Александру Одобеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александру Одобеску
рум. Alexandru Odobescu
Alexandru Odobescu.jpg
Народився 23 червня 1834(1834-06-23)[1]
Бухарест, Волощина
Помер 10 листопада 1895(1895-11-10)[1] (61 рік)
Бухарест, Румунія
Поховання цвинтар Беллу
Громадянство Румунія
Діяльність письменник
фольклорист
археолог
філолог
педагог
професор археології
Alma mater Паризький університет
Мова творів румунська, французька
Заклад Бухарестський університет
Членство Румунська академія

Александру Одобеску (рум. Alexandru Odobescu; *23 червня 1834, Бухарест — †10 листопада 1895, Бухарест) — румунський письменник, фольклорист, археолог, філолог, педагог, професор археології Бухарестського університету1874). Суспільно-політичний діяч. Член Румунської академії.

Біографія[ред. | ред. код]

Син генерала. З 1850 навчався в Паризькому ліцеї, з 1853 — бакалавр. Потім вивчав літературу і археологію в Паризькому університеті, який закінчив через два роки. У 1858 одружився з дочкою російського державного діяча, міністра Кисельова.

З 1863 служив в кабінеті міністра у справах релігії і освіти, з 1865 чиновником в міністерстві закордонних справ, пізніше — прокурором Апеляційного суду.

Здійснив ряд археологічних експедицій в Румунії, відвідав Швейцарію, Італію, Данію, Росію і Туреччину. Серед іншого, досліджував питання місця поховання румунського князя Влада III Цепеша (Дракули).

Брав участь в реформі румунської мови. Активно виступав проти штучної латинізації румунської літературної мови.

У 1870 був обраний в Румунську академію, призначений керівником Національного театру в Бухаресті.

Виконував дипломатичну роботу. Був секретарëм румунської дипломатичної місії в Парижі в 1882.

Наклав на себе руки ввівши собі смертельну дозу морфіну в 1895.

Творчість[ред. | ред. код]

Обкладинка монографії Александру Одобеску «Le Trésor de Petrossa» (Paris, в 3 томах, 18891900)

Початок літературної і суспільно-політичної діяльності Одобеску збігся з періодом бурхливого зростання національної інтелігенції Румунії, яка звільнилася від іноземної залежності.

Літературну діяльність почав спільно з Васіле Александрі.

Одобеску сприяв розвитку широкого інтересу до румунської народної творчості, він автор цілого ряду історичних творів: оповідань, новел, есе, повістей і романів, в тому числі, «Mihnea cel Rěu» і «Doamna Khiajna», «Etudes sur les droits et les obligations des monastères roumains dédiés aux Saints Lieux» (1864), «Notice sur la Roumanie», « Le trésor de Petroasa».

Матеріалом для його літературної діяльності служила народна творчість, балади і старі хроніки, які він ретельно вивчав. Одобеску спільно зі своїми співробітниками зібрав і опублікував цінні матеріали по румунському фольклору.

Вибрані твори і научні праці[ред. | ред. код]

  • «Satira Latina» (1855),
  • «Minheă Voda cel Rău» (1857),
  • «Doamna Chiajna» (1860),
  • «Psudocynegeticos, Poetii Vacaresti» (1860),
  • «Despre poesia poporană» (1861),
  • «Câteva ore la Snagov» (1862),
  • «Pseudo-cynegeticos, sau fals tratat de vânătoare» (1875)
  • «Pagini regăsite»
  • «Istoria de la archeologia» (1874) — історія археології
  • «Poetiĭ Văcăresci»,
  • «Psaltirea lui Koresi»,
  • «Petre Peonaru»
  • «Le trésor de Pétrossa» (в 3 томах, 18891900).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'я письменника і вченого носить зараз комуна Александру-Одобеску жудця Келераші в регіоні Валахія (Румунія).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.