Алі Мітаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алі Мітаєв
Народився 1881
Автури, Шалінський район, СРСР
Помер вересень 1925
Ростов-на-Дону, РСФРР, СРСР
Діяльність політик

Алі Бамат-Гірійович Мітаєв (1881, село Автури, Терська область — 1925, Ростов-на-Дону) — чеченський політичний і релігійний діяч, член ревкому Чеченської автономної області[1] .

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1881 році в селі Автури (нині — в Шалінському районі Чечні) в родині шейха Бамат-Гірей-Хаджі Мітаєва[2][3]. Представник тайпу Гуной[4]. Закінчив початкову школу в Грозному, потім здобув духовну освіту в медресі. Володів чеченською, російською та арабською мовами[5].

У 1912 році в селі Автури в ознаменування 300-річчя дому Романових створив медресе та російську школу[6], в яких викладали чеченську, російську, арабську мови, теологію, математику, риторику, географію, астрономію, історію[7]. А.Мітаєв запросив російських вчителів з Грозного, платив їм зарплату, а також ніс витрати на утримання дітей[7].

Після смерті батька в 1914 був оголошений шейхом і продовжувачем справи батька[8]. Прагнув до створення на Північному Кавказі ісламської держави; створював світські та шаріатські суди[9].

Бойовий прапор Шаріатського полку

Під час Громадянської війни в Росії очолював шаріатський полк[10]. На початку 1918 року організував без втрат виведення частин Білої армії (близько 2500 осіб) з обложеної фортеці Ведено[11]. Протягом дев'яти місяців утримував рубежі по Тереку, не допустив вторгнення козацьких частин у Чечню[10]. Не пропустив через територію Чечні загін військового старшини Терського козачого війська Л. Бічерахова (більше 3000 осіб), який намагався пройти в Моздок з Порт-Петровська для підтримки повстання терських козаків, піднятого там Г. Бічераховим[10]. У боях з антикомуністичними формуваннями Терської Козаче-Селянського ради Г. Бічерахова 5-12 вересня 1918 відстояв Грозний; загони козаків були змушені відступити в Дагестан[12]. З двома тисячами мюридів прийшов на допомогу Кавказькій Ісламській армії, що змусило генерал-майора Л. Бічерахова в листопаді 1918 відступити з Порт-Петровська до Баку. 1919 року воював проти російських військ генерала Д. Драценка, невдало обороняв Цоці-юрт, пізніше взятий терськими козаками.

За рекомендацією голови ревкому Чеченської аавтономної області Т. Ельдарханова та секретаря Північно-Кавказького бюро ВКП(б) А. Мікояна був обраний членом ревкому Чеченського АО. Після встановлення Радянської влади в Чечні, будучи членом Ревкому рад, шейх Алі Мітаєв навів лад по всій території Чечні, після чого припинилися напади на потяги, що проходять через Чечню. Завдяки Алі Мітаєву Радянська влада зміцнилася у Чечні.

8 березня 1924 був заарештований за звинуваченням у підготовці контрреволюційного заколоту на Північному Кавказі в союзі з грузинськими націоналістами. Утримувався в ростовській в'язниці, доставлявся на допити на Луб'янку (Москва). Розстріляний чекістами у вересні 1925 року в центральній в'язниці Ростова-на-Дону.

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько — Бамат-Гірей-Хаджі Мітаєв (≈1838, Автури — 13.9.1914, Калуга), шейх[3].

Брат — Умар[13].

Дочка — Кадієва (Мітаєва) Айшат (1914—2000)

Дочка — Епендієва (Мітаєва) Коку (1922-)

Син — Сулейманов Хусейн (Азак) Алійович (1925—1990)

Син — Алієв Хамзат Алійович (1916—1940)

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • На честь А. Мітаєва у 2010 р. було перейменовано вулицю Первомайська міста Грозний.
  • У селі Чечен-аул центральна вулиця носить ім'я Шейха Алі Мітаєва.
  • У селищі Автури одна з вулиць названа на честь Алі Мітаєва.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В. Х. Акаев, 2003.
  2. ↑ Сахаровский центр.
  3. ↑ а б М.Гешаев, 2005, с. 499—500.
  4. ↑ Акаев В.х. Чеченский суфий Бамат-Гирей-Хаджи: жизнь и духовный путь // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Общественные науки. — 2003. — Вип. 3 (22 квітня). — ISSN 0321-3056.
  5. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 500.
  6. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 503.
  7. ↑ а б М.Гешаев, 2005, с. 504.
  8. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 502.
  9. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 502—503.
  10. ↑ а б в М.Гешаев, 2005, с. 508.
  11. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 506—507.
  12. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 509.
  13. ↑ М.Гешаев, 2005, с. 499.

Література[ред. | ред. код]

  • Акаев В. Х. Чеченский суфий Бамат-Гирей-Хаджи: жизнь и духовный путь // Известия Вузов. Северо-Кавказский регион. Общественные науки. — 2003. — № 3 (22 квітня). — С. 33—39.
  • Безугольный А. Ю. Генерал Бичерахов и его Кавказская армия: неизвестные страницы истории Гражданской войны и интервенции на Кавказе, 1917—1919. — М.: Центрполиграф, 2011. — 348 с. — (Россия забытая и неизвестная. Золотая коллекция). — 2000 экз. — ISBN 978-5-227-02536-4
  • Заурбеков М. Д. Шейх Али Митаев: патриот, миротворец, политик, гений. — 2005. — 192 с. — 3000 прим.
  • Заурбеков М. Д. Шейх Али Митаев: патриот, миротворец, политик, гений - эталон справедливости и чести. — Шаблон:Гр. : Издательство религиозной литературы «Зори ислама», 2008. — 240 с. — 2000 прим. — ISBN 978-5-94587-243-1.
  • В знаменьях Аллаха вошедший в мир // Знаменитые чеченцы : исторические очерки: В 4-х кн / автор-сост. Муса Гешаев. — М. : Мусаиздат, 2005. — Т. 2. — С. 495–524.
  • Ибрагимова З. Х.Х. Царское прошлое чеченцев // Наука и культура.
  • Ибрагимова З. Х.Х. Кавказцы.
  • Никитин Б. В. Роковые годы / с предисл. Николая Старикова. — СПб. etc. : Питер, 2015. — 317 с. — (Николай Стариков рекомендует прочитать). — 3000 экз. — ISBN 978-5-496-01778-7
  • Яндарбиев Х. Ш. Шейх Али Митаев // Исламан зӏаьнарш : газета. — 2001. — № 1(45) (22 квітня). — С. 42-45.
  • Музаев Т. М. Для установления мира решено ехать во Владикавказ…. — Архивный вестник. — 2017. — № 5. — ISSN 978-5-6040381-2-3.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Митаев Али Бамат-Гириевич. Сахаровский центр. Процитовано 19 липня 2016.
  • Шейх Али Митаев. Нохчалла : Чеченские обычаи и традиции. 2 лютого 2013. Процитовано 19 липня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алі_Мітаєв&oldid=37522273