Александрович Митрофан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Митрофа́н Микола́йович Александро́вич
Псевдоніми, криптоніми Митро Олелькович
Народження 1 січня 1837(1837-01-01)
  Калита, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 16 вересня 1881(1881-09-16) (44 роки)
  Київ
Національність Українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів Українська, Російська
Рід діяльності Етнограф, Історик, Письменник

Александро́вич Митрофа́н Микола́йович (літ. псевд — Митро Олелькович) (* 1 січня 1837[1], Калита, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — †16 вересня 1881, Київ) — український етнограф, історик, письменник.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився в с. Калиті на Чернігівщині. Походив із старої козацької родини.

До 14-ти років ріс і виховувався у сім'ї. Від 1851 року у Санкт-Петербурзі: навчався в інженерному училищі (1851—1855), потім у Михайлівській інженерній академії (1855—1857), яку закінчив у званні підпоручика.

Залишивши у травні 1860 року військову службу оселився у Калиті. Якийсь час працював у повітовій межовій комісії. Був мировим посередником у Мінській губернії, головою Остерського земства.

Перші його публікації з'явилися I860 року у «Черниговских губернских ведомостях».

У часописі «Основа» (1861—1862) публікував невеликі статті етнографічно-історичного змісту українською мовою (за С.А. Венгеровим [2]). А за І. Франком — «оповідання «Антін Михайлович Tанський», «Три пани», «Проскурка», «П’яниця», «Пожежа» та инші під псевдонімом Митро Олелькович» [3]

У той же час друкував свої твори в «Черниговском листке» (1861—1863), який видавав Л. Глібов.

Студіював українську історію, написав монографію «Гетьманство Дорошенка», що вийшла друком у часописі «Вестник Западной России» у Вільні (1867). Автор роботи «Андрусівський договір».

1881 року, мешкаючи у Києві, під час нервового нападу вискочив з вікна готелю і помер на місці.

Творчість[ред. | ред. код]

I860 року у «Черниговских губернских ведомостях» з'явилися його перші публікації: нарис «Із Канева до Чигирина й назад», обробки казкових сюжетів «Семилітка», «Про городянку та бублики», записані у Каневі перекази про гайдамаків, а пісня «їхав Харько з Жаботина» — на Херсонщині [4].

Автор повістей і оповідань («Антін Михайлович Танський», «Три пани», «П'яниця», «Пожежа», «Проскурка»), надрукованих в «Основі», історичних праць про Чернігівщину, про гетьмана П. Дорошенка та ін.

Розпочав публікацію великого дослідження з історії України під назвою «Остерскій уѣздъ. Историческое описаніе». Випуск I, що вийшов друком у Києві 1881року, 212 стор. (російською мовою), і охопив події у Східній Україні до 1669 року [5].

Після його смерті залашилося багато цінних рукописів.

Видання[ред. | ред. код]

  • Українські писання. [З передмовою І. Франка]. Львів, 1895;
  • Остерский уезд. Историческое описание, Вип. 1. К., 1881.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бровари: моє місто - мій дім
  2. С.А. Венгеровъ. Словарь русских писателей и ученыхъ (отъ начала русской образованности до нашихъ дней). Томъ I. Выпуск 8.— С.—Петербургъ, 1887.— С. 354.
  3. Іван Франко. Статті до «Оттового наукового словника».— Енциклопедія життя і творчості Івана Франка
  4. Дудко В.І. Митрофан Александрович як фольклорист і етнограф //Нар. творчість та етнографія. – 1987. - №1. – С.25-31.
  5. С.А. Венгеровъ. Словарь русских писателей и ученыхъ (отъ начала русской образованности до нашихъ дней). Томъ I. Выпуск 8.— С.—Петербургъ, 1887.— С. 354.

Література[ред. | ред. код]

Веб-посилання[ред. | ред. код]