його імені протягом XX ст. У 2010-му році перевидана його Історія Греції.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]