Аль-Хакім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Аль-Хакім бі Амріллах
الحاكم بأمر الله
Gold dinar of al-Hakim bi-Amr Allah, AH 391.jpg
6-й халіф
Початок правління: 996
Кінець правління: 1021
Попередник: Аль-Азіз
Наступник: Алі аз-Захір
Дата народження: 985(0985)
Місце народження: Каїр
Країна: держави Фатімідів
Дата смерті: 13 лютого 1021
Місце смерті: Каїр
Діти: Алі аз-Захір
Династія: Фатіміди
Батько: Абу Мансур ал-Азіз Біллах
Мати: ас-Сайїда аль-Азізійя

Аль-Хакім бі Амріллах або повністю Абу-Алі Мансур аль-Хакім бі-Амрі-Алла — ісмаїлітський халіф із династії Фатімідів. Правив у 9961021 роках, тобто в 386—411 роках хіджри. На його час припало найбільше розширення кордонів держави, водночас намітилися ознаки занепаду халіфату.

Життєпис[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Походив з династії Фатімідів. Син халіфа Абу Мансура ал-Азіза Біллаха. При вступі на престол в Рамадані 386 року хіджри йому було 11 років та 5 місяців.

Молодість володаря послабило центральну владу. Розпочалися сутички між двома частина війська: берберами і тюрками. Спочатку на вулицях Каїра, згодом в Сирії йшла справжня війна. Спершу в битві при Ашкелоні тюрки зазнали поразки. Але потім вони здобули перемогу, і їх ватажок Барджаван став фактично правителем країни при аль-Хакімі.

Халіфат часів аль-Хакіма

У 1000 році аль-Хакім наказав вбити свого опікуна і з цього часу правил самостійно. Водночас тривала війна з Хамданідами за Північну Сирію. У 1002 році, після остаточного розгрому Хамданідів, Халеб визнав владу халіфа і прийняв намісника аль-Хакіма.

Водночас відбувається послаблення позицій в Сицилії, де посилилися Кальбіти. У 1003 році фатімідський флот зазнав поразки від венеціанців у битві при Барі, а 6 серпня 1005 року — від пізанського флоту у битві в Мессінський протоці. Все це спричинило до занепаду флоту та відповідно контролю над районами Іфрикії, насамперед в сучасному Тунісі, де посилилася династія намісників Зіридів.

Втім більше уваги аль-Хакім приділяв боротьби з Аббасідським халіфатом та державою карматів в Бахрейні. Але досягти перемоги над цими ворогами фатімідський халіф не зміг. Відомо, що аль-Хакім у 1008 році відправив своє посольство до Китаю.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Терпиме ставлення до іновірців змінилося при аль-Хакімі різким неприйняттям неісламських релігійних навчань. У 1003 році почалися погроми християнських церков, а в 1009 році в Єрусалимі за наказом халіфа зруйнували храм Гробу Господнього. Щоб в лазні було можливо відрізнити правовірного мусульманина від юдея або християнина, першим належало носити на шиї бубонець, а другим — великий хрест. Водночас перестав відправляти покривало для Кааби і став перешкоджати здійсненню хаджу до Мекки.

Аль-Хакім вів виключно нічний спосіб життя (за однією з гипотез він страждан на одну з рідкісних хвороб — алергію на сонячне світло). Тому за його наказом нічний спосіб життя повинен був вести все населення Каїру. Ледве халіф взяв владу в свої руки, з'явилося розпорядження про те, що публічний торг на ринках і базар дозволяється тільки вночі; вдень лавки наказувалося замикати. Водночас заборонялося продавати вино, пиво і вирощувати виноград навіть виготовляти родзинки, хоча до того Єгипет був одним із значних центрів з вирощування винограду. Заборонялися всякі ігри та розваги, за винятком релігійних процесій. Всі порушники підлягали страти. Жінкам взагалі було заборонено виходити з дому, щоб ця постанова не порушувалася, шевцям веліли надалі не виготовляти жіноче взуття.

У 1017 році халіф несподівано зменьшив свої гоніння на християн і жидів, надавши кожному можливість сповідувати свою релігію. Разом з тим він начебто остаточно повірив у свою божественність. Кілька разів його підданим оголошували, що халіф є божеством, але його культ не утвердився.

Пангування аль-Хакіма закінчилося зовсім несподівано. Щовечора халіф на сірому віслюку виїжджав з палацу, проїжджав по вулицях міста і відправлявся в пустелю. Виїхавши одного разу 1021 року з міста, він відпустив своїх слуг і зник. Через кілька днів виявили тільки понівеченого осла і одяг халіфа. Самого ал-Хакіма або його тіла більше ніколи не бачили. З цього моменту послідовники халіфа очікують його нового пришестя. Офіційне ісмаїлістьке дава засудило ці погляди, а послідовники аль-Хакіма переселилися в гори Лівану, де в даний час відомі як друзи.

Владу успадкував його син Алі аз-Захір.

Зовнішність[ред.ред. код]

Віднповідно до старовинних хронік вигляд його страшив на кшталт лева, ніхто не міг витримати погляду його великих темно-блакитних очей, в той же час він володів страшним, громовим голосом.

Аль-Хакім завжди з'являвся перед народом в простому одязі, не мав жодної коштовності. У його спілкуванні було багато норовитості і мінливості, в поєднанні з жорстокістю, безбожництво і марновірством. Молився він, звернувшись до планети Сатурн, і був переконаний, що знаходиться в постійному спілкуванні з дияволом.


Джерела[ред.ред. код]

Середньовіччя Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.